Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/785/24
Провадження 2/711/709/24
25 червня 2024 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
Головуючого: судді - Кондрацької Н.М.
за участі:
секретаря судового засідання - Мелещенко О.В.,
представника позивача адвоката Грушевого Ю.В.
представника відповідача адвоката Топор І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Грушевий Юрій Віталійович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та стягнення додаткових витрат на дитину, -
встановив
Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Грушевого Ю.В. звернулася у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та стягнення додаткових витрат на дитину.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона, ОСОБА_1 , перебувала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.
Рішенням Придніпровського районного суду від 30.06.2011 року з відповідача стягувались аліменти на її користь на утримання доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Крім того зазначає, що відповідач, за наявною інформацією, працює в ПАТ «Черкасиобленерго», також має пенсійні виплати за інвалідністю, у зв'язку з чим має змогу утримувати їхню спільну дитину. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, не зважаючи на те, що згідно законодавства зобов'язаний це робити.
Позивачка має нестабільний заробіток (перебивається підробітками) та отримує мінімальну заробітну плату, постійної роботи не має. Також вона має утримувати меншого сина - ОСОБА_4 , який народився в другому шлюбі. Новий чоловік не має бажання утримувати нерідну дитину.
Зазначає, що вони разом з донькою проживають у квартирі та додаткових джерел (земельної ділянки) для матеріального забезпечення не мають, окрім її заробітку. Сама вона не в змозі самостійно утримувати їхню спільну доньку, що й зумовило необхідність звернення до суду. Інші особи, щодо яких відповідач має аліментні зобов'язання - відсутні.
На даний момент доньці ОСОБА_3 виповнилось 18 років і вона навчається на 1-му курсі в Державному навчальному закладі «Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького» на денній формі навчання та не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Відповідно до Договору про навчання у закладі вищої освіти № 51 від 15.08.2023 року, що укладений між ВУЗом та ОСОБА_3 і її законним представником ОСОБА_1 фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб.
Відповідно до Договору про надання платної освітньої послуги № 545 від 24.08.2023 року, що укладений між ВУЗом та ОСОБА_3 і її законним представником ОСОБА_1 загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 123 200 грн.
Вартість платної освітньої послуги за роками навчання становить: 2023-2024 навчальний рік - 30800 грн.; 2024-2025 навчальний рік - 30800 грн.; 2025-2026 навчальний рік - 30800 грн.; 2026-2027 навчальний рік - 30800 грн. Замовник вносить плату щосеместрово. Зазначений договір є невід'ємним додатком до Договору про навчання в закладі вищої освіти № 51 від 15.08.2023.
Позивач ( ОСОБА_1 ) 15.08.2023 здійснила половину оплату першого семестру навчання в розмірі 15 400 грн.
Таким чином відповідач повинен сплатити половину вартості вже понесених витрат на навчання у розмірі 7700 грн., а також сплатити половину вартості навчання за весь період, яку мати зобов'язана здійснити в майбутньому. Загальний розмір зобов'язання для відповідача становитиме 61 600 грн. (50% від загальної вартості навчання).
З метою досудового врегулювання вказаного спору позивач неодноразово зверталася до Відповідача з вимогою добровільної сплати відповідної суми коштів на утримання дитини, але він на них ніяк не реагує по цей час. Тому, вона змушена звернутися із цією позовною заявою до суду.
Враховуючи зазначене вище, позивач просить суд стягнути щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для працездатної особи, на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, до досягнення донькою 23-х років; а також стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на навчання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 61 600 грн.; а також витрати на правову допомогу в сумі 4240,00 грн.
Ухвалою суду від 30.01.2024 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі і призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачем 11.04.2024 до суду подано відзив на позовну заяву, у якому він визнає позовні вимоги частково, а саме у частині стягнення з нього аліментів у розмірі 1/8 від заробітку (доходу) до 01.07.2027. Інші позовні вимоги не визнає повністю. Зазначає, що згідно ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Позивач до позову долучила Договір про навчання у закладі вищої освіти № 51 від 15.08.2023, згідно якого термін навчання становить до 01.07.2007, саме з цієї дати припиняється право на утримання. Тож вимоги про стягнення аліментів до 23 -х років, тобто до 16.12.2028, на його думку, не підлягають до задоволення. Крім того, вимога про стягнення аліментів у розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 50% також суперечить вимогам сімейного законодавства, оскільки 50% прожиткового мінімуму передбачено лише для аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої особи, а на утримання повнолітніх осіб такої норми не передбачено. До того ж, розмір частина всіх видів заробітку ним не визнаються, оскільки він може сплачувати аліменти лише у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку. Окрім цього, просить суд врахувати, що у нього на утриманні перебуває неповнолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що додає свідоцтво про народження дитини. Також він навчається у Черкаському державному технологічному університеті. Навчання платне, термін навчання становить 2024-2025. Зазначає, що має численні хвороби та потребує коштів на лікування, є особою з інвалідністю третьої групи. Тож вважає, що розумним і справедливим буде стягувати з нього аліменти у розмірі 1/8 часини заробітної плати, так як у більшому розмірі вона сплачувати не може, і таке стягнення поставить його у скрутне матеріальне становище, він не зможе лікуватись та утримувати свою неповнолітню доньку, оплачувати комунальні послуги, купувати та продукти харчування. Що стосується стягнення з нього додаткових витрат, то вказує, що позивачка не узгоджувала з ним укладення контракту на навчання. Стягнення витрат на навчання по контракту не передбачено сімейним законодавством. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх доньку і сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його находження. При цьому, норми закону не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. До того ж, жодного доказу на підтвердження позовних вимог не надала. Що стосується витрат на правничу допомогу, то вважає, що такі витрати не підлягають до задоволення, оскільки договір від 09.01.2024 укладений між Адвокатським бюро «Грушевий Ю.В.», а по тексту договору ніяких обов'язків та прав адвокатське бюро не має. Разом з тим, у платіжній інструкції від 12.01.2024 не вказано у призначенні платежу що кошти сплачуються саме на виконання договору від 09.01.2024. Таким чином, просить врахувати обставини викладені у відзиві при ухваленні рішення.
В свою чергу, представником позивачки адвокатом Грушевим Ю.В. 22.04.2024 до суду подано відповідь на відзив, у якій посилається на ст. 182 СК України, якою визначено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Також зазначає, що до відзиву відповідач надав договір про надання освітніх послуг, відповідно до якого він щорічно сплачує 18800,0 грн. на навчання, також згідно квитанції про оплату набору товарів для трьох суглобового артодезу кісток стопи, відповідач витратив в серпні 2022 року одноразово суму коштів в розмірі 62 000 грн. гривень. Тож, на думку представника позивача, ОСОБА_2 , має змогу здійснювати витрати у розмірі більшому ніж 10 прожиткових мінімумів для працездатної особи при цьому перебуває на пенсії по інвалідності. З наведеного випливає, що відповідач отримує додаткові необлікові доходи. Таким чином він має можливість утримувати свою повнолітню дочку та здійснювати оплату половину вартості за її навчання. Крім того, посилання відповідача на те, що він утримує ще одну дочку не знаходить підтвердження доказами, що це здійснюється саме за рахунок його доходів, відповідач не долучив також докази спільного проживання з другою дитиною. Разом з тим, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має S подібний сколіоз грудно-поперекового відділу хребта, остеохондроз, деформуючий спондилоартроз поперекового відділу хребта, люмбалгічний синдром в стадії загострення. Дочці відповідача призначено лікування (консультативний висновок від 06.02.2024). Згідно висновку від 11.01.2021 ОСОБА_3 має діагноз ідіопатичний грудно - поперековий сколіоз хребта 2-3 ступеню з позитивною динамікою в корсеті Шено. Плоскостопість. Вказаний діагноз спостерігається в ОСОБА_3 з народження та постійно потребує лікування. Працювати донька відповідача за таких обставин не має можливості. Таким чином, відповідач мав би вживати заходів щодо лікування своєї старшої доньки у рівнозначному розмірі у порівнянні з собою. Натомість, розуміючи його внутрішньо-моральне ставлення до ОСОБА_3 , її мати не ставить такої вимоги, обмежуючись лише аліментами на час навчання та додатковими витратами на його оплату. Крім того зазначає, що витрати на правову допомогу, будуть додатково підтверджені стороною позивача відповідним актом, у якому буде вказано конкретні дії, які були здійснені представником, в тому числі кількість участі у судових засіданнях. Таким чином, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивачки адвокат Грушевий Ю.В. підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі. Наголосив, що сума 61600 грн., що зазначена до стягнення у пункті 2 позовних вимог складає половину коштів вирахуваних за весь період навчання (за 4 роки наперед), і є додатковими витратами, яку просить стягнути з відповідача. Крім того, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на навчання саме у заявленій частині від заробітку відповідача,оскільки він є працездатною особою і може сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та до досягнення нею 23 років.
У судовому засіданні відповідач та його представник адвокат Топор І.О. частково визнали заявлені позовні вимоги, а саме відповідач погодися сплачувати аліменти на утримання доньки, яка продовжує навчання у розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку та саме до 23.06.2027, тобто до закінчення навчання згідно договору, на підставі обґрунтування, що наведене у відзиві на позов. Крім того, зауважив, що оплата за навчання входить в аліментні платежі, то ж другий пункт позовних вимог не визнають у повному обсязі та вважають, що сума оплати за весь період наперед навчання не є додатковими витратами. Крім того, позивачкою була сплачена сума за перший семестр навчання у розмір 15400 грн., у той час коли з відповідача стягувалися аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 за рішення суду від 30.06.2011. Окрім цього, заперечували щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмір 4200 грн., оскільки не підтверджений саме такий розмір понесений позивачем у даній справі жодними належними та достатніми доказами, а тому просили в цій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши думку представника позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03.01.2006.
Рішенням суду від 30.06.2011 у справі № 3-2718/2011 задоволено позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу щомісячно), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.06.2011 і до досягнення дитиною повноліття. .
Як вбачається з матерів справи, 15.08.2023 між Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького та вступником ОСОБА_3 та її законним представником ОСОБА_1 було укладено договір № 51, предметом якого є навчання у закладі вищої освіти за денною формою навчання за спеціальністю «Психологія», програмою «практична психологія»
У подальшому, 24.08.2023 між указаним навчальним закладом та замовником освітньої послуги ОСОБА_8 було укладено договір про надання платної освітньої послуги № 545 для здобувача вищої освіти ОСОБА_3 , який є невід'ємним додатком до договору про навчання у закладі вищої освіти від 15.08.2023 № 51 та предметом якого є фінансові зобов'язання замовника щодо оплати освітньої послуги, що надається здобувачу закладом.
Згідно вказаного договору загальна вартість платної послуги за весь строк навчання становить 123200,00 грн., період навчання з 2023-2027 роки, зі сплатою 30800,00 грн. за кожен рік навчання.
Крім того, у судовому засіданні встановлено, що донька сторін що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається на денній формі навчання, така форма навчання призводить до неможливості офіційно працювати та отримувати доходи, а отже вона об'єктивно потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.
Як вбачається з квитанції № 9314-7356-6731-5263 від 15.08.2023 на суму 15400,00 грн., позивач здійснила оплату на користь Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького за навчання дочки ОСОБА_3 .
Позивач, як зазначила у позові, не має можливості самостійно утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання. При цьому, нею належними доказами не підтверджено рівень отримуваних саме нею доходів.
У судовому засіданні також встановлено, що відповідач має на утриманні дитину від іншого шлюбу - доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 20.11.2018.
Крім того, згідно довідки МСЕК серії 12 ААБ № 769406 відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю третьої групи, має ряд захворювань та медичних показань для лікування та придбання товарів медичного призначення, що підтверджується медичною документацією, що міститься у матеріалах справи.
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що відповідачОСОБА_2 навчається у Черкаському державному технологічному університеті на платній основі на заочній формі навчання, термін навчання становить 2022-2024, зі сплатою кошів у розмірі 18800,00 грн. за кожен навчальний рік, що підтверджується копією договору про надання освітніх послуг № 596 від 30.09.2022, який є невід'ємним від договору про навчання у закладі вищої освіти № 962/22-б від 01.09.2022.
Відповідно до довідки про доходи відповідача ОСОБА_2 № 29/17/2024 від 05.04.2024, виданої ПАТ «Черкасиобленерго», загальна сума нарахованого доходу відповідача за період з 01.03.2023 по 29.02.2024 без урахування аліментів становить - 139368,83 грн.
У матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача інших доходів.
Відповідач заперечує, що утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, необхідне саме у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), враховуючи твердження позивача про те, що вона самостійно не може матеріально забезпечити належне існування та навчання їхньої спільної дочки ОСОБА_3 , яке не підтверджене жодними доказами у справі.
Також, суд враховує позицію відповідача, який усвідомлює його обов'язок на рівні із позивачем утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання і потребує такого утримання, при умові, що вона самостійно мати доходи не може, однак не погоджується із заявленим позивачем розміром такого утримання.
На думку суду, між сторонами має місце спір, що випливає із правовідносин щодо обов'язку батьків утримувати своїх повнолітніх сина, дочку, що регулюються главою 16 Сімейного Кодексу України.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що аліменти - це обов'язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім'ї інших, які потребують цього.
За нормами статті 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).
Як передбачено ст. 199 цього Кодексу, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Отже, як на думку суду, позивач має право звернення до суду з цим позовом, враховуючи встановлені обставини, зокрема, що донька ОСОБА_3 проживає разом із нею і потребує утримання з боку батька, як повнолітня особа, яка продовжує навчання. До того ж, стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати її, хоча вона і досягла повноліття, проте продовжує навчатися, до досягнення нею двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Такої правової позиції дотримується КЦС у складі Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі № 635/1139/17.
Як передбачено пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 20.05.2020 по справі № 635/1139/17.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище сина/дочки; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
До того ж, при встановленні потреби в утриманні повнолітнього сина/дочки суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Крім того, при визначенні розміру аліментів враховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».
Таким чином, за результатами розгляду справи судом встановлено, що донька сторін ОСОБА_3 є повнолітньою, проживає разом із матір'ю - позивачем у справі, навчається на денній формі навчання у навчальному закладі задля здобуття вищої освіти; потребує придбання та використання підручників, літератури, зошитів та канцелярського приладдя, прибуття до навчального закладу за допомогою, зокрема і громадського транспорту; враховуючи денну форму навчального процесу, не може працювати та отримувати доходи; перебуває на утриманні позивача та потребує матеріального утримання і з боку батька - відповідача у справі.
Тож, зважаючи на встановлені судом обставини, а також те, що позивач просила стягувати на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, а відповідач погоджується на стягнення з нього аліментів розмірі 1/8 частки з усіх видів його заробітку (доходу), враховуючи працездатність відповідача, його бажання утримувати спільну з позивачем повнолітню дочку, яка продовжує навчання та його майновий стан, суд вважає, що у цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме, необхідно стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення донькою навчання, але не довше, ніж до досягнення нею 23-х років.
Позивачем не доведено належними, допустимими та переконливими доказами той факт, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки у заявленому нею розмірі, а менший розмір, який визнає відповідач, не забезпечить належне утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
Стосовно періоду, протягом якого мають стягуватися аліменти, то відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Що стосується вимог позивача про стягнення на її користь 1/2 частки вартості оплати за весь період навчання доньки ОСОБА_3 у розмірі 61600 грн. слід зазначити, що одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
У постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
У постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12.12.2019 у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08.12.2021 у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12.12.2019 у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).
Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Грушевий Ю.В. просили стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, що обумовлені саме її навчанням, зокрема, відшкодування половини вартості навчання у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького за весь період ( в тому числі і майбутній) у розмірі 61600 грн. (123200/2=61600).
Таким чином, суд зауважує, що ці витрати не є додатковими витратами у розумінні вимог СК України та охоплюються розміром аліментів, що стягуються з батька на користь матері на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, які висвітлені у постанові від 12.01.2022 у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20).
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які покликався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи позицію відповідача, яка викладена ним у відзиві, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень ст. п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Так, при зверненні до суду із цим позовом, позивач не сплачувала судовий збір, у зв'язку з тим, що вона звільнена від сплати судового збору, передбачену п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Отже, з відповідача слід стягнути судовий збір у дохід держави у сумі 1211 грн. 20 коп., як передбачено ст. 141 ЦПК України та Законом України «Про судовий збір».
Щодо відшкодування заявлених у позовній заяві витрат на правову допомогу у розмірі 4240, 00 грн., суд зазначає наступне.
Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано: 1) копію договору про надання правової допомоги № 09/01/2024 від 09.01.2024, укладений між Адвокатським бюро «Грушевий Ю.В.» від імені якого діє керуючий Грушевий Юрій Віталійович, та ОСОБА_1 , згідно якого клієнт сплачує грошові кошти у вигляді авансування витрат у розмірі 4240 грн. у момент підписання договору (п.4.2), та у п. 4.3 зазначено, що у вартість послуг входить підготовка позовних матеріалів щодо продовження стягнення аліментів на користь клієнта у зв'язку з продовженням навчання повнолітньої дочки, а також підготовка позовних матеріалів про стягнення додаткових витрат на навчання, подання до суду вказаних пакетів документів та участь у судових засіданнях по даних справах; 2) копію ордеру серії СА № 1075481; 3) платіжну інструкцію № @2PL034525 від 012024 про поповнення рахунку ОСОБА_1 на ім'я отримувача Грушевого Ю.В .
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Таким чином, судом встановлено, що додана до позову копія договору про надання правової допомоги № 09/01/2024 від 09.01.2024 не містить найменування конкретної справи, у якій така допомога надається адвокатом, у матеріалах справи відсутні докази обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт (акт), кількість витраченого часу, розмір витрат за кожну надану послугу. До того ж, з наданого платіжного документу на суму 4240,00 грн. не вбачається за які саме послуги та на підставі чого ОСОБА_1 було поповнено рахунок Грушевого Ю.В .
За таких обставин, враховуючи указане, суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у сумі 4240,00 грн. не підлягають до відшкодування, оскільки є документально не підтверджені та недоведені, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 131, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 353, 430 ЦПК України суд, -
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Грушевий Юрій Віталійович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 січня 2024 року і до припинення навчанняОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не більш, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.
Повний текст рішення буде виготовлений 01.07.2024.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: Н. М. Кондрацька