вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.07.2024м. ДніпроСправа № 904/1920/24
За позовом Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ
до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Дніпро
про стягнення
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (виклику) представників сторін
Акціонерне товариства "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просить суд стягнути заборгованість за договорами про надання послуг Інтернет - зв'язку для потреб структурних підрозділів у загальній сумі 140 799, 15 грн.
Ухвалою суду від 06.05.2024 позовну заяву Акціонерного товариства "Укртелеком" залишено без руху. Зобов'язано позивача протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази надсилання на адресу відповідачу позову з додатками (поштовий опис вкладення з поіменним переліком предметів).
13.05.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання даної ухвали.
30.05.2024 від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та відзив на позовну заяву.
30.05.2024 від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
03.06.2024 від Акціонерного товариства "Укртелеком" надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 05.06.2024 у задоволенні клопотання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження відмовлено. У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Укртелеком" та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
03.06.2024 від Акціонерного товариства "Укртелеком" надійшла відповідь на відзив.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8, 5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договорів № 1/Д, 2/З, 3/К від 07.07.2020 в частині повної та своєчасної оплати.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.
Зазначаючи, що Додаткові угоди на подовження терміну договорів не змінювали вартість договору. Тому, в межах зазначеного договору позивачем були надані, а відповідачем сплачені у повному обсязі рахунки-акти наданих послуг Інтернет зв'язку.
Відповідач звертає увагу, що позивачем не надано доказів надсилання актів приймання-передачі наданих послуг Інтернет зв'язку Відповідачу, що в свою чергу, унеможливлює встановлення факту порушення Міжрегіональним управлінням зобов'язань за договорами №1/Д, №2/3, №3/К.
Крім того, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просить застосувати строки позовної давності.
Позиція позивача викладена у відповіді на відзив
Позивач зазначає, що відповідач не враховує положення підпункту 8 п.10.4 договорів, згідно з якими: дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, зазначеної в договорі, укладеному в попередньому році.
Згідно ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
Виходячи зі змісту положень ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», умов договорів та додаткових угод приходимо до висновку, що сторони договору продовжили строк дії договорів і при цьому, змінилася істотна умова договору - збільшення ціни не більше 20% суми, зазначеної в договорі, укладеному в попередньому році.
Тобто, можливість збільшити ціну договору на суму не більше ніж на 20% від суми, зазначеної в договорі, укладеному в попередньому році - визначено в силу положень ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», в силу домовленостей сторін у пп.8 п.10.4 договорів.
Додаткові угоди на продовження строку дії договорів були укладені у грудні 2020 року з тією метою, щоб до моменту укладення нового договору про закупівлю не припинялися послуги Інтернету. Однак, на думку позивача, відповідач відтягував момент укладення нового договору і такий договір було укладено лише в червні 2021 року.
Отже, фактично AT «Укртелеком» було надано відповідачу послуги Інтернету на об'єми і суми більші ніж зазначено в актах і рахунках, які є предметом спору по даній справі, що підтверджується інформацією по коннектам.
Також, позивач зазначає про те, що акти приймання передачі наданих послуг підписані одноособово з боку AT «Укртелеком».
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
07.07.2020 між Акціонерним товариством «Укртелеком» та Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) (в подальшому Південне міжрегіональним управління Міністерство юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач) було укладено договір № 1/Д (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору № 1/Д відповідно до умов цього Договору Провайдер зобов'язується надавати Абоненту Послуги Інтернет зв'язку, що наведений у Калькуляції, Додатку № 1 до цього Договору, та в обсягах, замовлених Абонентом (далі - Послуги), а Абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані Послуги.
Пунктами 1.2-1.6 договору встановлено, що найменування Послуги: ДК 021:2015-72410000-7 «Послуги провайдерів» (Послуги Інтернет зв'язку). Предмет договору: Лот № 1 - Послуги Інтернет зв'язку для потреб структурних підрозділів по Дніпропетровській області. Кількість послуг 414. Строк надання послуг: з моменту підписання договору по 31 грудня 2020 р.
Пунктом 2.1 договору № 1/Д визначено, що ціна договору визначається обсягом фактично спожитих послуг, проте не має перевищувати 274 999, 17 грн без ПДВ, крім того ПДВ 54 999, 83 грн, разом ціна договору становить 329 999, 00 грн з ПДВ.
Ціна цього Договору може бути зменшена відповідно до умов, викладених у цьому Договорі (пункт 2.3 договору № 1/Д).
Пунктом 3.1 договору № 1/Д визначено, що послуги за договором оплачуються Абонентом по факту надання Інтернет послуг протягом 15 календарних робочих днів з дня, наступного за днем отримання відповідного рахунку Провайдера.
Згідно з пунктом 4.2 договору № 1/Д фактичний обсяг та вартість Послуг повинні обґрунтовуватись Актом приймання - передачі наданих послуг.
Абонент зобов'язаний приймати надані Послуги та підписувати Акти приймання-передачі наданих послуг в порядку та на умовах, визначених цим Договором (підпункт 5.1.3 пункту 5.1 договору).
Відмовитись від прийняття Послуг, що не були фактично надані або не відповідають вимогам цього Договору з якості, та іншим його умовам, в т.ч. в разі відсутності або неналежного оформлення платіжних та/або виконавчих документів, документів, що підтверджують фактичний обсяг та вартість Послуг тощо (підпункт 5.2.3 пункту 5.2 договору).
Підпунктом 8 п. 10.4 договору № 1/Д встановлено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, зазначеної в договорі, укладеному в попередньому році.
Пунктом 9.1 договору № 1/Д визначено, що цей договір діє до 31.12.2020 р, а в частині здійснення взаєморозрахунків - до повного виконання таких зобов'язань сторонами.
Додатковою угодою № 1 від 23.12.2020 було внесено зміни до ціни договору та пункт 2.1 викладено в наступній редакції: ціна договору визначається обсягом фактично спожитих послуг, проте не має перевищувати 201 214, 97 грн без ПДВ, крім того ПДВ 40 369, 16 грн, разом ціна договору становить 242 214, 97 грн з ПДВ.
Додатковою угодою № 2 від 24.12.2020 р сторони домовились продовжити строк дії договору до 31.03.2021.
ПАТ «Укртелеком» в рамках договору № 1/Д в січні 2021 року було надано відповідачу послуги Інтернет зв'язку на загальну суму 47 050, 63 грн з ПДВ, що підтверджується актом від 10.02.2021 приймання-передачі наданих послуг Інтернет зв'язку згідно з договором № 1/Д від 07.07.2020.
07.07.2020 між Акціонерним товариством «Укртелеком» та Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) (в подальшому Південне міжрегіональним управління Міністерство юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач) було укладено договір № 2/3 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору № 2/3 відповідно до умов цього Договору Провайдер зобов'язується надавати Абоненту Послуги Інтернет зв'язку, що наведений у Калькуляції, Додатку № 1 до цього Договору, та в обсягах, замовлених Абонентом (далі - Послуги), а Абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані Послуги.
Надані послуги повинні відповідати технічним вимогам, що наведені у Додатку №2 до цього Договору. Найменування Послуги: ДК 021:2015 - 72410000-7 «Послуги провайдерів» (Послуги Інтернет зв'язку). Предмет договору: Лот № 2 - Послуги Інтернет зв'язку для потреб структурних підрозділів по Запорізькій області. Кількість послуг: 402 послуги. Строк надання послуг: з моменту підписання договору по 31 грудня 2020 р (пункти 1.3-1.6 договору № 2/3).
Пунктом 2.1 договору № 2/3 встановлено, що ціна договору визначається обсягом фактично спожитих послуг, проте не має перевищувати 116 665, 83 грн без ПДВ, крім того, ПДВ 23 333, 17 грн, разом ціна договору становить 139 999, 00 грн з ПДВ.
Згідно з пунктом 3.1 договору № 2/3 послуги за договором оплачуються Абонентом по факту надання Інтернет послуг протягом 15 календарних робочих днів з дня, наступного за днем отримання відповідного рахунку Провайдера.
Згідно з пунктом 4.2 договору № 2/3 фактичний обсяг та вартість Послуг повинні обґрунтовуватись Актом приймання - передачі наданих послуг.
Абонент зобов'язаний приймати надані Послуги та підписувати Акти приймання-передачі наданих послуг в порядку та на умовах, визначених цим Договором (підпункт 5.1.3 пункту 5.1 договору).
Відмовитись від прийняття Послуг, що не були фактично надані або не відповідають вимогам цього Договору з якості, та іншим його умовам, в т.ч. в разі відсутності або неналежного оформлення платіжних та/або виконавчих документів, документів, що підтверджують фактичний обсяг та вартість Послуг тощо (підпункт 5.2.3 пункту 5.2 договору).
Пунктом 9.1 договору № 2/3 визначено, що цей договір діє до 31.12.2020 р, а в частині здійснення взаєморозрахунків - до повного виконання таких зобов'язань сторонами.
Додатковою угодою № 1 від 24.12.2020 сторони домовились продовжити строк дії договору № 2/3 по 31.03.2021.
ПАТ «Укртелеком» в рамках договору № 2/3 від 07.07.2020 (з урахуванням додаткової угоди та з урахуванням пп.8 п.10.4 договору) у січні 2021 - лютому 2021 року було надано відповідачу послуги Інтернет зв'язку на загальну суму 27 955, 34 грн з ПДВ, що підтверджується актами від 10.02.2021 на суму 23 333, 16 грн з ПДВ та від 10.03.2021 на суму 4 622, 18 грн.
07.07.2020 між Акціонерним товариством «Укртелеком» та Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) (в подальшому Південне міжрегіональним управління Міністерство юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач) було укладено договір № 3/К (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору № 1/Д відповідно до умов цього Договору Провайдер зобов'язується надавати Абоненту Послуги Інтернет зв'язку, що наведений у Калькуляції, Додатку № 1 до цього Договору, та в обсягах, замовлених Абонентом (далі - Послуги), а Абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані Послуги.
Пунктами 1.3-16 договору № 3/К встановлено, що найменування Послуги: ДК 021:2015 72410000-7 «Послуги провайдерів» (Послуги Інтернет зв'язку). Предмет договору: Лот 3 - Послуги Інтернет зв'язку для потреб структурних підрозділів по Кіровоградській області. Кількість послуг: 456 послуг. Строк надання послуг: з моменту підписання договору по 31 грудня 2020 р.
Пунктом 2.1 договору № 3/К визначено, що ціна договору визначається обсягом фактично спожитих послуг, проте не має перевищувати 274 999,17 грн без ПДВ, крім того, ПДВ 54 999, 83 грн, разом ціна договору становить 329 999, 00 грн з ПДВ.
Пунктом 3.1 договору № 3/К визначено, що послуги за договором оплачуються Абонентом по факту надання Інтернет послуг протягом 15 календарних робочих днів з дня, наступного за днем отримання відповідного рахунку Провайдера.
Згідно з пунктом 4.2 договору № 2/3 фактичний обсяг та вартість Послуг повинні обґрунтовуватись Актом приймання - передачі наданих послуг.
Абонент зобов'язаний приймати надані Послуги та підписувати Акти приймання-передачі наданих послуг в порядку та на умовах, визначених цим Договором (підпункт 5.1.3 пункту 5.1 договору).
Відмовитись від прийняття Послуг, що не були фактично надані або не відповідають вимогам цього Договору з якості, та іншим його умовам, в т.ч. в разі відсутності або неналежного оформлення платіжних та/або виконавчих документів, документів, що підтверджують фактичний обсяг та вартість Послуг тощо (підпункт 5.2.3 пункту 5.2 договору).
Підпунктом 8 п. 10.4 договору № 3/К встановлено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, зазначеної в договорі, укладеному в попередньому році.
Пунктом 9.1 договору № 3/К визначено, що цей договір діє до 31.12.2020, а в частині здійснення взаєморозрахунків до повного виконання таких зобов'язань сторонами.
Додатковою угодою № 1 від 24.12.2020 сторони домовились продовжити строк дії договору № 3/К по 31.03.2021.
ПАТ «Укртелеком» в рамках договору № 3/К від 07.07.2020 (з урахуванням додаткової угоди та з урахуванням пп.8 п.10.4 договору) в січні-лютому 2021 року було надано відповідачу послуги Інтернет зв'язку на загальну суму 65 793, 18 грн з ПДВ, що підтверджується актами від 10.02.2021 на суму 54 999, 83 грн та від 10.03.2021 на суму 10 793, 35 грн.
Всього позивачем нараховано відповідачу за послуги Інтернет зв'язку в сумі 140 799, 15 грн.
На час прийняття рішення, доказів оплати наданих послуг у повному обсязі в розмірі 140 799, 15 грн сторонами до матеріалів справи не надано.
Відтак, несплачена відповідачем сума становить 140 799, 15 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг.
Щодо суми основного боргу
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Акціонерним товариством "Укртелеком" заявлено до стягнення заборгованість за надані послуги у загальному розмірі 140 799, 15 грн за період з січня по лютий 2021 року за договорами № 1/Д, 2/З, 3/К від 07.07.2020.
Пунктами 3.1 договорів визначено, що послуги за договором оплачуються Абонентом по факту надання Інтернет послуг протягом 15 календарних робочих днів з дня, наступного за днем отримання відповідного рахунку Провайдера.
Факт надсилання актів приймання-передачі наданих послуг підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення у поштове відправлення від 12.01.2024 та накладною № 4910112249436 від 12.01.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду доказів сплати суми боргу за надані позивачем послуги за договором у розмірі 140 799, 15 грн.
Щодо посилання відповідача в частині не направлення Актів приймання-передач наданих послуг та відсутності заборгованості за договором суд зазначає, що згідно з частинами 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 30 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.
Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов'язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.
Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).
Поряд із цим, за результатом оцінки судом наданих сторонами доказів, а саме враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо факту отримання Актів приймання-передачі наданих послуг січень - лютий 2021 року за договорами № 1/Д, 2/З, 3/К від 07.07.2020 відповідачем, а також зважаючи на зміст листа відповідача № 12032/14.3-12 від 19.02.2024 в якому останній заперечує наявну заборгованість, за висновками суду наявними матеріалами справи в їх сукупності підтверджуються обставини того, що позивачем було передано, а відповідачем отримано вищенаведені акти та рахунки до них для проведення розрахунків між сторонами за Договором.
Проте, відповідач надані позивачем Акти за січень - лютий 2021 року за договорами № 1/Д, 2/З, 3/К від 07.07.2020 не повернув та не підписав, скановані копії цих документів позивачу не направив. Будь-яких пояснень чи заперечень щодо відмови від підписання та неповернення Актів відповідачем не надано.
Таким чином, оскільки судом встановлено відсутність жодних доказів наявності мотивованої письмової відмови відповідача від підписання Актів прийому - передачі наданих послуг за січень - лютий 2021 року за договорами № 1/Д, 2/З, 3/К від 07.07.2020 відповідно до підпункту 5.2.3 пункту 5.3 договорів, а також будь-яких зауважень щодо допущених виконавцем недоліків у наданих послугах, за висновком суду наведені акти вважаються підписаними.
Доказів пред'явлення відповідачем заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг з Інтернет зв'язку та відмови відповідача від приймання останніх та підписання актів, а також заперечень щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору до суду не надходило.
Окрім цього, докази опротестування відповідачем актів приймання-передачі наданих послуг на момент реалізації сторонами правовідносин та під час розгляду спору судом в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з надання в період з січня 2021 року по лютий 2021 року послуг з Інтернет зв'язку у відповідності до умов Договору та в обсягах, зазначених в Актах прийому - передачі наданих послуг у загальній сумі 140 799, 15 грн, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.
Поряд із цим суд зазначає, що укладення між сторонами Договорів було спрямоване на отримання відповідачем права на користування послугами провайдера, що, в свою чергу, породжує обов'язок відповідача сплачувати плату за користування Інтернет зв'язком.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у визначені Договором строки сплату послуг провайдера у повному обсязі не здійснив на загальну суму 140 799, 15 грн у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась прострочена заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив суд стягнути в позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договорів № 1/Д, 2/З, 3/К від 07.07.2020 та/або окремих положень суду також не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 140 799, 15 грн є доведеними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають до задоволення у повному обсязі.
Щодо строків позовної давності
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У той же час, Законом України № 540-IX від 30.03.2020 доповнено "Прикінцеві та Перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".
Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та відповідний карантин був продовженим до 30.06.2023 (згідно з постановою Кабінетом Міністрів України № 383 від 25.04.2023).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Разом з тим, Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Отже, строк позовної давності було продовжено на період дії карантину (карантин закінчився 30.06.2023) та продовжено на період дії воєнного стану, який введено 24.02.2022 і є діючим на час розгляду справи.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49027, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 21А; ідентифікаційний код 43315529) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, ідентифікаційний код 21560766) суму основного боргу в розмірі 140 799, 15 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко