вул. Шевченка, 41-а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200
тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37
Справа №536/1063/24
Провадження №2/547/254/24
24 липня 2024 року селище Семенівка, Полтавська область
Семенівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді В.Ф.Харченка,
за участі секретаря судового засідання К.А.Вареник,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, у залі судових засідань № 2, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш Ту Гоу" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник позивача ТОВ "Кеш Ту Гоу" - адвокат С.В.Пархомчук,
У квітні 2024 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш Ту Гоу" (далі ТОВ "Кеш Ту Гоу") адвокат С.В.Пархомчук звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25.04.2024 цивільна справа передана до Семенівського районного суду Полтавської області для розгляду за правилам підсудності, оскільки відповідач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 , що є юрисдикцією Семенівського районного суду Полтавської області.
В обґрунтування позову вказав, що відповідачем ОСОБА_1 не виконуються зобов'язання щодо повернення коштів за кредитним договором № 2012045, що укладений між ТОВ "ЛІНЕУРА Україна" та ОСОБА_1 10.06.2021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, внаслідок чого утворилася загальна заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 9840,00 грн з яких: 3000,00 грн сума виданого кредиту, 6840,00 грн нараховані проценти. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 12922,40 грн.
Позивач набув право грошової вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № 02-24122001 від 24.12.2021, укладеного між ТОВ "ЛІНЕУРА Україна" та ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу".
Ухвалою суду від 10.06.2024 визначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; запропоновано відповідачеві, зокрема, подати відзив на позов протягом 15 днів з дня вручення копій ухвали суду від 10.06.2024 і позовної заяви з додатками.
24.07.2024 представник позивача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, клопотанням від 22.07.2024 просить розглянути справу за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 48, 49).
Представник позивача заявою від 22.07.2024 просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн (а.с. 52-56).
Відповідач ОСОБА_1 копію ухвали суду, позовної заяви і доданих до неї документів отримала 22.06.2024 за зареєстрованим місцем проживання, що є належним врученням відповідачеві судової повістки і повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Відповідач не подав відзив або будь-яких інших документів у справі (а.с. 47).
24.07.2024 у судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, про причини неявки у судове засідання суд не повідомила. Суд не отримував відзиву на позов чи будь-яких письмових заяв, клопотань тощо від відповідача.
Ураховуючи зазначені обставини суд, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 223, ст.ст. 279, 280 ЦПК України, 24.07.2024 ухвалив здійснити заочний розгляд справи за відсутності представника позивача та відповідача.
Вивчивши письмову заяву позивача по суті справи (позовну заяву), вивчивши матеріали справи і надані до суду докази, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
10.06.2021 між ТОВ "ЛІНЕУРА Україна" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2012045 у розмірі 3000,00 грн строком на 30 днів на споживчі цілі. Спосіб та строк надання кредиту: шляхом перерахування кредитодавцем грошових коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка - 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Клієнта, відповідно до п.4.1 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролангація, відповідно до п. 4.2 Договору; знижена процентна ставка становить 1,33% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 24079,41% річних; за зниженою процентною ставкою 5844,50% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 4710,00 грн, за зниженою ставкою 4197,00 грн. Сума кредиту перераховується товариством потягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення Договору. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами. Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації/автопролангації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Відповідачка попереджена про передбачену ст. 182 КК України відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про третіх осіб, дані яких зазначено.
Вказаний договір позики підписаний електронним підписом відповідача ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Т052 10.06.2021 13:34:12 (а.с. 10-16).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК).
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК).
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Відтак суд робить висновок про належне укладення кредитного договору № 2012045 від 10.06.2021 про отримання відповідачкою ОСОБА_1 кредиту у ТОВ "ЛІНЕУРА Україна".
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч. 2 ст. 10561 ЦК).
Відповідно до ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
ТОВ "ЛІНЕУРА Україна" є фінансовою установою і має право надавати кошти у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу" - має право надавати кошти у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, надавати послуги з факторингу.
24.12.2021 між ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу" та ТОВ "ЛІНЕУРА Україна" укладено Договір факторингу № 02-24122001, відповідно до умов якого ТОВ "ЛІНЕУРА Україна" передало ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу", а ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу" прийняло належні ТОВ "ЛІНЕУРА Україна" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у акті прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 02-24122001 від 24.12.2021 (а.с. 21-25).
Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2012045 від 10.06.2021 не погашена і складається із заборгованості по основному боргу 3000,00 грн та 6840,00 грн проценти, а всього - 9840,00 грн (а.с. 8).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).
Отже позивач правомірно набув право грошової вимоги ТОВ "ЛІНЕУРА Україна" до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2012045 від 10.06.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові не надано доказів щодо неправильності або необґрунтованості складеного позивачем розрахунку.
Ураховуючи зазначене, оцінивши докази, суд робить висновок, що відповідачем порушено права позивача у частині неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором № 2012045 від 10.06.2021. Відповідач має заборгованість перед позивачем за вищевказаним кредитним договором і позов підлягає повному задоволенню розмірі 9840,00 грн.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати 2422,40 грн судового збору (а.с. 1).
Позивач надав докази понесення 10500,00 витрат на професійну правничу допомогу, що надана адвокатом С.В.Пархомчук, зокрема: договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, акт отримання правової допомоги від 22.07.2024 на суму 10500,00 грн, рахунок № 22.07.2024-73 від 22.07.2024 по договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, платіжною інструкцією № 31590 від 22.07.2024 про сплату позивачем ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу" адвокату С.В.Пархомчук 10500,00 грн, підтвердження направлення поштового відправлення з описом вкладення № 0504013000482 22.07.2024 відповідачці заяви та доказів понесення витрат на професійну правову допомогу (а.с. 53-56).
Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що відповідно до ст. 15 ЦПК учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).
За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас вказані положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов'язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 141 ЦПК інші судові витрати (окрім судового збору), пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (§ 268).
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Відтак суд зменшує витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача із 10500,00 грн до 2000,00 грн оскільки ціна позову значно менша і очевидно неспівмірна із сумою витрат понесених позивачем на надання правничої допомоги адвокатом С.В.Пархомчук.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 133, 134,ь 137, 141, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272, 273, 281-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Задоволити позов повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш Ту Гоу" заборгованість за кредитним договором № 012045 від 10.06.2021 в розмірі 9840,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш Ту Гоу" 2422,40 грн судових витрат зі сплати судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш Ту Гоу" 2000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши їх із 10500,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш Ту Гоу" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7; ідентифікаційний код 42228158).
Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повне рішення складене 24.07.2024.
Суддя В.Ф.Харченко