18 липня 2024 рокуСправа № 495/5499/24
Номер провадження 2-а/495/45/2024
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі судового засідання Бучка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про притягнення до адміністративної відповідальності,
Встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про притягнення до адміністративної відповідальності, посилаючись на ті обставини, що позивач 05 червня 2024 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальником відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 відносно позивача складений протокол № 1253/287 про адміністративне правопорушення від 05 червня 2024 за частиною 2 статті 210 КУпАП.
Постановою тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 за справою про адміністративне правопорушення за частино 2 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 05 червня 2024 року № 4200, останній дійшов висновку про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП та накладено на нього штраф у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Фактичною підставою послугувало те, що позивачем нібито 04 квітня 2019 несвоєчасно, без поважних причин особисто не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_1 про зміну облікових даних (відомостей про зміну проживання, роботи, посади, стану здоров'я), не повідомив про поважні причини неможливості цього зробити, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП.
14 червня 2024 Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовну заяву було залишено без руху із встановленням строку, способу і порядку для усунення її недоліків.
19 червня 2024 Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовну заяву прийнято до розгляду із відкриттям провадження в адміністративній справі розгляд якої визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.
У судове засідання представник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не з'явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з підстав викладених у відзиві.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
05 червня 2024 начальником відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 був складений протокол №1253/287 відносно ОСОБА_1 .
З протоколу №1253/287 від 05.06.2024, вбачається, що 05.06.2024 о 18 год 00 хв військовозобов'язаний ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пп. 8, п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022, в особливий період, що діє в Україні з 17 березня 2014, у період з 24.02.2022 по 05.06.2024, з особистим недбалим ставлення своїх обов'язків, без поважних причини не своєчасно (не в установлений семиденний строк) особисто не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_1 про зміну облікових даних (відомостей зміну місця проживання, роботи, посади, стану здоров'я, а саме проходження ВЛК). Документів про поважні причини щодо не своєчасного повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 не надав.
Такі дії ОСОБА_1 начальником відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 2 ст. 210 КУпАП.
В той же день, тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 було прийнято постанову № 4200, згідно якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 210 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000,00 гривень.
За змістом ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частина 2 ст. 210 КУпАП, передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Частина 3 ст. 210 КУпАП, передбачає вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно із абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Верховний Суд у листі від 13.07.2018 р. № 60-1543/0/2-18 повідомив, що особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію".
Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.
Диспозиція ч.1 ст. 210 КУпАП є бланкетною, тобто передбачає вказівку про порушення вимог іншого нормативно-правового акта.
Зі змісту оскаржуваної постанови, долученої позивачем, вбачається, що йому інкримінується порушення вимог ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пп. 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів»).
Згідно з ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній на момент складення оскаржуваної постанови, а також в редакції цієї статті пункти 8 та 10 відповідно станом на 2003 та 2008 рік), призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
В силу абзаців 8 підпункту 1 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервісті»), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: 8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) місце народження; 6) стать; 7) місце проживання та місце перебування; 8) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження); 8-1) відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); 9) реквізити паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії); 9-1) відомості про громадянство; 10) відомості про документи, що підтверджують смерть особи або визнання особи померлою чи безвісно відсутньою; 11) відомості щодо визнання особи недієздатною (поновлення дієздатності); 12) відомості про зайнятість (код підприємства, місце роботи, посада); 13) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 14) відцифрований образ обличчя особи; 15) відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України; 16) відомості про освіту та спеціальність; 17) відомості про стан здоров'я (у тому числі про встановлення, зміну групи інвалідності), що збираються з метою визначення придатності для виконання військового обов'язку; 18) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення); 19) відомості про розгляд судом кримінальної справи, вирок, що набрав законної сили; 20) відомості про наявність (відсутність) судимості; 21) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); 22) відцифрований образ обличчя особи (за наявності).
Щодо інкримінованого позивачу порушення вимог абзацу 8 підпункту 1 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервісті») та ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній на момент складення оскаржуваної постанови), слід зазначити наступне.
Згідно оскаржуваної постанови, позивачу інкримінується те, що позивач своєчасно особисто не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_1 про зміну облікових даних.
Разом з цим, оскаржувана постанова не містить викладу обставини щодо порушення позивачем вищевказаного обов'язку, оскільки в постанові не відображено суті інкримінованого позивачу правопорушення в цій частині.
Згідно паспорту, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2024/006643228 від 06.06.2024 позивач з 12.05.2016 проживає за адресою: АДРЕСА_1 ( тобто до дії військового стану).
Крім того, місце роботи та посади, Позивач також не змінював, оскільки з 04 жовтня 2021 звільнений з роботи за власним бажанням.
Відповідно до вимог ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з вимогами ч. ч. 4, 6 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В силу вимог ч. ч. 1, 2, 9 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
При складанні протоколу та винесенні постанови дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст.210 КУпАП кваліфіковані не вірно, так як ні в протоколі, ні в постанові не вказано кваліфікуючих ознак, які є обов'язковими, а саме не вказано, що дане порушення було вчинене повторно протягом року.
Крім того, за змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.
На переконання суду дане порушення є суттєвим порушенням норм чинного законодавства і безсумнівно тягне скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши зміст оскаржуваної постанови, судом встановлено, що в ній відсутні докази та посилання на них, які були зібрані та оцінені у встановленому законом порядку та відповідно на яких має ґрунтуватись висновок про доведеність підстав притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП.
Зазначені обставини як кожен окремо так і в своїй сукупності свідчать про недодержання працівниками відповідача вимог щодо складення та оформлення постанови по справі про адміністративне правопорушення, що в свою чергу є підставою для скасування останньої та закриття провадження у справі за даним фактом.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року), суд у цій справі, як і у кримінальному провадженні, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, та те, що оскаржувана постанова не містить доказів щодо зміни місця проживання позивача на час військового стану, беручи до уваги обов'язок відповідача, як суб'єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності свого рішення, принцип закріплений в Конституції України про необхідність доведення вини особи належними доказами, а не припущеннями та принципу, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягають задоволенню, шляхом скасування постанови та закриття провадження по справі.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином із відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 605,60 гривень.
На підставі викладеного та керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 за справою про адміністративне правопорушення за частино 2 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, від 05 червня 2024 № 4200, якою накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , штраф у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 605 грн. (шістсот п'ять гривень) 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду у відповідності до ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Суддя Юлія ШЕВЧУК