вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3604/23
Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (правонаступник ? Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія»
прo стягнення 213 678 751,24 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
При секретарі судового засіданні Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: Слівінська Н.І.
відповідача: Андрієвська О.В.
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (надалі - відповідач) прo стягнення 213 678 751,24 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.12.2023 року відкрито провадження у справі № 911/3604/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.01.2024 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 21.12.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву б/н від 21.12.2023 року з переліком запитань для позивача.
До канцелярії Господарського суду Київської області 29.12.2023 року від позивача надійшла заява б/н від 29.12.2023 року про продовження строку для надання відповіді на відзив.
До канцелярії Господарського суду Київської області 02.01.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 02.01.2024 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 05.01.2024 року від позивача надійшла заява б/н від 05.01.2024 року щодо відмови відповідати на запитання відповідача.
До канцелярії Господарського суду Київської області 11.01.2024 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 11.01.2024 року та клопотання б/н від 11.01.2024 року про визнання відсутніми підстав для відмови надання відповіді на запитання.
У підготовчому засіданні 11.01.2024 року оголошено перерву на 01.02.2024 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 18.01.2024 року від позивача надійшло клопотання б/н від 18.01.2024 року про заміну позивача (Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») на його правонаступника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Як зазначає заявник, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1420 від 29.12.2023 року «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Відповідно до п. 1 Постанови утворено акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).
Пунктом 3 Постанови установлено, що товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).
Державна реєстрація акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та припинення ДП «НАЕК «Енергоатом» відбулася 11.01.2024 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» ДП «НАЕК «Енергоатом» з 11.01.2024 року починає функціонувати як філія «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом».
Таким чином, з 11.01.2024 року АТ «НАЕК «Енергоатом» стало правонаступником усіх прав і обов'язків ДП «НАЕК «Енергоатом», а відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» ДП «НАЕК «Енергоатом» починає функціонувати як філія «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом».
Згідно зі ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Таким чином, позивач (Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») у справі № 911/3604/23 підлягає заміні на його правонаступника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
До канцелярії Господарського суду Київської області 30.01.2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 30.01.2024 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 30.01.2024 року від позивача надійшли заперечення б/н від 30.01.2024 року.
У підготовчому засіданні 01.02.2024 року оголошено перерву на 29.02.2024 року.
У підготовчому засіданні 29.02.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Крім того, судом відхилено клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати відповіді на поставлені ним запитання.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 29.02.2024 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.02.2024 року закрито підготовче провадження у справі № 911/3604/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2024 року.
У зв'язку з незапланованою відпусткою судді А.Ю. Кошика судове засідання, призначене на 14.03.2024 року не відбулося, тому розгляд справи № 911/3604/23 перенесено на 28.03.2024 року.
В судовому засіданні 28.03.2024 року оголошувалась перерва в розгляді справи на 11.04.2024 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 04.04.2024 року від відповідача надійшло клопотання б/н від 04.04.2024 року про зупинення провадження у справі № 911/3604/23, яке відхилено судом.
В судовому засіданні 11.04.2024 року оголошувалась перерва в розгляді справи на 02.05.2024 року.
В судовому засіданні 02.05.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 02.05.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом»), як виробник електричної енергії, та Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», як постачальник універсальних послуг (далі - ТОВ «Київська обласна ЕК», ПУП, відповідач), є учасниками ринку електричної енергії у розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон).
З метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до статті 62 Закону можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2016 року № 483 (у редакції постанови від 11.08.2021 року № 859) затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - Постанова № 859 та Положення про ПСО відповідно).
Згідно з пунктом 4 Положення про ПСО спеціальні обов'язки покладено, зокрема, на ДП «НАЕК «Енергоатом», як на виробника електричної енергії, та на ТОВ «Київська обласна ЕК», як на постачальника універсальних послуг.
До спеціальних обов'язків відповідно до абзацу шостого пункту 5 Положення про ПСО належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у ДП «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів ВАSE_М для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН ВАSE в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» («бази») за період М - 3, де М - розрахунковий місяць.
Пунктом 9 Положення про ПСО закріплено обов'язок постачальників універсальних послуг здійснювати купівлю стандартних продуктів ВАSE_М в обсязі мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами відповідного постачальника універсальних послуг за годину в аналогічному місяці попереднього року відповідно до умов, визначених пунктом 5 Положення про ПСО.
На виконання Постанови № 859 аукціонним комітетом з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, який створений при Міністерстві енергетики України, затверджено примірну форму договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг (протокол від 21.09.2021 року № 28).
Діючи відповідно до статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), взявши за основу вищезазначений примірний договір між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - Продавець, ВП «Енергоатом-Трейдинг», позивач) та ТОВ «Київська обласна ЕК» укладено Договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.09.2021 року № 65-150-SD-21-00422 (далі - Договір).
Відповідно до розділу 2 Договору Продавець зобов'язаний продати, а ПУП зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт ВАSE_М) для постачання побутовим споживачам ПУП.
Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється в Об'єднаній енергетичній системі України (ОЕС України).
Обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим Договором, є договірними зобов'язаннями щодо відпуску Продавцем та відбору ПУП електричної енергії.
Згідно з пунктами 4.1-4.3 Договору купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною індекс РДН ВАSE в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» («бази») за період М-3, де М - Розрахунковий місяць, яка зазначається в аукціонному свідоцтві та Додатковій угоді для Періоду постачання.
Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється з урахуванням акцизного податку та нарахуванням податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України.
Вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт/год, та зазначається у Додатковій угоді для Періоду постачання.
Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку Періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов Додаткової угоди для Періоду постачання.
У період з березня 2022 року по жовтень 2023 року включно купівля-продаж електричної енергії за Договором здійснювалась відповідно до додаткових угод для періодів постачання № 6-27 (далі - Додаткові угоди).
Згідно з пунктом 6 Додаткових угод для періодів постачання березень 2022 року - жовтень 2023 року оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожного Розрахункового місяця ПУП здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином:
- за 2 банківські дні до Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
- не пізніше 4-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
- не пізніше 10-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
- не пізніше 16-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
- не пізніше 22-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці.
Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.
Відповідно до пункту 1.3 Договору для цілей цього Договору Сторони під терміном Розрахунковий місяць розуміють календарний місяць (з першого по останнє число включно), за який Сторонами визначається обсяг і вартість електричної енергії та здійснюються розрахунки між ПУП та Продавцем.
Як зазначає позивач, ним як Продавцем виконано свої зобов'язання за Договором належним чином та здійснено продаж електричної енергії у період березень 2022 року - жовтень 2023 року у строки та в обсягах, визначених відповідними Додатковими угодами для Періоду постачання, що підтверджується, зокрема, актами купівлі-продажу електричної енергії, доданими до позову.
Однак, починаючи з березня 2022 року, ТОВ «Київська обласна ЕК» порушує встановлені Додатковими угодами для Періоду постачання строки оплати за електричну енергію.
У пункті 6.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та законодавством України.
Керуючись рішенням Аукціонного комітету з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами від 22-25.07.2022, протокол № 34, ВП «Енергоатом-Трейдинг» та ТОВ «Київська обласна ЕК» уклали додаткову угоду від 04.08.2022 року № 12 до Договору, згідно з якою на період дії в Україні воєнного стану (починаючи з 24.02.2022 року) та протягом 30 днів після його припинення або скасування до сторін за порушення зобов'язань за цим Договором не застосовуються штрафні санкції, передбачені цим Договором та законодавством України.
З огляду на внесені зміни до Договору, пеня за прострочення ПУП оплати платежів за електричну енергію, куплену у період березень 2022 року - жовтень 2023 року Продавцем не нараховується.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц визначено, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Також, згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц визначено, що статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, з огляду на прострочення оплати електричної енергії відповідно до Договору та Додаткових угод, позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
Позивач зазначає, що при здійсненні розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат день фактичної оплати суми заборгованості до розрахунку не включався, з огляду на усталену судову практику з питань стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у подібних правовідносинах.
З огляду на викладені у позові обставини, позивач просить стягнути з відповідача 41 815 600,71 грн. 3% річних та 171 863 150,53 грн. інфляційних.
В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, посилаючись на відсутність його вини в порушенні строків виконання грошових зобов'язань, оскільки саме позивач несвоєчасно перераховував кошти в ланцюгу виконання учасниками ринку електричної енергії спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, в якій позивач виступає «Виробником електроенергії», яку відповідач, як «Постачальник універсальних послуг», постачає ДП «Гарантований покупець», яке несвоєчасно здійснювало перерахування коштів відповідачу, які в свою чергу мав перераховувати позивач.
За твердженням відповідача, саме позивач мав перераховувати кошти на користь ДП «Гарантований покупець», якими останнє мало розраховуватись з відповідачем, а відповідач в свою чергу, саме ці кошти мав сплачувати позивачу за вироблену електроенергію. При цьому, джерелом фінансування витрат виробників (в т.ч. позивача) за виконання спеціальних обов'язків є відповідна компенсація від держави, зокрема було виділено 1 млрд. грн. ПАТ «Укргідроенерго» (іншому виробнику), які останнє мало авансувати ДП «Гарантований покупець» в забезпечення доступності електроенергії для побутових споживачів.
При цьому, відповідач вважає, що зобов'язання учасника ринку виконуються у межах отриманих від держави коштів по ланцюгу виконання учасниками ринку електричної енергії спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечував позицію відповідача.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в які підтримав заперечення проти позову.
Також відповідач наполягав на зупиненні провадження у справі до остаточного вирішення спору у справі № 910/1197/23 про стягнення коштів з ДП «Гарантований покупець» на користь Постачальника універсальних послуг, в якій судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовлено, в той час, як в інших аналогічних справах позовні вимоги задоволено, тобто має місце неоднакове застосування законодавства. Наполягаючи на зупиненні провадження у справі відповідач також просив повернутись до підготовчого провадження.
Судом були відхилені клопотання відповідача, оскільки підстави для зупинення провадження у справі відсутні, бо у справі № 910/1197/23 вирішуються зовсім інші правовідносини, які не мають безпосереднього відношення до заявлених у позові.
В ході розгляду спору судом було досліджено та встановлено наступні обставини.
Договір укладено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року № 483 (у редакції постанови від 11.08.2021 року № 859), якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - Постанова № 859 та Положення про ПСО відповідно).
У запереченні на відповідь на відзив відповідач стверджує те, що встановлені Договором та додатковими угодами для періоду постачання строки для оплати ПУП за куплену електричну енергію були змінені наказом Міністерства енергетики України від 21.03.2022 року № 132 «Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період» (далі - Наказ № 132).
Як обґрунтовано зауважив позивач, Наказ № 132 регламентує погашення вже наявної заборгованості між учасниками ринку, на яких покладено виконання спеціальних обов'язків, а не встановлює (змінює) порядок та строки розрахунків, що передбачені Договором.
Відповідно до пунктів 1, 3, 6 Наказу № 132, на час дії воєнного стану учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням про ПСО покладені спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, зобов'язані, зокрема:
- ДП «НАЕК «Енергоатом» усі кошти, отримані від оператора системи розподілу (крім оплати за балансуючу електричну енергію), операторів систем розподілу, постачальників універсальних послуг та ДП «Гарантований покупець» за відпущену (продану) електричну енергію, спрямувати ДП «Гарантований покупець» в оплату вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за лютий - березень 2022 року до повної її оплати (пункт 3);
- ДП «Гарантований покупець» отримані від ДП «НАЕК «Енергоатом» та ПрАТ «Укргідроенерго» кошти спрямовувати в оплату вартості послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за лютий - квітень 2022 року пропорційно до сум заборгованості за відпущену (продану) електричну енергію постачальників універсальних послуг перед ДП «НАЕК «Енергоатом» (підпункту 6 пункту 6).
У пункті 7 Наказу № 132 зазначено, що ДП «НАЕК «Енергоатом» у день здійснення платежу ДП «Гарантований покупець» в оплату послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, надавати ДП «Гарантований покупець» підписану інформацію щодо розміру заборгованості та відсотка оплати постачальниками універсальних послуг електричної енергії, купованої згідно з Положенням № 483 та цим наказом.
Із наведених положень Наказу № 132 вбачається, що даний нормативно-правовий акт застосовується після утворення заборгованості між учасниками ринку і саме пропорційність такої заборгованості лежить в основі розрахунків згідно з Наказом № 132.
Щодо посилання відповідача на низку наказів Міністерства енергетики України, що були прийняті у продовження Наказу № 132 як на документи, якими змінено строки здійснення оплати за Договором (похідні накази Міненерго), позивач також обґрунтовано зауважив, що такі похідні накази Міненерго також врегульовують вже наявну на момент їх прийняття заборгованість між учасниками ринку, на яких покладено виконання спеціальних обов'язків.
В пункті 1 Положення про ПСО зазначено, що в Положенні визначаються джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки. Водночас, відповідно до п.16 Положення про ПСО виконання спеціальних обов'язків, передбачених цим Положенням повинне забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на їх виконання. Таким чином, розрахунки згідно з Положенням про ПСО між учасниками ринку це розрахунки по ланцюгу, відповідно до якого кошти, отримані від попереднього учасника ринку в ланцюгу, є джерелом оплати наступному учаснику ринку в ланцюгу.
В зв'язку з цим, зобов'язання учасника ринку щодо здійснення оплати за договорами, укладеними на виконання Положення про ПСО, виконуються в межах отриманих коштів по ланцюгу.
В будь-якому випадку, з огляду на зміст пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. №483 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» та фактичні обставини, оплата бюджетного авансу в розмірі 1 млрд грн. стосувалась правовідносин між ПрАТ «Укргідроенерго» та постачальників універсальних послуг для можливості авансування постачальників універсальних послуг з метою закупівлі електричної енергії для постачання побутовим споживачам.
Реалізація зазначених заходів дозволить забезпечити перехід до фінансового механізму ПСО та уникнути зростання заборгованості перед державними виробниками електричної енергії під час виконання покладених на них спеціальних обов'язків. Крім цього, посилюється соціальний захист населення.
Відповідно, державне авансування було призначено для запуску фінансового механізму, а не для постійного фінансування. Метою авансування було саме уникнення зростання заборгованості перед державними виробниками електричної енергії, в тому числі позивачем. В цілому весь механізм спрямований на забезпечення можливості саме вироблення позивачем електроенергії, кінцевим споживачем якої є населення, яке має оплачувати спожиту електроенергію.
Таким чином, суд критично оцінює позицію відповідача, оскільки в процедурі фінансового механізму ПСО аванс є разовим, і подальші розрахунки відбуваються за рахунок оплати фактично спожитої електроенергії.
Щодо тверджень відповідача про залежність його платежів від своєчасності та повноти сплат «Гарантованого покупця», суд погоджується з таким твердженням, однак порушення контрагентами своїх зобов'язань не звільняє від відповідальності і також є підставою для застосування до таких контрагентів відповідальності.
Однак, твердження відповідача, що саме від своєчасності здійснення платежів позивачем, як виробником електроенергії, залежить своєчасність платежів по ланцюгу, позбавлені жодного глузду, оскільки позивач є виробником електроенергії і оплата її вартості спрямована саме на забезпечення діяльності позивача. Хоча ланцюг і стартує з виробника, в подальшому такий ланцюг функціонує послідовно у відповідності із суттю відносин купівлі-продажу (поставки).
Запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2021 р. № 859 фінансова модель ПСО передбачає авансування витрат постачальників універсальних послуг, які задіяні у процесі постачання електричної енергії побутовим та прирівняним до ним споживачам за фіксованими цінами. Саме в цьому контексті треба розуміти зміст підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО: «Гарантований покупець зобов'язаний, зокрема, оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення».
Такий висновок додатково підтверджується положенням пункту 6.4 Договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг, укладеного між відповідачем та позивачем, яким визначено, що у разі наявності у ПУП заборгованості перед Продавцем за цим договором, Продавець інформує про це Гарантованого покупця відповідно до пункту 8 положення про ПСО шляхом направлення повідомлення з накладенням КЕП керівника уповноваженої особи.
21.03.2022 року на час воєнного стану Міністерством енергетики України прийнято наказ №132 «Про забезпечення купівлі - продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період» (далі - Наказ №132), яким зобов'язано учасників ринку електроенергії забезпечити його виконання, а також виконання інших нормативно-правових актів, що регулюють купівлю-продаж електричної енергії зазначеними учасникам ринку, в частині, що не суперечать цьому наказу.
Водночас, п. 5 Наказу №132 зобов'язано Постачальників універсальних послуг усі кошти, отримані від Державного підприємства «Гарантований покупець» першочергово спрямувати ДП «НАЕК «Енергоатом» за куповану електричну енергію до повної її оплати за лютий - квітень 2022 року.
До того ж в пп.7 п.6 Наказу №132 зазначено, у разі неспрямування постачальником універсальних послуг коштів, отриманих ним згідно підпункту 6 цього пункту (від ДП «Гарантований покупець»), до суб'єкта, визначеного підпунктом 4 пункту 5 цього наказу (ДП «НАЕК «Енергоатом»), ДП «Гарантований покупець» зобов'язаний призупинити перерахування коштів такому постачальнику універсальних послуг відповідно до інформації ДП «ДАЕК «Енергоатом» до повного виконання ним вимог підпункту 4 пункту 5 цього наказу.
Щодо решти наведених відповідачем заперечень, суд зазначає, що такі заперечення зводяться до перекладення відповідальності на інших учасників та звинувачення позивача у незручності та невигідності умов Договорів для відповідача.
Наявність/відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором станом на 24.02.2022, а також здійснення АТ «НАЕК «Енергоатом» інформування ДП «Гарантований покупець» про наявність/відсутність заборгованості ТОВ «Київська обласна ЕК» перед АТ «НАЕК «Енергоатом» за Договором не є предметом спору у даній судовій справі.
Щодо виконання умов Договору та постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року № 775 «Про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії, що здійснюють операції з експорту електричної енергії, для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії протягом дії воєнного стану» (далі - Постанова № 775), необхідно розмежовувати Договір та Постанову № 775, прийняття якої не вимагає внесення змін до Договору, а тому передбачені ним зобов'язання повинні належно виконуватися сторонами відповідно до договірних умов.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, зважаючи на наступні обставини.
Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Посилання відповідача на зміни у законодавстві не відноситься до випадку або непереборної сили. З приводу посилання відповідача на несвоєчасність сплат в ланцюгу, відповідний випадок підпадає під поняття недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів, що не є підставою для звільнення від відповідальності.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Щодо заперечень відповідача проти наведеного у позові розрахунку інфляційних, суд зазначає, що відповідачем не надано обґрунтованого контр розрахунку. В той же час, перевіривши розрахунок позову, судом встановлено, що інфляційні нараховані на заборгованості, які існували понад 15 днів (на заборгованості, які існували декілька днів - менше 15, інфляційні не нараховувались).
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 41 815 600,71 грн. 3% річних та 171 863 150,53 грн. інфляційних підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» прo стягнення 213 678 751,24 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (вул. Київська, 8-В, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132, ідентифікаційний код 42094646) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 42041573) 41 815 600,71 грн. 3% річних; 171 863 150,53 грн. інфляційних втрат та 751 520,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 24.07.2024 року