Справа № 606/2480/23
24 липня 2024 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Іванченко А.М.
при секретарі Зіньковській Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі ТОВ «Бізнес позика») звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.09.2020 року між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем було укладено договір № 118072-КС-002 про надання кредиту, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 40 000,00 грн. Договір був укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідач, добре обізнаний про всі умови кредитного договору, здійснював часткове погашення боргу, але має заборгованість, яку не сплачує, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором. У зв'язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 67170,59 грн., з яких: 34390,43 грн.- сума прострочених платежів по тіло кредиту, 32780,16 грн. - прострочені платежі по процентах та стягнути сплачений судовий збір.
Ухвалою суду від 22.01.2024 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 22.04.2024 року за клопотанням представника позивача було постановлено перейти від розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 09.07.2024 року було закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подала заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, повідомлявся про час та місце судового засідання у встановленому законом порядку. Надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.
Представник позивача надав відгук на відзив, в якому зазначив, що відповідачу до укладання договору було надано Паспорт споживчого кредиту, ознайомлено з договором та Правилами надання кредитів, надано інформацію зазначену в ч.2 ст.12 закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Підписанням договору відповідач підтвердив, що до укладання договору він отримав від кредитодавця інформацію передбачену ст.9 закону України «Про споживче кредитування», крім того істотні умови кредитування (сума кредиту, строк, термін повернення, проценти, графік платежів тощо) чітко вказані в кредитному договорі. Також відповідач частково сплачував кредит, що свідчить про його визнання боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.
Перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов до наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.
Судом встановлено, що 13 вересня 2020 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Бізнес позика» Договір про надання кредиту № 118072-КС-002 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця, що підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 414779-КС-001. (а.с. 29)
Згідно договору про надання кредиту № 118072-КС-002 від 13.09.2020 року позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 40000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язалася повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Строк кредиту 16 тижнів. Процентна ставка: в день 1,13473750, фіксована. Термін дії договору до 04.01.2021 року. Орієнтована загальна вартість наданого кредиту 72800,00 грн. Орієнтована річна процентна ставка 414,17918750 процентів (а.с. 26).
Відповідно квитанцій № 267103217, 267103457 від 14.09.2020 року ТОВ «Бизнес позика» 14.09.2020 року було перераховано кошти ОСОБА_1 в сумі 20000 грн. та 20000 грн. згідно до кредитного договору № 118072-КС-002 від 13.09.2020 року (а.с.32).
З повідомлення АТ Універсал банк № БТ/3171 від 09.05.2024 року, наданого на виконання ухвали суду, платіжна картка 5375411500113571 належить ОСОБА_1 . Згідно виписки за картковим рахунком 14.09.2020 року о 08:24:54 год. та 08:25:25 год. на картку було зарховано два платежі по 20000 грн.(а.с.19-24 т.2)
Згідно з розрахунку заборгованості за Договором № 118072-КС-002 у ОСОБА_1 станом на 18.12.2023 року утворилась заборгованість в розмірі 67170,59 грн., з яких: 34390,43 грн.- сума прострочених платежів по тіло кредиту, 32780,16 грн. - прострочені платежі по процентах. (а.с.15-23).
З інформаційних довідок вбачається, що ОСОБА_1 частково сплачував кредит, а саме 21.09.2020 року на суму 5000 грн., 28.09.2020 року на суму 4064,23 грн., 04.10.2020 року на суму 4550 грн., 13.10.2020 року 4493,50 грн. (а.с. 225, 248 )
Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 67170,59 грн, у зв'язку із порушенням зобов'язання за договором № 118072-КС-002.
Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Приписами ст.ст.525,526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Пунктом 6 вище зазначеного договору передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця https://bizpozyka/com/, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та відповідно, укладає договір.
Згідно з пунктами 2.7 та 5.2 Правил надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів. Нарахування комісії здійснюється момент укладення договору, Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлювального у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Аналізуючи умови кредитного договору № 118072-КС-002 про надання кредиту від 13.09.2020 року та Правила надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо нарахування заборгованості за комісією, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Згідно з статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не надав будь-яких доказів в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України на спростування обставин, на які посилається позивач.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, що в даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про задоволення позову, шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за договором № 118072-КС-002 про надання кредиту від 13.09.2020 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, оскільки позов задоволено, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2147,20 грн сплаченого судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 541, 553, 554, 610, 611, 612, 614, 625, 629, 1046, 1048-1050 Цивільного кодексу України, суд,
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (ЄДРПОУ 41084239, м.Київ, бул.Лесі України, буд.26, офіс 411) заборгованість за договором № 118072-КС-002 в розмірі 67170,59 грн. (шістдесят сім тисяч сто сімдесят грн. 59 коп.) та 2147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім грн. 20 копійок) сплаченого судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А.М. Іванченко