Справа № 169/231/24
Провадження № 1-кп/169/38/24
24 липня 2024 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2
учасники провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_4 ,
потерпіла ОСОБА_5 ,
потерпілий ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання потерпілої ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_6 в кримінальному проваджені по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 129 КК України, про забезпечення позову,
В провадженні Турійського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 129 КК України.
Потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подано цивільні позови по справі, в яких вони просили стягнути по 250000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Потерпіла ОСОБА_5 подала до суду заяву в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого.
Дослідивши обвинувальний акт, клопотання про арешт майна, заслухавши пояснення сторін, суддя дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном , щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом й частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати , що воно відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 цього Кодексу. (Матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети , що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправними шляхом, або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення).
Згідно зі ст. 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична чи юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Згідно ч.1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Ч. 11 ст. 170 КПК України передбачено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 КПК України у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Судом встановлено, що відповідно до поданої позовної заяви цивільні позивачі просять суд стягнути з обвинуваченого 250000 гривень, в якості відшкодування моральної шкоди.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, його метою є хоча і вжиття негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Заявником не доведена мета забезпечення позову. Доказів того, що обвинуваченим вживатимуться дії щодо відчуження належного йому майна не надано, як і не надано доказів щодо підтвердження наявності в ОСОБА_4 певного майна, про накладення арешту на яке просить заявник.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви в цілому, з урахуванням чого, в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Постановив:
В задоволенні заяви потерпілої ОСОБА_5 в кримінальному проваджені по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 129 КК України, про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Турійський районний суд Волинської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуюча суддя ОСОБА_1