Справа № 463/1960/24
Провадження № 3-в/463/22/24
24 липня 2024 року суддя Личаківського районного суду м.Львова Грицко Р.Р., вивчивши заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Личаківського районного суду м.Львова від 22.04.2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановою Личаківського районного суду м.Львова від 22.04.2024 року (справа № 463/1960/24), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,0 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійки) в дохід держави з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 гривень судового збору.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного суду від 24.05.2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Личаківського районного суду м.Львова від 22.04.2024 року без змін.
18 червня 2024 ОСОБА_1 подав заяву про перегляд справи № 463/1960/24 за нововиявленими обставинами.
Постановою Личаківського районного суду м.Львова від 19.06.2024 року подану заяву повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного суду від 03.07.2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка подала апеляційну скаргу.
24 липня 2024 до Личаківського районного суду м.Львова надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд справи № 463/1960/24 за виключними обставинами з посиланням на обставини, які на його переконання, на час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції, не були відомі при ухваленні судового рішення, а саме реальна причина його зупинки, яка полягала у розшуку схожого за описами транспортного засобу марки «BMW 318», якого нещодавно було знайдено, його стану фізичного здоров'я, який на той час вимагав прийняття різних медичних препаратів та відсутності в матеріалах справи доказів керування ним транспортним засобом чи його зупинки, які самі по собі або разом з раніше виявленими обставинами доводять неправильність постанови суду, що належить переглянути.
Ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Личаківського районного суду м.Львова від 22.04.2024 року за виключними обставинами, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначені відповідним процесуальним законом, а у справах про адміністративні правопорушення - КУпАП, який містить норми як матеріального, так і процесуального права.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута лише в апеляційному порядку. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Главою 24-1 КУпАП також передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Іншого порядку перегляду судових рішень по справах про адміністративне правопорушення, у тому числі за виключними обставинами, чинним законодавством не передбачено.
Повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили, у цій категорії справ суд не наділений.
Отже, наведені в заяві посилання на можливість застосування положень КПК України, тобто аналогії закону, є безпідставними.
Статтями вказаного вище нормативно-правового акту, на який посилається заявник у своїй заяві, дійсно передбачено перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за виключними обставинами, але це стосується лише вироків, які ухвалені у кримінальних провадженнях, діючі норми на які посилається заявник не розповсюджуються на судові рішення, ухвалені в порядку КУпАП.
Застосування аналогії права в даному випадку є неприйнятним, оскільки це порушувало б загальні принципи судочинства, зокрема принцип правової визначеності.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються виключні обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку із виключними обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи тощо) не вважаються виключними обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Натомість, у своїй заяві про перегляд рішення за виключними обставинами, заявник посилається саме на нові докази, які на його думку повинні підтверджувати ті ж самі обставини, на які посилались працівники поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Водночас, суд зазначає, що причина зупинки ОСОБА_1 , яка на думку останнього полягала у розшуку схожого за описами транспортного засобу марки «BMW 318» та факт не керування транспортним засобам, не є умовами виключних обставин та не може вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Підставою зупинки ОСОБА_1 згідно матеріалів справи є порушення ПДР України, а саме непрацюючі задні стопи, відсутність полісу обов'язкового страхування та не пристебнутий ремінь безпеки, що як на момент розгляду справи так і станом на тепер підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1493894 від 22.02.2024 року, відомості про оскарження якої відсутні. Окрім цього посилання ОСОБА_1 на погіршення стану здоров'я та приймання різних медичних препаратів не є умовою виключних обставин, оскільки не входить до предмета доказування у справі та не може вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі з огляду на інкриміноване правопорушення, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а не під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Інші обставини на які посилається заявник також не є виключними, оскільки були відомі та досліджувались судом під час розгляду справи.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року (N 3236/03) у справі «Пономарьов проти України», жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язково рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її рішення.
Суд також вважає, що посилання заявника на рішення ЄСПЛ в аспекті заявленого ним питання про перегляд постанови суду за виключними обставинами є недоречним, оскільки згідно позиції Верховного Суду не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що постанова Личаківського районного суду м.Львова від 22.04.2024 року, не може бути предметом перегляду за виключними обставинами.
Оскільки у КУпАП відсутні норми, що регулюють порядок перегляду за виключними обставинами судових рішень ухвалених в справах про адміністративні правопорушення, заяву необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись ст.ст.7, 294, главою 24-1 КУпАП, суддя, -
заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Личаківського районного суду м.Львова від 22.04.2024 року у справі відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУПАП - повернути особі, яка її подала.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Грицко Р.Р.