Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4205/24
Провадження № 2-др/711/60/24
24 липня 2024 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючого судді - Булгакової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кофанової А.О.,
представника позивача - адвоката Лісовенка Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву адвоката Лісовенка Дмитра Ігоровича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебувала цивільна справа № 711/4205/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Інстафінанс», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
10.07.2024 за наслідками розгляду вищевказаної цивільної справи судом ухвалено заочне рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено, визнано виконавчі написи, вчинені 05.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. та зареєстровані в реєстрі за № 38119 та № 38120 такими, що не підлягає виконанню.
10.07.2024 представник позивачки - адвокат Лісовенко Д.І. звернувся до суду із заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат, яким стягнути з ТОВ «Інстафінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 10.07.2024 заяву передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.
16.07.2024 від представника ТОВ «Інстафінанс» Приходько А.С.надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому остання просила відмовити у задоволенні вимоги про витрат на правову допомогу. Свою позицію мотивувала тим, що витрати позивача на оплату послуг адвоката є неспівмірними зі складністю справи, а також завищеними щодо іншої сторони спору. Позовна заява про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є документом, підготовка якого не потребує багато часу, значних зусиль, особливих навиків та знань, і не може вважатися складною юридичною роботою для адвоката, оскільки судова практика у подібних правовідносинах є сталою.
У судовому засіданні представник позивачки - адвокат Лісовенко Д.І. підтримав заяву та просив не брати до уваги клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу.
Представник ТОВ «Інстафінанс» Приходько А.С. у судове засідання не з'явилася, у прохальній частині клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу від 15.07.2024 просила проводити розгляд справи за її відсутності.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
У відповідності до частини 4 статті 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши доводи заяви про ухвалення додаткового рішеннята клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно зі статтею 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що рішення ухвалене на користь позивача, а також те, що за даних обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Як вбачається із матеріалів справи, стороною позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання правової допомоги від 08.05.2024, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Лісовенком Д.І., в якому сторони погодили розмір гонорару адвоката - 15 000,00 грн., копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3664891800.1 від 23.05.2024 на суму 15 000,00 грн., акт № 5/24 від 10.07.2024 приймання передачі наданих послуг та понесених витрат до договору про надання правничої (правової) допомоги від 08.05.2024 та детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 11.07.2024.
При ухваленні судом заочного рішеннявід 10.07.2024 по справі № 711/4205/24 питання розподілу між сторонами судових витрат судом не вирішувалося, проте у відповідності до вимог частини 8 статті 141 ЦПК України представником позивача було заявлено про орієнтований розмір витрат на правову допомогу та, що докази фактично понесених витрат будуть надані додатково.
Представник ТОВ «Інстафінанс» Приходько А.С.подала клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому просила відмовити у задоволенні вимоги про витрат на правову допомогу, оскільки вважалаїх розмір неспівмірним зі складністю справи.
У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пункти 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункт 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункт 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004). У рішенні від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» Європейський суд з прав людини вказав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В даному випадку, враховуючи характер спірних правовідносин,складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а також беручи до уваги клопотання представника відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 142, 257, 258, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву адвоката Лісовенка Дмитра Ігоровича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» (ЄДРПОУ 43449827, місцезнаходження: вул. Сурикова, 3, літ. А, м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст додаткового рішення виготовлено 24.07.2024.
Головуючий: Г. В. Булгакова