вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" липня 2024 р. Справа№ 910/18778/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Палія В.В.
за участю секретаря судового засідання Вороніної О.С.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 04.07.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 (повний текст складений 18.04.2024)
у справі №910/18778/23 (суддя Котков А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент"
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про зміну договору
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 08 грудня 2023 року до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 08.12.2023 року до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (відповідач) про зміну договору купівлі-продажу товарів № 09/03/1169-МТР від 26.09.2022 року, шляхом викладення п. 6.10 цього договору в наступній редакції: "У разі несвоєчасної або неповної оплати Товару відповідно до умов, визначених цим Договором, Покупець несе відповідальність - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Нарахування та стягнення пені здійснюється протягом трьох років з моменту, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконано зобов'язаною стороною. Строки позовної давності щодо стягнення пені збільшується до трьох років. Умови зміненої редакції договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з моменту укладення договору".
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 09/03/1169-МТР від 26.09.2022 року, зокрема, у визначені договором строки у повному обсязі не здійснив оплату вартості поставленого позивачем товару. За вказаних обставин, позивач просить суд змінити п. 6.10 договору купівлі-продажу № 09/03/1169-МТР від 26.09.2022 року в редакції викладеній в прохальній частині позову.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі 910/18778/23 у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (далі ТОВ "Технохімреагент") відмовлено повністю.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не обґрунтовує та документально не підтверджує позов критеріями істотного порушення договору.
5. При цьому місцевий суд вважає за необхідне зауважити, що позивач задля здійснення ним господарської діяльності, укладаючи договір діяв згідно власного волевиявлення та був ознайомлений з умовами такого договору, тому підписання позивачем договору без будь-яких зауважень чи заперечень щодо його змісту свідчить про його погодження з умовами відповідно укладеного правочину.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
6. Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі 910/18778/23, ТОВ "Технохімреагент" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/18778/23, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
7. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на таке:
8. Суд першої інстанції не розглядав положення статті 188 ГК України, оскільки саме ця стаття не вимагає для внесення змін до договору істотного порушення договору другою стороною.
9. У апеляційній скарзі Позивач зазначає, що конструкція договору покладає штрафні санкції тільки на одну із сторін, хоча договір купівлі-продажу товарів № 09/03/1169-МТР містить пункт 6.10, який передбачає відповідальність для Покупця: у разі несвоєчасної або неповної оплати Товару, відповідно до умов визначених цим Договором, Покупець несе відповідальність, передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
10. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Палія В.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі 910/18778/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 13.06.2024.
11. У зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці 13.06.2024, судове засідання у призначений час не відбулось.
12. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Палія В.В.) розгляд апеляційної скарги призначено на 04.07.2024.
Позиції учасників справи
13. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Явка представників учасників справи
14. У судове засідання 04.07.2024 з'явився представник відповідача.
15. У судове засідання 04.07.2024 представник позивача (скаржника) не з'явився, проте 18.06.2024 подав заяву про розгляд справи без його участі.
16. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції просив залишити в силі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
17. 26.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (надалі - позивач, продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу № 09/03/1169-МТР (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати продукцію (товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.
18. Відповідно до п. 3.2. договору оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених додатком 1, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу договору.
19. У додатку № 1 до договору визначено умови оплати товару - 25% передоплата, решта по факту поставки партії товару протягом 30 календарних днів.
20. Згідно з п. 6.10. договору у разі несвоєчасної або неповної оплати товару відповідно до умов, визначених цим договором, покупець несе відповідальність, передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України.
21. На виконання умов договору № 09/03/1169-МТР від 26.09.2022 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 082 765,60 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-02152 від 05.12.2022 року на суму 868 263,60 грн. та № РН-02153 від 05.12.2022 року на суму 214 152,00 грн.
22. За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково на суму 135 301,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12428УГ23 від 17.03.2023 року.
23. Заборгованість за отриманий товар складає 947 463,65 грн.
24. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок істотного порушення відповідачем договору купівлі-продажу № 09/03/1169-МТР від 26.09.2022 року позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору, оскільки позивач не отримав оплату за поставлений товар у визначений договором строк. Наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, виражена у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерплій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Сума невиконаного відповідачем зобов'язання складає 90% від суми отриманого відповідачем товару і є істотною різницею між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона могла отримати. Позивач вказує, що договір передбачає штрафні санкції для продавця, проте не передбачає жодної для покупця, окрім ст. 625 ЦК України, тоді як справедливим буде встановлення відповідальності у договорі для обох сторін. Позивач звернувся до відповідача з листом від 05.10.2023 року № 1152/1169/23-1 про внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди, доповнивши його забезпеченням виконання зобов'язання з боку покупця пенею в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Вказана пропозиція залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
25. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про зміну договору купівлі-продажу № 09/03/1169-МТР від 26.09.2022 року, виклавши п. 6.10 цього договору в наступній редакції: «У разі несвоєчасної або неповної оплати Товару відповідно до умов, визначених цим Договором, Покупець несе відповідальність - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Нарахування та стягнення пені здійснюється протягом трьох років з моменту, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконано зобов'язаною стороною. Строки позовної давності щодо стягнення пені збільшується до трьох років. Умови зміненої редакції договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з моменту укладення договору».
26. Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що (1) закупівля вищевказаного товару проводилась через платформу комерційних закупівель «Smart Tender» (https://smarttender.biz/), на якій було розміщено документацію відкритих торгів ПАТ «Укрнафта» на закупівлю № 17412457 від 09.08.2022 року, до складу якої входив проект договору купівлі-продажу; (2) договір купівлі-продажу № 09/03/1169-МТР від 26.09.2022 року було укладено після ознайомлення ТОВ «Технохімреагент» з документацією відкритих торгів, у тому числі з проектом договору купівлі-продажу; (3) договір купівлі-продажу № 09/03/1169-МТР від 26.09.2022 року містить пункт 6.10., за умовами якого у разі несвоєчасної або неповної оплати товару, відповідно до умов визначених цим договором, покупець несе відповідальність, передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України; (4) ТОВ «Технохімреагент» погодилось з такими положеннями договору, що призвело до підписання сторонами договору купівлі-продажу № 09/03/1169-МТР від 26.09.2022 року.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
27. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
28. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
29. Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
30. Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
31. Як правильно встановив суд першої інстанції, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, до якого приєднався позивач та просить суд змінити його умови.
32. За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
33. Відповідно до статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
34. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
35. Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
36. Таким чином, обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
37. Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
38. Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
39. Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
40. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
41. Згідно із ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
42. Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
43. Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
44. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
45. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).
46. Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
47. Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України.
48. Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
49. Про зміну або розірвання договору в порядку ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
50. Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
51. Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
52. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
53. Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
54. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, позивач зазначив, що суд першої інстанції не розглядав положення статті 188 ГК України, оскільки саме ця стаття не вимагає для внесення змін до договору істотного порушення договору другою стороною.
55. Однак, колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до вказаних тверджень відповідача, у зв'язку з наступним:
56. Судом першої інстанції було розглянуто справу із застосуванням норм матеріального права, у тому числі статті 651 ЦК України щодо підстав для зміни договору.
57. Водночас, Господарський суд міста Києва, відповідно до вимог ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
58. Так, у цьому рішенні суду у справі 910/18778/23 від 04.04.2024 судом першої інстанції зазначено про звернення до правових висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 651 ЦК України, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 914/2649/17.
59. Відповідно до п. 12.2. договору ніякі зміни, доповнення до цього договору або будь-які угоди, пов'язані з цим договором, не будуть дійсними до тих пір, доки вони не будуть складені в письмовій формі українською мовою та належним чином підписані сторонами.
60. Договором є домовленість сторін двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
61. Договору як юридичному факту властиві такі ознаки:
62. - в договорі виявляється воля не однієї особи, а двох чи кількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом мають збігатися і відповідати одне одному;
63. - договір - це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
64. Основною особливістю цивільних правовідносин є те, що вони засновані на рівності, автономії волі, майновій і організаційній відокремленості її суб'єктів. У зв'язку з цим однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України), суть якої розкрита у ст. 627 ЦК України і полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
65. Отже, свобода договору є багатоаспектним поняттям, яке включає в себе різні прояви: прийняття власного рішення про вступ у договірні відносини, самостійний вибір того, з ким буде вступати у правовідносини, визначення умов договору тощо. Одним і проявів свободи договору є не лише вільне укладення договору, а й розірвання та зміна його умов за їх згодою.
66. Таким чином, зміна умов договору є правом сторони, яке є елементом прояву свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства.
67. Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України.
68. Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
69. Про зміну або розірвання договору в порядку ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
70. Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
71. Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
72. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
73. Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб'єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб'єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).
74. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни договору.
75. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
76. Застосування такого правового наслідку, як зміна умов договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
77. Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
78. Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин
79. Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб'єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб'єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).
80. Отже, на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.
81. Суд звертається до правових висновків Верховного суду щодо застосування ст. 651 Цивільного кодексу України, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 року у справі № 914/2649/17, які є загальними для такої категорії спорів.
82. Звертаючись із даним позовом, позивач обґрунтовував необхідність внесення змін у договір істотним порушенням відповідачем його умов, а саме (1) несплатою заборгованості за поставлений товар у визначений договором строк, внаслідок чого позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору; (2) наявністю шкоди у вигляді реальних збитків; (3) наявністю упущеної вигоди, розмір якої не дозволяє позивачу отримати очікуване при укладенні договору; (4) не встановленням у договорі санкцій для відповідача за порушення виконання зобов'язання.
83. Так, підставою позову позивач вказує - істотне порушення відповідачем умов договору, позбавлення позивача того, на що останній розраховував при його укладенні, однак, позивач не обґрунтовує та документально не підтверджує настання для позивача будь-яких негативних матеріальних наслідків, з огляду на неналежне виконання відповідачем договору, або щодо понесення позивачем будь-яких збитків, які виникли у зв'язку з порушенням договору з боку відповідача, як не доводить і наявності шкоди, завданої йому відповідачем порушенням умов договору, не доводить істотної різниці між тим, на що розраховував позивач, укладаючи договір, і тим, що в дійсності він міг отримати та наскільки позивач позбавився того, на що розраховував при укладанні договору.
84. Верховний Суд у своїй Постанові від 31.08.2022 № 910/15264/21 звернув увагу на те, що внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов'язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.
85. У Принципах Європейського договірного права вказано, що якщо сторони не досягли згоди щодо врахування істотної зміни обставин у розумний строк, суд може припинити дію договору на дату та час, визначені судом, або змінити договір таким чином, щоб розподілити між сторонами справедливою мірою втрати та вигоди, які є результатом зміни обставин (ст. 6.111).
86. Зі змісту ч. 1 ст. 652 ЦК України вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21).
87. Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).
88. Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
89. Отже, закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
90. Частиною 4 ст. 652 ЦК України визначено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
91. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов'язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у ст.652 ЦК України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов'язання (абз.1 ч.1 ст.651 ЦК України). Припис абз.2 ч.1 ст.652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі ст.652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду (п.п. 87-89 постанови).
92. Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (п.3 ч.1 ст.3, ч.1 ст.627 ЦК України), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у ч.2 ст.652 ЦК України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст.652 ЦК України), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору (п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).
93. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач не обґрунтовує та документально не підтверджує позов критеріями істотного порушення договору.
94. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо того, що позивач задля здійснення ним господарської діяльності, укладаючи договір діяв згідно власного волевиявлення та був ознайомлений з умовами такого договору, тому підписання позивачем договору без будь-яких зауважень чи заперечень щодо його змісту свідчить про його погодження з умовами відповідно укладеного правочину.
95. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивач в рамках справи № 910/8313/23 звертався до суду з позовом про стягнення з відповідача 676 509,75 грн заборгованості. Вказаним рішенням суду позов задоволено та стягнуто з відповідача відповідну заборгованість.
96. Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне:
97. Відповідно до ст. ст. 42, 44 ГК підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
98. У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
99. Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб'єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.
100. Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.
101. З огляду на наведене слід зазначити, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.
102. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18.
103. Таким чином, суд апеляційної інстанції висновує про відсутність умов, визначених як ст.ст.651-652 ЦК, так і ст. 188 ГК України, дотримання яких необхідне для зміни умов договору.
104. В контексті встановленого, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що пред'явлений позов у цій справі не спрямований на забезпечення захисту сторони договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов'язаних із подальшим його виконанням за існування істотної зміни обставин.
105. Виходячи з наведеного вище, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у справі № 910/18778/23, при ухваленні якого, з огляду на встановлені судом обставини, відсутні порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду зроблені на підставі повно та належно досліджених доказів із встановленням всіх необхідних обставин. Натомість доводи апеляційної скарги не спростовують висновки, викладені судом першої інстанції.
106. У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
107. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
108. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
109. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
110. Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
111. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі 910/18778/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
112. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" відсутні.
Судові витрати
1. У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
2. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі 910/18778/23 залишити без змін.
3. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з відпусткою головуючого судді (судді-доповідача) Яценко О.В. з 08.07.2024 по 21.07.2024 та відпусткою судді Палія В.В. з 08.07.2024 по 12.07.2024 повний текст постанови складено та підписано 22.07.2024.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.О. Хрипун
В.В. Палій