Справа № 369/16782/23
Провадження № 2/369/2438/24
Іменем України
11.07.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем у період з вересня 2022 року по серпень 2023 року було спожито природний газ на загальну суму 58076,64 грн, проте не сплачено.
ТОВ «ГК«Нафтогаз України», як суб'єкт ринку газу, з 01.11.2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб та являється постачальником на якого покладені спеціальні обов'язку. Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ними та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, який є однаковим для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2500 від 30.09.2015 року визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Відповідач акцептував договір, повернувши позивачу заяву-приєднання, фактично споживаючи природний газ і частково сплативши вартість спожитого природного газу. Відповідачем у порушення договірних відносин не проведено своєчасну оплату отриманих послуг, відтак, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 58076,64 грн. та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.04.2024 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Згідно із частинами 1, 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
У судове засідання 11.07.2024 року учасники справи не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача разом з позовною заявою просив суд проводити розгляд справи у відсутності представника. Позов підтримав та просив суд позов задовольнити, проти винесення заочного рішення у справі не заперечував.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 202, 208, 638 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, що передбачено ст. 901 ч.1 ЦК України.
Відповідно ст. ст. 7, 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Пунктами 1.1-1.3 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам" № 2500 від 30.09.2015 року визначено, що типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2496, та є однаковими для всіх побутових споживачів України. Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання.
Для забезпечення приєднання побутовим споживачем до умов договору постачання природного газу побутовий споживач має надати постачальнику заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, підписану побутовим споживачем або уповноваженою ним особою.
Однак, 01.05.2022 відповідно до наказу Міністерства енергетики України № 198 від 08.06.2022 «Про постачання природного газу побутовим споживачам» ЕІС-код 56XM18F07126432U газифікованого об?єкта побутового споживача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було включено до реєстру споживачів Товариства, як постачальника «останньої надії» та відкрито на ім?я ОСОБА_1 особовий рахунок № НОМЕР_1 . газ споживачу, якщо він залишиться без постачальника.
Постачальник «останньої надії» - компанія, яка зобов?язана протягом 60 днів постачати газ споживачу, якщо він залишиться без постачання.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження КМУ від 22 липня 2020 р. № 917-р постачальником «останньої надії» визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Отже, з 01.05.2022 Товариство здійснювало постачання природного газу на об'єкт Споживача на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, який типовим та публічним, а Споживач в свою чергу зобов?язаний своєчасно оплачувати Товариству вартість спожитого природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 року, акцептуванням публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам є повернення споживачем постачальнику підписаної заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем, та/або сплата/часткова сплата споживачем вартості спожитого природного газу та/або факт фактичного споживання природного газу. Відповідач акцептував договір, фактично споживаючи природний газ і частково сплативши вартість спожитого газу.
Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.07.2023 року вбачається, що 13.11.2015 року зареєстровано юридичну особу Товариство з обмежено відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 40121452, вид економічної діяльності торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (основний).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.08.2023 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ТОВ "ГК "Нафтогаз України" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ і судового збору.
Позивачем в період з вересня 2022 р. по серпень 2023 р.(включно) було поставлено відповідачу природний газ на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 58076,64 грн., вартість якого не сплачена відповідачем, про що свідчить виписка з особового рахунку - фінансового стану.
Проаналізувавши у сукупності норми законодавства та матеріали справи, суд дійшов висновку, що наявність правовідносин між позивачем і відповідачем з кореспондуючими цим правовідносинам правами та обов'язками підтверджується діями сторін: позивач здійснював надання житлово-комунальних послуг до помешкання відповідача (газопостачання), а відповідач отримував і користувався даними послугами. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд вважає доведеним надання позивачем послуг за адресою відповідача. В той же час, відповідачем не доведено, що за вказаною адресою він не отримував послуги, які надавав позивач.
Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази, що свідчать про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості.
Вирішуючи питання щодо судових витрат суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2684 грн., що відповідає вимогам ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст.202, 208, 525, 526, 527, 530, 714, 901 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 258-260, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ - задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ за період з грудня 2022 по серпень 2023 (включно) у розмірі 58076 (п'ятдесят вісім тисяч сімдесят шість) грн. 64 коп. на рахунок НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк» м. Києва, МФО 300465, код ЄДРПОУ 40121452.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) на поточний рахунок НОМЕР_3 в АБ «Укргазбанк» м. Києва, МФО 320478.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, ЄДРПОУ 40121452.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Текст судового рішення складено 24.07.2024 року.
Суддя А.В. Янченко