Справа № 681/570/24
Провадження 2-а/681/13/2024
24 липня 2024 року. м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Горгулько Н.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду в м. Полонному справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Хмельницькій області, інспектора відділу поліцейської діяльності № 3 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕТА № 1414725 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, винесену 29.04.2024 інспектором поліції ОСОБА_2 , якою притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.
В обґрунтування позову вказував, що за фабулою постанови його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП за те, що він 29.04.2024 о 20 год 38 хв. в м. Полонному по вул. Академіка Герасимчука, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що є неправдою, здійснив по телефону неправдивий виклик поліції, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП. З цією постановою не погоджується та просить її скасувати. Вказує, що викликав поліцію по телефону у зв'язку з тим, що його побив місцевий мешканець ОСОБА_3 . Поліцейський ОСОБА_2 замість того, щоб вжити заходи до особи, яка здійснила протиправні дії, затримати його, з незрозумілих причин фактично амністував правопорушника і виніс постанову за неправдивий виклик поліції. Зазначає, що з його сторони ніяких порушень не було, також не було ніякого розгляду справи, а відразу винесена постанова. Протокол про адміністративне правопорушення не складався. Вважає, що в його діях немає складу адміністративного правопорушення, що поліція для того й існує, щоб реагувати належним чином на виклики громадян, які звертаються за допомогою. Однак, замість допомоги зі сторони офіцера поліції ОСОБА_2 , отримав незаконну постанову про накладення максимального розміру штрафу. Вказує, що він притягнутий до відповідальності з порушенням права на захист, що на його утриманні є двоє неповнолітніх дітей. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 07.05.2024 у справі відкрито провадження та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області 09.05.2024 подав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що Головне управління Національної поліції у Хмельницькій області заперечує проти скасування постанови серії ЕТА № 1414725 від 29.04.2024. Звертають увагу, що ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Працівники поліції, оцінивши всі обставини справи, опитавши сторін конфлікту, свідків, встановили, що позивач дійсно здійснив саме завідомо неправдивий виклик поліції, адже ОСОБА_3 не вчиняв відносно останнього насильства, що підтверджується відеофіксацією та відібраними у нього письмовими поясненнями. Також доводи позивача з приводу того, що адміністративна справа про притягненя його до адміністративної відповідальності розглядалась без його участі, не відповідають дійсності, що підтверджується даними відеофіксації.
Зазначають, що ОСОБА_1 усвідомлював, що, телефонуючи до поліції, він повідомляє інформацію, яка не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 не вчиняв насилля до позивача, а факт вживання нецензурної лайки в його бік не може бути підставою для звернення до правоохоронних органів. Об'єктивна сторона правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику спеціальних служб, у тому числі поліції. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи необхідних для суспільства служб. Правопорушник, вчиняючи адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, ніби-то для надання допомоги, знає наперед, що у здійсненні такого виклику немає необхідності. Звертають увагу, що позивач неодноразово звертався на спеціальну лінію «102» за фактами, які не знаходили свого підтвердження, тому є підстави вважати, що позивач зловживав своїми правами громадянина України та безпідставно просив реагування працівників поліції на подію, яка насправді не відбувалась.
Крім того, звертають увагу суду, що під час розгляду справи ОСОБА_1 поводив себе зухвало, зверхньо, вживав нецензурні слова до поліцейських, не реагував на законні вимоги працівників поліції, що підтверджується відеофіксацією. Вказує, що відповідно до п. 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 за № 1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і правосвідомістю. У зв'язку з тим, що відсутні будь-які аргументи та доводи, що позивач не вчиняв вищевказаного правопорушення, просять відмовити у задоволенні позову.
До відзиву на адміністративний позов долучено наявний відеозапис з місця події та пояснення, відібрані у ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, зазначає про таке.
Встановлено, що 29.04.2024 о 20 год. 38 хв. старший лейтенант поліції ОСОБА_4 виніс постанову, згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн за те, що ОСОБА_1 того ж дня, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме, зателефонував на спецлінію «102» та повідомив, що його побили, хоча ця подія не знайшла свого підтвердження (а.с. 5).
Відповідно до даних пояснень від 29.04.2024, відібраних у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 він перебував на роботі і приблизно о 20 год. 10 хв. до нього підійшов ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, і безпідставно почав його обзивати та висловлюватись в його адресу нецензурними словами. ОСОБА_3 зазначив, що ніякої уваги на ОСОБА_1 не звертав, тоді останній зателефонував у поліцію та повідомив, що він його побив, але насправді такого факту не було (а.с. 14).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та правомірності рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом оскарження в даній справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 183 КУпАП, а саме - завідомо неправдивий виклик поліції.
Відповідно до ст. 183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Перевіряючи обґрунтованість посилання відповідача на встановлення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, слід зазначити, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, що містить об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.
Диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об'єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб ніби-то для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно до стаття 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто, необхідними елементами адміністративного правопорушення є доведення факту протиправності дій особи та її вини.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Як зазначено у ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, а уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою правопорушення.
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України, докази суду надають учасники справи.
Як вбачається зі змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Положення Закону України «Про національну поліцію» № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Таким чином, аналіз вищезазначених норм права чітко окреслює вимогу для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини - наявність відповідних доказів самого порушення, відповідно до ст. 72 КАС та ст. 251 КУпАП, на підставі яких суд достеменно та поза розумним сумнівом може дійти висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення мав місце.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, з наданого відповідачем відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_1 під час приїзду патрульних поліції мав ознаки алкогольного сп'яніння та поводив себе агресивно. Вживав нецензурні слова в адресу інспекторів поліції, провокував інших людей лайкою. Згідно датованого часу з нагрудної камери поліцейського, встановлено, що 29.04.2024 о 20 год. 28 хв. свідки, які були на місці приїзду патрульних - біля автозаправної станції та магазину по АДРЕСА_2 , пояснили, що ОСОБА_1 напився і впав, а потім почав чіплятись до людей, зокрема, до заправщика станції. Згодом із даних відеозапису встановлено, що патрульні поліції намагалися з'ясувати обставини справи шляхом допиту самого ОСОБА_1 , однак останній контакту не піддавався, перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння, що можна встановити з точки зору нормальної людини візуально. ОСОБА_1 ображав працівників поліції лайкою, непристойними висловлюваннями і стверджував, що він «всіх порішає і посприяє тому, щоб інспекторів вигнали з роботи». В подальшому з відеодоказу встановлено, що інспектор о 20 год. 37 хв. опитав прадавчиню магазину, біля якого знаходився ОСОБА_1 , яка на камеру пояснила, що ОСОБА_1 ніхто не бив. Він сидів за першим столиком на літньому майданчику, а потім пішов додому, після чого повернувся до магазину і викликав поліцію, що, мовляв, його вбивають. Також остання дала показання, що ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, викликає службу «102» приблизно щомісяця і завжди до магазину, починає кричати, що його побили чи йому погрожують, хоча сам чіпляється до людей. На запитання потрульного, продавчиня пояснила, що дружини біля ОСОБА_1 не було, він сидів сам і його точно ніхто не зачіпав, що така поведінка властива йому, коли він п'яний.
Таким чином, із відеозапису, який здійснювався на нагрудну камеру поліцейського, встановлено, що вказаний виклик відбувся. Було здійснено виїзд на місце події і встановлено, що заявник перебував у нетверезому стані. Не наведено та не встановлено шляхом допиту свідків жодних доказів того, що позивачу загрожувала небезпека. Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті рішення про накладення адміністративного стягнення поліцейським ОСОБА_2 було встановлено, що повідомлена ОСОБА_1 інформація є неправдивою, захисту він не потребував. Було з'ясовано наявність умислу позивача на повідомлення поліції неправдивих відомостей, тобто, встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Також була проведена належна оцінка наявних доказів для повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Крім того, суд зауважує, що ззовні на ОСОБА_1 візуально не виявлено жодних пошкоджень чи будь-яких інших слідів побиття. Також сам ОСОБА_1 патрульним не міг пояснити нічого з приводу побиття, не міг вказати, куди саме його побили і заявив, що свідком цього був лише він сам. Також із відеозапису вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення о 20 год. 48 хв. ОСОБА_1 було роз'яснено його права. На запитання інспектора з приводу того, чи зрозумілі йому його права, ОСОБА_1 лише погрожував і о 20 год. 56 хв. вигукував, що до інспекторів «приїдуть і натягнуть», що поліція має йому служити.
Таким чином, доказів, які спростовували б факт вчинення позивачем правопорушення суду не подано, а ті обставини, на які посилається позивач, як на підставу скасування постанови в частині притягнення до відповідальності за ст. 183 КУпАП, наведені ним з метою уникнення адміністративної відповідальності. Позивачем не надано даних, які б свідчили про вчинення будь-якого злочину, правопорушення або інших непередбачених законом дій, які б порушували його права, інтереси або створювали загрозу його здоров'ю, життю або майну, які були б обґрунтованою підставою для виклику екстрених служб, а саме поліції.
Отже, суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо недоведення інкримінованого йому цього правопорушення, оскільки представник відповідача підтвердив належними та допустимими доказами по справі правомірність винесеного рішення.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Таким чином, у суду є підстави вважати, що позивач здійснив виклик поліції безпідставно, тобто, діяв неправомірно, оскільки не потребував захисту своїх прав або членів своєї родини, здійснив виклик поліції за умови зрозумілої відсутності потреби в такому виклику.
Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що поліцейський при складанні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності діяв не у спосіб, передбачений КУпАП.
Згідно п. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, враховуючи вищевикладені приписи процесуального законодавства, беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини, суд, керуючись верховенством права та внутрішнім преконанням, приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП є обґрунтованим, прийнятими з повним та всебічним з'ясуванням усіх обставин справи, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення ґрунтується на вимогах закону, підстав для її скасування суд не знаходить. Тому у задоволенні позовних вимог до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області слід відмовити.
Крім того, під час розгляду даної справи суд також дійшов висновку, що відділ поліцейської діяльності № 3 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області є неналежним відповідачем з огляду на таке.
З врахуванням положень п.7 ч.1 ст.4 КАС України суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції, а тому відповідні відділи чи посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені вказаною статтею.
Таким чином, суд вважає, що інспектор відділу поліцейської діяльності № 3 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області є неналежним відповідачем у даній справі, а тому в позові до останнього слід відмовити саме з цієї підстави.
На підставі викладеного та керуючись ст. 7, ст. 9, ст. 183, ст. 245, ст. 251, ст. 278-280, ст. 2, ст. 6, ст. 9, ст.ст. 19-20, ст. ст. 72-77, ст. 139, ст. 229, ст. 286 КАС України, суд,-
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області, інспектора відділу поліцейської діяльності № 3 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції
На рішення суду може бути подана учасниками справи апеляційна скарга до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_3 .
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, код ЄДРПОУ - 40108824, місцезнаходження: м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7, поштовий індекс 29017.
Відповідач - Інспектор відділу поліцейської діяльності № 3 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області, старший лейтенант поліції ОСОБА_2 , місцезнаходження: м. Полонне, вул. Героїв Майдану, 6 Шепетівського району Хмельницької області, поштовий індекс 30501.
Суддя Н.А. Горгулько