ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
про залишення апеляційної скарги без руху
23 липня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/675/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 (повний текст складено та підписано 25.06.2024, суддя Шаратов Ю.А.)
у справі №916/675/24
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 по справі №916/675/24 закрито провадження у справі №916/675/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , припинено процедуру реструктуризації боргів, введену ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2024 та повноваження керуючого реструктуризацією боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Харитонюка Євгена Васильовича, тощо.
Не погодившись із даною ухвалою ОСОБА_1 звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.07.2024 витребувано від Господарського Одеської матеріали справи №916/675/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 по справі №916/675/24 до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
Судом апеляційної інстанції отримано матеріли справи №916/675/24 від Господарського суду Одеської області.
Ознайомившись з наявними матеріалами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду, що становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року - 3028 гривні.
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на подання апелянтом скарги в електронному вигляді через систему «Електронний суд» застосовується понижений коефіцієнт розміру ставки судового збору.
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду становить 2422,40 грн.
Проте, скаржником до апеляційної скарги доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги не надано взагалі.
Однак, скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке останній із посилання на приписи ст. 8 Закону України “Про судовий збір” обґрунтовує тим, що звернувся до суду із заявою про неплатоспроможність, що завідомо свідчить про відсутність достатніх грошових коштів у останнього.
Колегія суддів з приводу заявленого апелянтом клопотання зазначає таке.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для звільнення від сплати судового збору.
При цьому, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом не було надано жодних належних доказів на підтвердження того, що його майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Дійсно, приписи статті 8 Закону України "Про судовий збір" дозволяють суду, у тому числі звільнити скаржника від сплати судового збору, у тому разі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Разом з цим, за приписами статті 19-3 Податкового кодексу України державні податкові інспекції, зокрема, формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу.
Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом (п. 63.5. Податкового кодексу України).
Статтею 70.1 Податкового кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.
До інформаційної бази Державного реєстру включаються такі дані про фізичних осіб: джерела отримання доходів; об'єкти оподаткування; сума нарахованих та/або отриманих доходів; сума нарахованих та/або сплачених податків; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків (п.70.3. Податкового кодексу України).
Фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.
У відповідності до п. 70.9. Податкового кодексу України за зверненням платника податків, його законного представника або уповноваженої особи контролюючий орган видає документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що Державна фіскальна служба України формує й веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків. До інформаційної бази Державного реєстру включаються такі дані про фізичних осіб: джерела отримання доходів, об'єкти оподаткування, сума нарахованих та/або отриманих доходів, сума нарахованих та/або сплачених податків, інформація про податкову знижку й податкові пільги платника податків.
Для отримання відомостей про себе з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, фізична особа звертається особисто або через уповноважену особу до територіального органу ДФС за місцем свого проживання або за місцем отримання доходів, або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування. Для цього необхідно подати документ, що посвідчує особу та заяву встановленого зразка.
Однак, скаржником не надано відповідної довідки про доходи від контролюючого органу, яка б підтверджувала, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу апелянта за попередній календарний рік та є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Аналогічної думку притримується Верховний Суд в ухвалі від 03.09.2021 по справі №916/1217/21.
Судова колегія наголошує, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні визначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v Ukraine) від 20.05.2010, заява № 24402/02, § 27)).
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов'язувати скаржника усувати виявлені недоліки.
У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта та звільнення останнього від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 по справі №916/675/24.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, та відповідно апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.
З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не було виконано вимог п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до ст. 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме апелянту необхідно надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі.
Керуючись ст. 174, ст. 234, п. 2 ч. 3 ст. 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 по справі №916/675/24.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 по справі №916/675/24 залишити без руху.
ОСОБА_1 усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати докази сплати судового збору у визначеному законом порядку та розмірі, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.