ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.07.2024Справа №910/19975/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"
до Житлово-будівельного кооперативу "Каштан"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Акціонерне товариство "К.Енерго"
про стягнення 315 635,56 грн
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Одинцова К.К.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Каштан" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором №510238 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 30.05.2000 у розмірі 315 635,56 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.
Через систему "Електронний суд" 01.02.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
26.02.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
04.03.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 вирішено здійснювати розгляд справи №910/19975/23 за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання на 30.04.2024.
Протокольною ухвалою суду 30.04.2024 відкладено підготовче провадження на 28.05.2024.
Протокольною ухвалою суду 28.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2024.
У судовому засіданні 17.07.2024 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримував позовні вимоги та просив задовольнити позов. Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.
17.07.2024 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
30.05.2000 року між Житлово-будівельним кооперативом "Каштан" (абонемент) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №510238.
Відповідно до пункту 1.1 договору, предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором.
25.08.2021 відбувся електронний аукціон з продажу майна в процедурі банкрутства Публічного акціонерного товариства "Київенерго", яке змінило найменування на Акціонерне товариство "К.Енерго", порушеній Господарським судом Донецької області у справі №905/1965/19, права вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги, переможцем якого визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" (в подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"), що підтверджується протоколом електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3.
Згідно з актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 Акціонерне товариство "К.Енерго" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" прийняло майно, що є предметом продажу на аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн. Так, у витягу з Додатку №1 до Акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 визначено, що право вимоги було продано до контрагента - Житлово-будівельного кооперативу "Каштан" за Договором №510238 від 30.05.2000 на суму 315 635,56 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" зазначає, що відповідач заборгованість за договором, право вимоги якої перейшло до позивача, не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу у розмірі 315 635,56 грн з оплати поставленої за період з 01.09.2017 по 01.05.2018 теплової енергії.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зокрема посилається на те, що із набранням чинності Законом України №1198-VII від 10.04.2014 про внесення змін, зокрема до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у спірний період договір на постачання теплової енергії у гарячій воді підлягав укладенню безпосередньо із споживачем, в той час як Житлово-будівельний кооператив "Каштан" не є споживачем теплової енергії. Такими споживачами, на думку відповідача, були власники квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , яким належать квартири, в яких було спожито послуги опалення та гарячу воду.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Частиною першою статті 714 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 275 Господарського кодексу України, встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Правовідносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з теплопостачання між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про теплопостачання" (в редакціях, чинних станом на період споживача теплової енергії у гарячій воді).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Судом встановлено, що постачання теплової енергії споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання за укладеним між сторонами у справі договором здійснювалось до багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Ігоря Шамо, будинок 15, для задоволення потреб їх мешканців.
26.04.2014 набрав чинності Закон №1198-VII про внесення змін, зокрема до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Так, враховуючи внесені Законом України від 10.04.2014 №1198-VII зміни, стаття 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" встановлює, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
За змістом ч. 4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, що діяла станом на дату визначеного позивачем початку періоду нарахування заборгованості (жовтень 2017 року) виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплопостачальною організацією є суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Відповідно до п. 29 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) в порядку, передбаченому Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 №308 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання" ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом;
Водночас відповідач за положеннями Статуту не здійснює господарської діяльності з теплопостачання, не є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" та ліцензіатом у сфері теплопостачання.
Такою теплопостачальною організацією та виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для будинку у м. Київ, бул. Ігоря Шамо, будинок 15 у період з вересня 2017 року по травень 2018 року (включно) було Акціонерне товариство "К.Енерго" на підставі публічного договору про приєднання, оприлюдненого у газеті Київської міської ради "Хрещатик" від 06.08.2014 №111 (4511), який вважається акцептованим (прийнятим) усіма споживачами, які в установленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору.
Наслідком переходу третьої особи на прямі договори з мешканцями будинку стало припинення постачання теплової енергії відповідачеві.
Згідно Статуту відповідача, затвердженого рішенням Загальних зборів ЖБК "Каштан" від 22.12.2016, ЖБК "Каштан" є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, є неприбутковою організацією, яка забороняє розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників або членів кооперативу. ЖБК "Каштан" діє виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів ЖБК (п. 1.3, 1.6 Статуту).
Доказів того, що ЖБК "Каштан" є колективним споживачем в розумінні Закону України "Про кооперацію" чи є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, або виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні має можливість здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі з централізованого опалення та постачання гарячої води, матеріали справи не містять.
За приписами статей 509, 607 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Таким чином, неможливість виконання зобов'язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає. Внаслідок внесення зазначених змін відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі теплопостачання.
Також ЖБК "Каштан" не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, не є підприємством питного водопостачання, у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення.
Відтак саме третя особа з квітня 2014 року як виконавець послуг зобов'язана була укласти прямі договори із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами, які й повинні їх оплачувати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі №910/31573/15 та у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №910/973/16, від 20.11.2018 у справі №910/17959/17, від 10.01.2020 у справі №910/17776/17, від 16.04.2018 у справі №910/1541/16, від 11.10.2019 у справі №910/3319/18.
Також в чинній редакції Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; 4) послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
Поняття "балансоутримувач" не передбачено чинним законодавством про житлово-комунальні послуги. Докази того, що відповідач є індивідуальним чи колективним споживачем теплової енергії по заявленій позивачем заборгованості, чи що він має статус управителя чи виконавця, також до матеріалів справи не долучені.
За наведених обставин відповідач втратив підстави виступати стороною в договорі, так як саме третя особа (виконавець послуг) зобов'язана була укласти прямі договори на послуги з постачання теплової енергії із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або управителями і вчинити інші дії, передбачені законодавством України.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/20226/16, від 15.02.2018 у справі №910/973/16, від 16.04.2018 у справі №910/1541/16, від 02.12.2019 у справі №910/12597/18, від 10.01.2020 у справі №910/17776/17, та в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.10.2019 у справі №910/3319/18.
Аргументи позивача про те, що Закон України "Про житлово-комунальні послуги" не підлягає застосуванню до вказаних правовідносин, суд вважає неприйнятними та відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Предметом договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №510238 від 30.05.2000 фактично є не постачання теплової енергії як товарної продукції, а саме постачання теплової енергії як комунальної послуги, безпосередніми споживачами яких є мешканці будинку за адресою: м. Київ, бул. Ігоря Шамо, будинок 15, у зв'язку з чим до правовідносин сторін підлягають застосуванню норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Вказані обставини підтверджуються зокрема довідкою (Додаток №8 до Договору): дані по будинках, опалення і гаряче водопостачання ЖБК "Каштан" станом на 01.05.2000, в якій визначено, що опалювальна площа і площа мешканців становить 100% - 5638,00 кв.м, та статутом відповідача, яким обумовлено, що власниками квартир є його мешканці на підставі правоустановлюючих документів. Саме на опалення та водопостачання квартир до спірного будинку поставлялась теплова енергія.
Аргументи скаржника про те, що укладений сторонами договір є дійсним, судом відхиляються, зважаючи на положення статті 607 Цивільного кодексу України, у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".
Варто відзначити, що за розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам та з 01.05.2018 постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Ігоря Шамо, будинок 15, здійснює Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
Так, у грудні 2019 року КП "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Каштан" про стягнення заборгованості за договором №510238 від 24.10.2018 з оплати поставленої позивачем та спожитої відповідачем у період з травня 2018 року по жовтень 2019 року теплової енергії у гарячій воді.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 у справі №910/18406/19 рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2020 у справі №910/18406/19 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову КП «Київтеплоенерго» відмовлено повністю з підстав того, що ЖБК "Каштан" не є споживачем послуг за договором №510238 від 24.10.2018, та саме КП "Київтеплоенерго" зобов'язане було укласти договори із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами - власниками квартир / приміщень у будинку) або управителем, які й повинні їх оплачувати.
Тобто у спорі із тим самим відповідачем по тотожному договору (про постачання теплової енергії у гарячій воді у спірний будинок), проте з іншою теплопостачальною організацією судом було встановлено, що після набрання чинності Законом України від 10.04.2014 №1198-VII теплопостачальна організація повинна була укласти договори про теплопостачання із безпосередніми споживачами таких послуг (у багатоквартирному житловому будинку - це власники та користувачі квартир / приміщень) або балансоутримувачем майна, в той час як ЖБК "Каштан" не є споживачем послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді до багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
Принцип правової визначеності як елемент верховенства права передбачає, зокрема, те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.04.2018 у справі №306/192/14-ц).
Крім того, правова визначеність гарантує, що однакові відносини, які склались в один і той же проміжок часу, не будуть врегульовані у різний спосіб. Принцип правової визначеності, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, що вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії").
Таким чином, суд дійшов висновку, що у Акціонерного товариства "К.Енерго" було відсутнє право вимоги за договором до ЖБК "Каштан" щодо сплати боргу у розмірі 315 635,56 грн з оплати поставленої багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 теплової енергії у період з 01.09.2017 по 01.05.2018, а тому правочин відступлення права вимоги не призвів до виникнення (переходу) відповідного права до позивача, адже неможливо передати те, чого немає.
Згідно п.п. 139-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 в тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 Цивільного кодексу України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається. Аналогічно відступлення припиненого права вимоги (тобто майнового права вимоги, якого не існує на момент укладення відповідного договору у будь-якого суб'єкта) також не створює жодних правових наслідків для особи - власника майна, яке було обтяжено іпотекою.
Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті спору, суд зазначає, що у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Пронін проти України" зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Таким чином, інші доводи учасників справи судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення з ЖБК "Каштан" на користь ТОВ "Київенерго-Борг" боргу у розмірі 315 635,56 грн.
Суд звертає увагу ТОВ "Київенерго-Борг", що воно не позбавлене права звернутися з відповідним позовом до належних відповідачів, якими є власники квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, котрим належать приміщення, в яких було спожито гарячу воду, за відповідними тарифами, затвердженими у встановленому законом порядку на підставі публічного договору про приєднання.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" до Житлово-будівельного кооперативу "Каштан" - відмовити повністю.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 24.07.2024.
Суддя Н.І. Зеленіна