Справа № 278/1511/23
Провадження №1-кп/278/237/24
іменем України
24 липня 2024 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
представника потерпілого : ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022060400002371 від 04 листопада 2022 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жадьки, Черняхівського р-ну, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 286 КК України, -
03.11.2022 року близько 17 години 55 хвилин ОСОБА_4 , не маючи посвідчення водія на право керувати транспортними засобом відповідної категорії, в умовах достатньої видимості, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 21074, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ним в правій смузі руху проїзної частини автодороги М-21 «Виступовичі-Житомир» по 170 км + 750 м, зі сторони с. Оліївка в напрямку м. Житомир.
Рухаючись у вказаний день, час та місці зазначеним транспортним засобом, водій ОСОБА_4 , у порушення вимог пунктів 2.3.б, 12.3., 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (далі - ПДР України), по автодорозі М- 21 «Виступовичі-Житомир» 170 км + 750 м, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не зменшив швидкість, а в разі потреби не зупинився перед виявленням небезпеки для його руху, внаслідок чого передньою правою частиною керованого ним автомобіля ВАЗ 21074, реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїзну частину автодороги М-21 «Виступовичі-Житомир» поза межами пішохідного переходу зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, пластинчастої гематоми лівої гемісфери головного мозку, перелому нижньої стінки правої орбіти, перелому правої стегнової кістки, саден обох колінних суглобів, обох стоп, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, але призвели до тривалого розладу здоров'я.
Порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 2.3.б, 12.3, 12.4 ПДР України знаходиться у причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження середньої тяжкості, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, фактичні обставини справи не оспорював та надав покази, які відповідають висунутому обвинуваченню.
Вина обвинуваченого у скоєному іншими учасниками судового процесу також не оспорюється.
За клопотанням прокурора, підтриманим обвинуваченим, судовий розгляд проведено у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому обвинуваченому та іншим учасникам процесу, судом роз'яснено, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в суді апеляційної інстанції.
Суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у вчинені вказаного кримінального правопорушення доведена повністю, а тому кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, як необережні дії, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, у відповідності до ст.66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого у відповідності до ст.67 КК України судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14 при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, призначення йому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Зважаючи на те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, оцінюється як низький, суд вважає, що соціальна реабілітація та виправлення обвинуваченого можливі без ізоляції від суспільства, шляхом призначення основного покарання з випробуванням та іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України та з покладанням обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати пов'язані із проведенням експертиз у сумі 5094,94 грн.
Суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так потерпілий ОСОБА_6 звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_4 та НАСК «ОРАНТА», про стягнення із ОСОБА_4 2500 грн. майнової шкоди (франшизи) та 300947,08 грн моральної шкоди, та про про стягнення з НАСК «ОРАНТА» майнової шкоди в сумі 120000 грн. та 1552,92 грн моральної шкоди.
В подальшому потерпілий відмовився від позовних вимог до НАСК «ОРАНТА» у зв'язку із укладенням угоди та відшкодуванням страхової виплати.
ОСОБА_6 в обґрунтування позовних вимог до ОСОБА_4 зазначив, що внаслідок ДТП, він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я, крім того йому нанесено моральну шкоду, яка полягає у сильних душевних хвилюваннях та фізичному болю, а також порушенням звичного способу життя.
У відповідності зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що заподіяла таку шкоду за наявності вини. Вина ОСОБА_4 в порушенні правил безпеки руху, які призвели до тілесних пошкоджень середньої тяжкості ОСОБА_6 , а отже і заподіяння моральної шкоди потерпілому доведена повністю, однак суд вважає, що позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню з підстав викладених нижче.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням його прав. Моральна шкода полягає в т.ч. у фізичному болю та душевних стражданнях, які заподіяні фізичній особі у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини моральних страждань та інших обставин, що мають значення у справі. Так, суд враховує, що потерпілий ОСОБА_6 знаходився на тривалому лікуванні, переніс моральні страждання, які виразились в переживаннях з приводу пошкодження здоров'я, фізичного болю, який він переніс у зв'язку із спричиненою травмою, що є підставою для відшкодування моральної шкоди. Виходячи з характеру правопорушення, з матеріального стану обвинуваченого, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд оцінює заподіяну моральну шкоду в сумі 50 000 грн., саме ця сума підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь потерпілого.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Стаття 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до п. 36.6 ст. 36 цього Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Відповідач ОСОБА_4 як особа з вини якої сталася ДТП внаслідок чого потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, тому обвинувачений на підставі вищевказаних статей ЦК України та Закону зобов'язаний відшкодувати ОСОБА_6 суму франшизи, а саме 2500 грн.
Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати пов'язані із проведенням експертиз у сумі 5094,94 грн.
Арешт, накладений на речові докази по справі, на підставі ст. 174 КПК, підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (три) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.
На підставі ст. ст.75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме буде періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну місця свого проживання, роботи або навчання.
Додаткове покарання, призначене ОСОБА_4 , у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком 1 (один) рік підлягає самостійному реальному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 5094 (п'ять тисяч дев'яносто чотири) гривні 94 копійок витрат на залучення експертів під час проведення судових експертиз.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди, 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень франшизи, а всього 52500 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот) гривень.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира по справі №295/11359/22 від 10.11.2022 року на речові докази, а саме на автомобіль марки «ВАЗ 21074», державний номерний знак НОМЕР_1 , який поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів ГУНП в Житомирській області.
Речові докази, а саме автомобіль марки «ВАЗ 21074», державний номерний знак НОМЕР_1 , який поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів ГУНП в Житомирській області - повернути власнику.
Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Потерпілому, який не був присутній у судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1