ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.07.2024Справа № 917/39/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Улахли О.М., розглянув господарську справу
за позовом Полтавської спеціалізованої прокуратури Полтавської області у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерство оборони України, Військової частини НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкойл"
про визнання недійсним частково договору, стягнення грошових коштів.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Полтавська спеціалізована прокуратура Полтавської області у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерство оборони України, Військової частини НОМЕР_1 звернулось до Господарського суду Полтавської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкойл" з вимогою про визнання недійсним частково договору № 50 від 21.09.2022 та стягнення 18 090,03 грн., з яких 16 833,33 грн. сума ПДВ, 506,39 грн. 3% річних, 750,31 грн. інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 матеріали справи направлено до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.
Ухвалою суду від 04.03.2024 Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 04.03.2024 в електронному вигляді отримано ним в його електронному кабінеті 07.03.2024, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
18.03.2024 Міністерство оборони України подало суду додаткові пояснення у справі.
28.03.2024 Міністерство оборони України подало суду додаткові пояснення у справі.
15.04.2024 та 16.04.2024 Військова частина НОМЕР_1 подала суду пояснення.
16.04.2024 прокурор подав суду додаткові пояснення.
17.05.2024 Міністерство оборони України подало суду клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні.
Судом відмовлено в задоволені вказаного клопотання, оскільки доказів наявності в матеріалах справи документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю суду не подано.
Ухвалою від 11.06.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 09.07.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
21.09.2022 між Військовою частино НОМЕР_1 (покупець, позивач 2.) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкойл" (постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю товарів № 50, за умовами якого постачальник передає у власність покупцю, а покупець оплачує товар, що визначений в асортименті та за ціною, яка зазначена у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 3.1 договору ціна договору становить 101 000,00 грн, у тому числі ПДВ 16 833,33 грн.
На виконання умов договору відповідач поставив на користь позивача 2. обумовлений товар, що підтверджується видатковою накладною від № РН-00447 від 25.10.2022 на загальну суму 101 000,00 грн, у тому числі ПДВ 16 833,33 грн.
Згідно з платіжним дорученням № 1823 від 08.11.2022 позивач 2. розрахувався за поставлений товар в повному обсязі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі - Постанова КМУ № 178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються ПДВ за нульовою ставкою. Постанова КМУ №178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Згідно з листом-роз'ясненням Державної податкової служби України (далі - ДПС України) від 29.07.2022 №8271/6/99-00-21-03-02-06, нульова ставка ПДВ, відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови КМУ №178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, що визначені Постановою КМУ №178.
Також, державним органом контролю у сфері оподаткування зазначено, що норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов'язком, а не правом платника податку.
Крім того, ДПС України наголосила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій із постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.
Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші пально-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою КМУ №178 категорій суб'єктів оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування ПДВ, нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, не здійснюється.
З огляду на вимоги зазначених нормативних актів позивач 2. звернувся до відповідача з листом № 643/891/ВС-2 про повернення зайво сплачених коштів за договором у розмірі 16 833,33 грн.
Відповідач листом № 16.06/2 від 16.06.2023 відмовив позивачу 2. в поверненні вказаних коштів, пославшись на те, що в Постанові КМУ №178 відсутній чіткий перелік товарів стосовно нульової ставки ПДВ, а тому переданий товар не підпадає під дію цієї постанови.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що оскільки пунктом 3.1 договору до його ціни незаконно включено суму ПДВ, а саме 18 090,03 грн., це суперечить положенням ПК України та Постанови КМУ №178. Враховуючи вищенаведене, наявні підстави для визнання недійсними положень такого договору, в частині включення до ціни правочину ПДВ. Окрім того, оскільки відповідач отримав від позивача 2. суму ПДВ, при цьому відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 18 090,03 грн.
За змістом статей 6, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 204 вказаного Кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом частини 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 ГК України).
Статтею 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що ПДВ є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пункту "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Як вже зазначалося, у Постанові КМУ № 178 відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема військових частин, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Системний аналіз указаних норм права засвідчує, що приписи підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність органів Збройних Сил України, якими є позивачі.
У листі ДПС України від 29.07.2022 р. № 8271/6/99-00- 21-03-02-06, зазначено, що нульова ставка податку на додану вартість відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2. п. 195.1. статті 95 розділу V Кодексу та Постанови №178 застосовується до операцій з постачання товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші пально-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами) органам Збройних Сил України.
Відтак, операції з постачання Військовій частині НОМЕР_2 гідравлічних рідин та мастила за договором № 40 оподатковуються за нульовою ставкою, а тому передбачення у п. 3.1 договору суми податку на додану вартість є безпідставним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи №910/22319/16).
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.
Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність (існування) спірного договору і без включення до нього умови щодо необхідності сплати ПДВ.
Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Вказаний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору). Згідно правового висновку Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.
З огляду на вищевикладене, оскільки пунктом 3.1. договору про закупівлю товарів № 50 від 21.09.2022 до ціни договору всупереч законодавству включено суму ПДВ, а саме: 18 090,03 грн. за придбання позивачем 2. товару, наявні підстави для визнання недійсними положень такого договору, а саме п. 3.1. в частині включення до ціни договору суми ПДВ.
Таким чином позов в частині визнання недійсним частково договору № 50 від 21.09.2022 підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу 2. суму податку на додану вартість у розмірі 16 833,33 грн., суд вказує наступне.
За положеннями статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 16 833,33 грн. отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, вказана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача 2. поза підставою, передбаченою законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.
Тому, вимоги в частині стягнення з відповідача отриманої суми ПДВ у розмірі 16 833,33 грн., як безпідставно набуті грошові кошти також підлягають задоволенню.
Також за прострочення виконання грошового зобов'язання прокурором нараховано до стягнення з відповідача на користь позивача 2. 506,39 грн. 3% річних, 750,31 грн. інфляційні втрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення 506,39 грн. 3% річних, 750,31 грн. інфляційні втрати, судом задовольняються вказані вимоги оскільки вказані розрахунки є вірними.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав задоволення позову не надав.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним пункт 3.1. Договору про закупівлю товарів № 50 від 21.09.2022 з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми ПДВ 20%, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкойл" (03680, м. Київ, пр-т Академіка Палладіна, 32, оф. 434, код 31510568).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкойл" (03680, м. Київ, пр-т Академіка Палладіна, 32, оф. 434, код 31510568) на користь Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) 16 833 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 33 коп. безпідставно набутих коштів, 506 (п'ятсот шість) грн. 39 коп. 3% річних, 750 (сімсот п'ятдесят) грн. інфляційних втрат.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкойл" (03680, м. Київ, пр-т Академіка Палладіна, 32, оф. 434, код 31510568) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01104, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, код 38347014) 5 368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. судового збору.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 23.07.2024.
Суддя О.М.Ярмак