Справа № 361/5026/24 провадження № 2-з/361/101/24
22.07.2024
«22» липня 2024 року м.Бровари Київської області
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Василишин В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 361/5026/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перша броварська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання недійсним свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та про визнання права власності на частку майна у порядку спадкування,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та про визнання права власності на частку майна у порядку спадкування.
Ухвалою суду від 13 червня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
18 липня 2024 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , що знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах на території України у межах - 8 131 310 грн. 03 коп. Заява мотивована тим, предметом спору у даній справі є визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_2 на частку грошових коштів, виданого державним нотаріусом Першої броварської державної нотаріальної контори Журавською В.В.
від 14 березня 2023 року, розміщених на конкретних рахунках у конкретних банківських та фінансових установах на суму - 24 393 930 грн. 10 коп. З часу отримання свідоцтва про право власності на грошові кошти пройшов значний проміжок часу, отже у ОСОБА_2 була об'єктивна можливість для перерозподілу коштів на невизначену кількість рахунків в різних банках. У зв'язку з наведеним ефективним та пропорційним може бути лише накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх банківських рахунках, а не накладення арешту на персонально визначені рахунки. У якості зустрічного забезпечення позивачем зазначена можливість здійснити внесення на депозитний рахунок суму грошових коштів у розмірі - 10 000 грн. 00 коп.
Відповідно до частини першої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту чотири постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Відповідно до пункту частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18 (провадження № 61-5051св19).
У відповідності до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, стороною позивача не зазначено чіткої інформації про конкретні рахунки, що належать відповідачу, та у яких саме банківських та/або фінансових установах, що не дозволяє визначити на яких саме рахунках знаходяться кошти, на які позивач просить накласти арешт, що узгоджується з висновком Верховного Суду, який міститься у постанові від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18 (провадження № 61-5051св19) про те, що відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. Мотиви, наведені стороною позивача, щодо можливості перерозподілу відповідачем коштів на невизначену кількість рахунків є лише припущеннями, які жодним чином не обґрунтовані, тому не можуть бути прийняті судом до уваги.
Крім того, щодо зустрічного забезпечення суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову (частина п'ята статті 154 ЦПК України).
Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року, справа №753/2380/18-ц.
Оцінка співмірності здійснюється, крім іншого, з урахуванням співвідношення права та інтересу, які просить захистити заявник, вартості майна, на яке накладається арешт, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти у розмірі - 8 131 310 грн., однак у рахунок зустрічного забезпечення зазначає про можливість внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі - 10 000 грн.
00 коп.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 153, 157, 260 ЦПК України,
У задоволенні заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.О.Василишин