61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
24.07.2024 Справа №905/698/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код
ЄДРПОУ 14360570, вул.Грушевського, буд.1Д, м.Київ, 01001)
до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ,
АДРЕСА_1 )
про стягнення 34761,70 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Предмет та підстави позову
На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 34761,70 грн, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 33669,58 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 1092,12 грн.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконано зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 34761,70 грн.
Заперечення учасників судового процесу
Відзив на позовну заяву
Відповідач відзив на позов не надав, будь - яких інших заяв чи клопотань до суду не надходило. Про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Хід розгляду справи та процесуальні дії
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 23.03.2022 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за його рішенням.
Відповідно до відповіді №579635 від 07.05.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру адресою реєстрації ОСОБА_1 значиться АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 07.05.2024 постановлено: зобов'язати Міністерство соціальної політики України (01601, м. Київ вул. Еспланадна, 8/10; електронна пошта: info@mlsp.gov.ua) надати відомості про реєстрацію у якості внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). За умови наявності такої реєстрації на момент отримання цієї ухвали, надати Господарському суду Донецької області відомості про фактичне місце проживання зазначених осіб, адреси за якими може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції та номер телефону.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.05.2024 постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/698/24; справу №905/698/24 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
09.05.2024, через канцелярію суду, надійшов лист Міністерства соціальної політики України №11797/0/2-24/3 від 09.05.2024 (вх.№01-35/797) з якого вбачається, що на виконання ухвали Господарського суду Донецької області щодо надання відомостей суду з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - ЄІБД ВПО) повідомляє, що станом на 18.05.2024 в ЄІБД ВПО наявна інформація щодо адреси фактичного проживання: АДРЕСА_3 з 01.04.2022, телефон НОМЕР_3.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За допомогою підсистеми Автоматизованої системи "Діловодства спеціалізованого суду", судом встановлено, що у ОСОБА_1 не зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Наказом №309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року", зареєстрований Міністерством юстиції України 25 квітня 2022 року №453/37789 (зі змінами).
Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вбачається, що територія м.Донецьк тимчасово окупована з 07.04.2014.
Згідно з ст.12.1. ч.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (із змінами та доповненнями, що набрали законної сили 03.12.2022) якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Судом за допомогою веб-сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" встановлено, що поштове відділення за місцем реєстрації відповідача, тимчасово не функціонує. Отже відправка ухвали суду засобами поштового зв'язку на адресу реєстрації відповідача не можлива.
На виконання вимог вищевказаних нормативних актів, судом було розміщено оголошення на офіційному веб-порталі суду суду https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/ (09.05.2024) про відкриття провадження у справі.
Ухвалу суду від 07.05.2024 було направлено засобами поштового зв'язку на адресу фактичного проживання відповідача ( АДРЕСА_3 ).
Крім цього, направлення ухвали суду здійснювалось на електронну адресу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що вказана позивачем у позовній заяві.
З довідки Господарського суду Донецької області про помилку доставки електронного листа вбачається, що документ повернуто (не доставлено) з повідомленням про помилку.
03.06.2024 на адресу Господарського суду Донецької області повернувся поштовий конверт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) з довідкою Акціонерного товариства "Укрпошта", з якої вбачається, що конверт повертається у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Встановити зв'язок з відповідачем за допомогою телефонограми не вдалось.
Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд
Фактичні обставини справи та перевірка їх доказами
21.05.2018, ОСОБА_1 підписано із використанням електронного цифрового підпису заявку на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунок НОМЕР_2 на наступних умовах:
мета кредиту - поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта;
вид кредиту - овердрафтовий кредит;
мінімальний розмірі ліміту - 10000,00 грн;
максимальний розмір ліміту - 75000,00 грн;
розмір відсоткової ставки - 30%;
пільговий період - 55 днів;
термін користування кредитом - 12 місяців.
Згідно з заявкою відповідачка, на підставі ст.634 Цивільного кодексу України, у повному обсязі приєднався до Умов та правил надання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» та «Гарантовані платежі», що розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанк» у мережі інтернет за адресою http://privatbank.ua/terms, та які разом із заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, цією заявою становлять кредитний договір між банком та клієнтом.
Підписанням цієї Заявки клієнт висловлює свою пряму і безумовну згоду на встановлення банком будь-якого розміру кредитного ліміту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький". Розмір ліміту може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку.
Підписавши дану Заявку, клієнт просить надати кредит за послугою «Гарантовані платежі» з максимальним лімітом 500000 тисяч гривень. Істотні умови послуги Гарантовані платежі" містяться в Умовах та Заявці на гарантований платіж, що є невід'ємною частиною кредитного договору. Розмір Ліміту може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами.
Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання клієнтом цієї заявки шляхом накладення електронного цифрового підпису Приват24 для бізнесу.
На підтвердження підписання заявки на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» та «Гарантовані платежі» до матеріалів справи надано протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Відповідно до п.3.2.10.1. Умов банк за наявності вільних грошових коштів зобовязується надати клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту (далі - ліміт) на поточний рахунок Клієнта (далі - кредит) в порядку та на умовах, визначених даними умовами та правилами (далі - умови). Техніко-економічне обгрунтування Кредиту - фінансування поточної діяльності фізичної особи-підприємця (далі - ФОП). Розмір Кредиту від 10 000 грн до 75 000 грн.
Пунктом 3.2.10.1.3. Умов визначено, що клієнт приєднується до послуги шляхом підписання заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та заявки на отримання кредиту в Приват24 для бізнесу із використанням ЕЦП, що разом з цими умовам та правилами становлять кредитний договір. Клієнт банку, який приєднався до умов та правил надання банківських послуг в повному обсязі шляхом підписання іншої заяви або документа та має відкритий поточний рахунок в банку, приєднується до послуги шляхом підписання заявки на отримання кредиту в Приват24 для бізнесу із використанням ЕЦП. Приєднання до цього договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо встановлення Банком будь якого розміру Кредитного ліміту.
Згідно п. 3.2.10.1.6. Умов сторони узгодили, що для повідомлення Клієнта про розмір Ліміту за цим Договором, Банк на свій вибір здійснює повідомлення Клієнта: в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку «Приват24», мобільний додаток Приват24, SMS-повідомлення або інших). Сторони узгодили, що Банк має право на свій розсуд обирати та використовувати будь-який із способів, визначених цим пунктом, для будь-яких повідомлень, що повинні бути здійснені Банком згідно цього Договору.
Згідно з п.3.2.10.1.7. Умов сторони узгодили, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому цими умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Приєднавшись до цих умов, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта в порядку, передбаченому п.3.2.10.1.6. цих Умов.
Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту приєднання клієнта до договору. При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цими умовами, банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні клієнтом зобов'язань, передбачених цими умовами, за відсутності заперечень клієнта, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк. Продовження обслуговування ліміту відповідно до цього пункту можливе за умови наявності дня, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксовано нульове або позитивне дебетове сальдо та погашено відсотки та комісія (п.3.2.10.1.8 умов).
Згідно з п.3.2.10.2.1.5 Умов, банк проводить обслуговування ліміту на поточному рахунку клієнта згідно з наступним порядком: 1) При надходженні розрахункових документів клієнта в банк протягом операційного дня та відсутності грошових коштів на поточному рахунку клієнта, банк здійснює їх оплату відповідно до цих умов в межах встановленого ліміту; 2) За результатами операцій, проведених за поточним рахунком клієнта протягом банківського дня, перед закриттям банківського дня на поточному рахунку клієнта може бути сформоване як кредитове сальдо (у випадку перевищення величини надходжень на поточний рахунок над величиною списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення величини списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня); 3) При закритті банківського дня сформоване дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта фактично є сумою використовуваного клієнтом кредиту в цей день; 4) За рахунок грошових коштів, що надійшли на поточний рахунок клієнта, в першу чергу проводиться погашення заборгованості за комісією п.3.2.10.3.6. та за відсотками, розрахованими згідно п.3.2.10.3.
Клієнт зобов'язується: використовувати кредит на цілі, зазначені у п.3.2.10.1.2. цього розділу умов (п.3.2.10.2.2.1.); сплатити банку відсотки та за весь час фактичного користування кредитом, комісії та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.3.2.10.2.2.2.); здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п.3.2.10.3.2 (п.3.2.10.2.2.3.); в разі перевищення заборгованості за кредитом над сумою знову встановленого ліміту протягом операційного дня, станом на який виникла різниця, здійснювати погашення різниці між заборгованістю за кредитом і знову встановленим лімітом на підставі п.3.2.10.2.3.1. лімітом. Погашення цієї різниці трактується як погашення кредиту (п.3.2.10.2.2.4.); повернути кредит у строки, встановлені п.п.3.2.10.5.1., 3.2.10.2.3.12., 3.2.10.3.2.3 (п.3.2.10.2.2.5.).
Відповідно до п.3.2.10.3.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки від розміру усієї заборгованості за договором. Розмір відсотків визначено тарифами банку, що є невід'ємною частиною договору.
Розрахунок відсотків за кредитом проводиться за кожний календарний день окремо по кожній транзакції клієнта, яка призводить до зміни суми заборгованості. Виставлення до сплати нарахованих відсотків у звітному періоді відбувається щомісячно 1 числа, за умови, що клієнт не погасив заборгованість у пільговому періоді, зі строком оплати до останнього числа поточного місяця (п.3.2.10.3.2.4.). Розмір річної відсоткової ставки визначено тарифами (п.3.2.10.3.2.5.). Під «непогашенням Кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо (п.3.2.10.3.3.). Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з п.п.3.2.10.3.1., 3.2.10.3.4., проводиться в порядку, зазначеному в п.3.2.10.2.1.5., 3.2.10.3.14. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.10.2.3.12.). Сплата відсотків може бути проведена клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку (п.3.2.10.3.5.).
Пунктами 3.2.10.3.7, 3.2.10.3.8, 3.2.10.3.9 Умов передбачено, що у разі, якщо дата погашення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом, неустойки припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути проведені в банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Погашення кредиту, сплата відсотків, комісії, неустойки здійснюється в гривні відповідно до цих умов. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається.
Остаточне погашення заборгованості виконується не пізніше дати, зазначеної в п.3.2.10.5.1 (п.3.2.10.3.11 Умов).
Відповідно до п.3.2.1.5.1 Умов строк користування кредитом становить 12 місяців. Сторони узгодили, що банк має право пролонгувати строк користування кредитом на аналогічний строк за умови наявності дня, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксовано нульове або позитивне дебетове сальдо та погашено відсотки та комісія.
Цей договір набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (п. 3.2.1.5.2).
З довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про розміри встановлених кредитних лімітів від 29.04.2024 вбачається, що відповідачу було встановлено та змінено кредитні ліміти в наступних сумах: 25000,00 грн - 21.05.2018; 20000,00 грн - 08.10.2019; 20000,00 грн - 28.11.2019; 25000,00 грн - 20.02.2020; 30000,00 грн - 24.03.2021; 35000,00 грн - 18.05.2021; 33677,05 грн - 01.03.2022.
З наданих позивачем банківських виписок, вбачається, що відповідачем було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 2500,00 грн, а саме: 07.09.2022 у розміров 1500,00 грн та 22.09.2022 у розмірі 1000,00 грн. Банком було здійснено автоматичне списання грошових коштів з рахунку відповідача в загальному розмірі 2556,40 грн, а саме: 15.03.2022 у розмірі 50,00 грн та у розмірі 2506,40 грн. У виписці відображається, що банком на погашення простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитним лімітом було віднесено 4345,51 грн, решта грошових коштів у розмірі 710,89 була віднесена банком у рахунок погашення заборгованості за комісією.
З наданих виписок по рахунку відповідача та розрахунку заборгованості позивача, вбачається, що сума простроченої заборгованості за кредитом складає 33669,58 грн, а заборгованості за відсотками за користування кредитом 1092,12 грн.
Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 13.02.2019 №910/8729/18.
Згідно частини першої статті 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 26.01.2017 та припинила свою підприємницьку діяльність 23.03.2022 шляхом внесення відповідного запису до реєстру.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що кредитний договір між Акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підписаний 21.05.2018, тобто в період реєстрації ОСОБА_1 суб'єктом підприємницької діяльності.
Водночас, суд зазначає, що за змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18).
Таким чином, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як Фізичної особи-підприємця, не припинились.
Враховуючи викладене, справа за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відноситься до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Отже, підписавши Заяву на отримання послуг "Крединий ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" та "Гарантовані платежі" (надалі - кредитний договір, Умови, Заява) від 21.05.2018 електронним цифровим підписом, про що міститься в матеріалами справи протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, відповідач приєднався до умов та правил надання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький", а відтак факт укладення між сторонами кредитного договору є підтвердженим.
За приписами ст.1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3. ст.1049 Цивільного кодексу України).
Позивач надав клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок відповідача, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів від 29.04.2024 та наданими банківськими виписками по рахункам відповідача.
З наданого розрахунку вбачається, що сума заборгованості відповідача за кредитом складає 33669,58 грн. Доказів сплати заборгованості за кредитом матеріали справи не містять.
Отже, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором б/н від 21.05.2018 відповідач, належним чином не виконав, доказів повної оплати основної заборгованості за договором, матеріали справи не містять.
Відтак позовні вимоги, щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 33669,58 грн підлягають задоволенню.
Щодо вимог Акціонерного товариство Комерційного банку "Праватбанк" про стягнення заборгованості по процентам у розмірі 1092,12 грн, то суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За приписами ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України, застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у статті 625 Цивільного кодексу України регулюванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за кредитним договором, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Зважаючи на те, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України й охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
Отже, можливість стягнення процентів за неправомірне користування кредитом в іншому розмірі, ніж це передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, має визначатися окремим зобов'язанням (умовою договору) та не може ототожнюватися з розміром процентів, визначеним умовами договору за правомірне користування кредиту в порядку частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України.
Крім того, у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем на підставі п.п.3.2.10.3.1, 3.2.10.3.2.4, 3.2.10.3.8, 3.2.10.3.9 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення заборгованість за процентами в загальній сумі 1092,12 грн.
Відповідно до умов кредитного договору від 21.05.2018 встановлено відсоткову ставку у розмірі 30,0% річних від дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку клієнта.
За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки від розміру усієї заборгованості за договором. Розмір відсотків визначено тарифами банку, що є невід'ємною частиною договору.
Розрахунок відсотків за кредитом проводиться за кожний календарний день окремо по кожній транзакції клієнта, яка призводить до зміни суми заборгованості. Виставлення до сплати нарахованих відсотків у звітному періоді відбувається щомісячно 1 числа, за умови, що клієнт не погасив заборгованість у пільговому періоді, зі строком оплати до останнього числа поточного місяця (п.3.2.10.3.2.4.)
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктами 3.2.1.5.1 кредитного договору строк користування кредитом становить 12 місяців. Сторони узгодили, що банк має право пролонгувати строк користування кредитом на аналогічний строк за умови наявності дня, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксовано нульове або позитивне дебетове сальдо та погашено відсотки та комісія.
Матеріалами справи підтверджується, що заявка на отримання послуг підписана 21.05.2018, отже датою укладення договору є 21.05.2018.
За умовами кредитного договору строк користування кредитом становить 12 місяців, з автоматичною пролонгацією за умови наявності дня, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксовано нульове або позитивне дебетове сальдо та погашено відсотки та комісія.
Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір був неодноразово пролонгований, останнім днем по закінчення якого на поточному рахунку зафіксоване нульове сальдо є 10.08.2021. Так відповідно до умов п.3.2.1.5.1 договір був пролонгований на 12 місяців до 10.08.2022.
Як вбачається з доданого до позову розрахунку заборгованості по відсоткам станом на 01.05.2024, позивачем за період з 30.04.2022 по 13.12.2022 здійснюється нарахування відсотків за ставкою 25,50% річних.
Дослідивши умови договору та наданий розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем правомірно нараховані проценти за користування кредитними коштами до встановленого кінця строку їх повернення, а саме до 10.08.2022 (включно) у розмірі 2456,47 грн.
Водночас суд не погоджується з нарахуванням відсотків за ставкою 25,50% річних за період з 11.08.2022 по 13.12.2022 у розмірі 2981,17 грн, оскільки право банку нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитними коштами в межах обсягу овердрафту припинилось після спливу визначеного договором строку користування овердрафтом, а саме 10.08.2022.
В свою чергу у договорі між банком та позичальником не погоджувалось нарахування процентів та їх розмір за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
У п.3.2.10.4 кредитного договору сторони погодили умови про відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання, серед яких відсутні положення про розмір процентів за неправомірне користування кредитом.
Суд акцентує, проценти, визначені кредитним договором за користування овердрафтом не можуть бути ототожнені з процентами, передбаченими ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Як вказано вище, проценти за користування кредитними коштами та проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання мають різну правову природу, а можливість визначити свій розмір процентів в разі спливу строку кредитування на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України має бути погоджена сторонами в самому договорі з вказівкою про природу цих процентів.
Отже, в даних правовідносинах суд виходить з обставин не визначення сторонами в договорі умови нарахування процентів та їх розміру на рівні 25,50% за неправомірне користування кредитними коштами, що регулюється положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Таким чином, не погодження у договорі умов щодо нарахування процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами не позбавляє позивача права на застосування того розміру відповідальності за порушення грошового зобов'язання, який визначений у ст. 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи, те, що на будь-яке грошове зобов'язання поширюється дія частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги той факт, що зобов'язання за кредитним договором не виконано та застосовуючи принцип суд знає закон, право нарахування 3% річних на суму простроченого зобов'язання, відповідає вимогам закону.
Відтак, оскільки договором не передбачено право позивача на нарахування відсотків у розмірі 25,50% за неправомірне користування кредитними коштами, то відповідно правомірними за період з 11.08.2022 до 13.12.2022 є 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, нараховані на суму заборгованості 33669,58 грн.
Разом з тим, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на теперішній час триває.
Відповідно до приписів п. 18 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Як вже встановлено судом вище, починаючи з 11.08.2022 почалося прострочення грошового зобов'язання з повернення кредитних коштів.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь банку процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання за спірним кредитним договором, які нараховуються відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану на всій території України, такі проценти підлягають списанню.
Крім того, як слідує з розрахунку заборгованості станом на 01.05.2024 відповідач має заборгованість за процентами у розмірі 1092,12 грн.
Проте, з наданих позивачем банківських виписок, вбачається, що відповідачем було сплачено кошти у загальному розмірі 2500,00 грн та банком було здійснено автоматичне списання грошових коштів з рахунку відповідача в загальному розмірі 2556,40 грн. У виписці відображається, що банком на погашення простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитним лімітом було віднесено 4345,51 грн, решта грошових коштів у розмірі 710,89 була віднесена банком у рахунок погашення заборгованості за комісією.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачем було правомірно нараховано відсотки за користування кредитними коштами за період з 30.04.2022 по 10.08.2022 у розмірі 2456,47 грн. Проте, враховуючи часткову оплату відповідача та автоматичне списання грошових коштів позивачем з рахунку ОСОБА_1 , у останньої відсутня заборгованість з відсотків за користування кредитними коштами, оскільки грошові кошти були віднесені банком на погашення заборгованості по відсоткам, що відображається у банківських виписках.
Суд відхиляє вимоги позивача про стягнення заборгованості по процентах у сумі 1092,12 грн, оскільки відповідне нарахування є неправомірним та здійснене поза межами договірних відносин .
Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково.
Судові витрати
Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у вигляді сплачено судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 13, 73-76, 79, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, вул.Грушевського, буд.1Д, м.Київ, 01001) заборгованість за кредитним договором в розмірі 33669 (тридцять три тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн 58 коп. та судовий збір у розмірі 2346 (дві тисячі триста сорок шість) грн 29 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядки та строки передбачені ст. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга може бути подано учасниками справи у порядку та строки передбаченими ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2024 у зв'язку з тим, що Харківська територіальна громада перебуває під постійними обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров'ю судді та всім працівникам суду.
Суддя Д.М. Огороднік