справа № 462/5863/24
23 липня 2024 року м.Львів
Суддя Залізничного районного суду м.Львова Колодяжний С.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності,
встановив:
ОСОБА_1 18.07.2024 року звернулася в Залізничний районний суд м.Львова з позовом до Львівської міської ради, в якому просить визнати за нею право особистої приватної власності на будинок АДРЕСА_1 , розташований поблизу прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 .
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175, 177 ЦПК України.
При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно з ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що дана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору відповідно до ч.1 ст.3 Закон України «Про судовий збір», а особа, яка звернулася з нею до суду, не належить до суб'єктів, яким згідно з нормами ст.5 цього Закону встановлені пільги щодо його сплати.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» № 20 від 22.12.1995 р. зі змінами та доповненнями від 25.05.1998 р. визначено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Суд зазначає, що дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». В якості доказу вартості майна суду можуть бути поданий звіт про оцінку саме ринкової вартості майна.
За порядком проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженому постановою КМУ від 04.03.2013 року №231 зазначено, що термін дії звіту про оцінку нерухомого майна становить не більш як шість місяців з моменту оцінки, адже ціна позову має бути визначена у наведені строки.
Ціна позову має важливе значення, для правильного визначення розміру судового збору, який повинен сплатити позивач при зверненні до суду.
Однак, матеріали справи не містять актуальних даних щодо дійсної вартості спірного майна, а також не містить зазначення ціни позову.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно визначити ціну позову станом на дату подання позовної заяви, яка повинна відповідати дійсній (ринковій) вартості майна та сплатити судовий збір у розмірі, визначеному у ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п.4, 5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як вбачається із позовної заяви, в такій ОСОБА_1 вказано одночасно декілька підстави визнання за нею права власності, а саме ст.344 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п?яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом, ст.370 ЦК України, якою визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом, ст.376 ЦК України, якою передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, та ст.392 ЦК України якою визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Проте, суд може визнати право власності лише з однієї вказаної позивачем підстави, оскільки ці чотири підстави є взаємовиключними і вказують на різні правовідносини з відмінним правовим регулюванням.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, позивачу, з огляду на наведене, необхідно визначити підставу позову, а саме з яких підстав вона просить визнати за нею право власності на будинок.
Також в порушення п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У позовній заяві позивач просить визнати за нею право особистої приватної власності на будинок АДРЕСА_1 , розташований поблизу прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 .
Разом з тим, зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається, що по АДРЕСА_1 , чи що тому чи іншому будинку присвоєно номер АДРЕСА_1 .
Крім того, всупереч вимогам п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява ОСОБА_1 не містить переліку документів, що додаються нею до позовної заяви та відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано нею до позовної заяви.
Відповідно до ч.2, 5 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Проте, подані позивачем копії документів, які додані до позовної заяви, належним чином не засвідчені.
Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п?яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, для усунення вказаних недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.177, 185, 259-261 ЦПК України,
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності - залишити без руху.
Позивач має право протягом строку, який не перевищує десяти днів з дня вручення їй ухвали, усунути недоліки позовної заяви. Якщо позивач усуне зазначені недоліки позовної заяви у визначений ухвалою строк, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду, в противному випадку - вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний