справа № 492/742/23
провадження № 2/492/217/24
Іменем України
22 липня 2024 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
Позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача про розірвання шлюбу. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 25 січня 2020 року між сторонами було зареєстровано шлюб, від якого мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 , позивачкою у справі. Спільне життя сторін не склалося внаслідок відсутності взаєморозуміння, розходження поглядів на життя. З вересня 2022 року шлюбно-сімейні відносини фактично припинені, сторони проживають окремо один від одного, спільного господарства не ведуть. Таким чином, позивачка дійшла висновку, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу є неможливим, у зв'язку з чим представник позивачки звернувся до суду із зазначеною позовною заявою.
До суду від відповідача надійшла заява про поновлення та продовження строку для подання відзиву, у задоволенні якої ухвалою суду від 11 листопада 2024 року було відмовлено. у зв'язку з тим, що до заяви про продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву в порушення вимог частини 4 статті 127 ЦПК України не подано відзиву, тобто не вчинено процесуальної дії, щодо якої пропущено строк.
Позивачка та її представник про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, але до суду від представника позивачки надійшла заява, в якій просив суд про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачки, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити без надання строку для примирення, у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач про дату, час і місце судового засідання двічі поспіль повідомлявся належним чином повідомленим, що підтверджується довідками про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а. с. 66, 84), які направлялися відповідачу на підставі поданої відповідачем до суду заяви на отримання електронних повісток (а. с. 37), однак у судове засідання повторно не з'явився.
До суду від відповідача неодноразово надходили заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю скористатися правничою допомогою, а також у зв'язку з поганим самопочуттям та необхідністю звернення до медичного закладу за медичною допомогою.
Згідно з частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).
Разом з тим, суд враховує правову позицію, висвітлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якої в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції.
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Крім того, суд зазначає, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо її, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року в справі № 175/4075/18 (провадження № 61-5401св22), якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів залучення до участі у справі адвоката або іншого фахівця в області права відповідно до процесуального закону. Також, суду не надано доказів неможливості брати участь у судовому засіданні за станом здоров'я, оскільки з наданих до суду медичних документів вбачається, що відповідач отримав тільки електронне направлення зі строком дії з 19 липня 2024 року по 19 липня 2025 року з метою консультації невролога, а щодо його лікування та стану здоров'я жодного документу до суду не подав.
Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки поспіль відповідача у судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для її неявки.
Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, правових позицій Верховного Суду, не встановлення підстав для відкладення розгляду справи, беручи до уваги дві неявки поспіль відповідача у судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача, який з 11 вересня 2023 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, до ухвалення даного рішення зволікав у розгляді справи.
Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, яка не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.
Враховуючи вказані факти, згоду представника позивачки, що викладена у його заяві, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов'язані з припиненням шлюбу між подружжям, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Сімейним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Зі свідоцтва про шлюб вбачається, що 25 січня 2020 року Арцизьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 (а. с. 9), позивачкою у справі, та ОСОБА_2 (а. с. 79), відповідачем у справі, про що було складено відповідний актовий запис за № 6 (а. с. 4).
Сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а. с. 5, 6).
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 77, виданою Теплицькою сільською радою Арцизького району Одеської області, ОСОБА_1 , позивачка у справі, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9 зв.).
Відповідно до довідки про місце реєстрації (згідно з пар. 24 п. 2 Федерального закону про реєстрацію місця проживання) від 26 квітня 2022 року, виданої регіональним центром мерії Швебіш Халль, малолітні діти ОСОБА_3 , ОСОБА_3 проживають разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 , позивачкою у справі, за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 7-8).
Як вбачається з відповіді за вих. № 1773/02-11/1771 від 07 вересня 2023 року, наданої Центром надання адміністративних послуг Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області на запит Арцизького районного суду Одеської області № 6002/23-Вих від 05 вересня 2023 року, ОСОБА_2 , відповідач у справі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 28).
Судом встановлено, що сторони проживають окремо.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з частиною 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частин 3, 4 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування подружжя до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до частини 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до частин 1, 2 статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сумісне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями, що викладені у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них.
Відповідно до статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком.
Судом встановлено, що сторони у справі не зверталися до суду із клопотанням про надання строку для примирення подружжя.
Судом встановлено, що шлюб носить формальний характер. Сторони фактично припинили подружні стосунки, разом не проживають, відносин не підтримують. За таких обставин суд вважає, що подальше спільне проживання сторін і збереження їхньої родини неможливе, сім'я розпалася остаточно.
Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, оскільки подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки, оскільки суд не може примушувати позивачку до шлюбу проти її волі, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Як вбачається зі свідоцтва про шлюб, у зв'язку з реєстрацією шлюбу позивачка змінила прізвище, у якої до шлюбу було прізвище « ОСОБА_5 », позивачка не виявила бажання після припинення шлюбу змінити своє наявне прізвище на дошлюбне, про що представник позивачки зазначив у позовній заяві, поданій до суду, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав після припинення шлюбу між сторонами змінювати прізвище позивачки.
Відповідно до частини 2 статті 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Суд також вважає за необхідне роз'яснити, що згідно з абзацом 2 частини 3 статті 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Також, суд звертає увагу на те, що у зв'язку з недостатньою кількістю в Арцизькому районному суді Одеської області суддів (у період з липня 2017 року по вересень 2021 року кількість суддів у суді зменшилася з 5 до 1; у травні, липні 2024 року призначено 2 суддів), щодо яких мало здійснюватися автоматизований розподіл справ, навантаження на одну суддю, яка тривалий час одна замість п'яти суддів у суді здійснювала правосуддя, виходило за межі фізичних можливостей.
В пункті 1.6. Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 року), з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом», зазначено, що на державу покладається обов'язок забезпечувати суддів - всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань, і, зокрема, для розгляду справ в межах розумного періоду часу.
У пункті 33, 35 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслено, що кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у ст. 6 Конвенції, а також, щоб судді могли ефективно працювати.
Отже, у судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал, тому незабезпечення належного функціонування судової системи через відсутність достатньої кількості суддів, що призвело до надмірного навантаження, яке утворилося на суддю, яка тривалий час одна замість п'яти суддів здійснювала правосуддя в Арцизькому районному суді Одеської області, унеможливило розгляд наявної справи у строки, передбачені ЦПК України.
На підставі статей 56, 104, 105, 110-113, 114, 115 СК України, керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 19, 44, 49, 76-82, 89, 95, 128, 211, 223, 247, 258, 259, 274-279, 280-283, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 25 січня 2020 року Арцизьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 6, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвати.
Після припинення шлюбу залишити за ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_6 ».
Рішення суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 після набрання ним законної сили надіслати до Арцизького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставляння відмітки в актовому записі про шлюб.
Роз'яснити, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є наявне рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ; місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Представник позивачки: адвокат Михайлов Олег Афанасійович, місце роботи: вул. Соборна, буд. № 46А, м. Арциз Болградського району Одеської області, 68401.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_6 .
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.