Справа №442/4866/24
Провадження №2/442/1215/2024
24 липня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Нагірної О.Б.,
за участю секретаря судового засідання Томан Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу № 442/4866/24 в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, та визначення місця проживання,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_3 ,
встановив :
Позивач звернувся з позовом до відповідачки, просить розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою 24.09.2002 та зареєстрований відділом РАГСу Дрогобицького міського управління юстиції Львівської області, актовий запис № 497, стягувати з відповідачки аліменти на його користь на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1500 гривень щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення повноліття, та визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 14.11.1996 між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Спільне життя з відповідачкою у них не склалось, оскільки у них різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, і подальше перебування у такому шлюбі суперечить їх інтересам. Від даного шлюбу у них народилося троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є повнолітніми та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач самостійно займається вихованням та утриманням неповнолітнього сина ОСОБА_7 . Відповідачка самоусунулась від виховання та утримання сина ОСОБА_7 . Тому просить стягувати з відповідачки аліменти на утриманні дитини та визначити місце проживання дитини з ним.
18.06.2024 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.
Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження на 17.07.2024.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив такий задоволити, з підстав викладених у ньому. Пояснив, що з відповідачко не проживає близько двох років. Спочатку відповідачка тимчасово пішла жити до батьків, до дитини часом приходила , однак згодом перестала цікавитись дитиною взагалі. Останнім часом не приходить, не займається вихованням, не допомагає матеріально.
Відповідачка до суду не з'явилась, причин неявки не повідомила, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
Представник третьої особи до суду не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Встановлено, що 14.11.1996 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану Дрогобицького міського управління юстиції Львівської області, актовий запис № 497, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .
Від даного шлюбу у них народилося троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є повнолітніми та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ).
Статтею 24 СК України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
У відповідності до ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Відповідно до ст. 109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
У статті 112 СК України регламентовано, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що оскільки сторони не підтримують подружніх відносин, їхній шлюб існує формально, примирення між ними не можливе, подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, тому є всі підстави для розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно із ст. 142 СК України, діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
У відповідності до ч. 2, 3 ст. Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Згідно ч.3 цієї статті той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
За змістом ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Приписами ст. 161 СК України визначається, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
З витягу № 006551/31-2024 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований разом з сином ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 .
Згідно з Актом обстеження умов проживання від 14.06.2024, складеного посадовими особами відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , забезпечена усім необхідним для проживання та розвитку.
ОСОБА_1 є ФОП, сукупний розмір доходу якого за рік складає 2210800,00 грн, що підтверджується податковою декларацією.
Відповідно до довідки, виданої Ліцеєм № 2 Дрогобицької міської ради Львівської області № 01-10/172 від 24.05.2024 ОСОБА_4 навчається у 5-Б класі Ліцею № 2 ДМР. Батько Данила систематично підтримує зв'язок з учителями та класним керівником. Щоденно привозить сина до школи, піклується про його розвиток та навчання, надає посильну допомогу в організації освітнього процесу.
Свідок ОСОБА_8 у письмових поясненнях стверджує, що є сусідкою ОСОБА_1 , який вже більше двох років виховує свого молодшого сина ОСОБА_7 самостійно. Вказує, що він дуже дбайливий батько, дитина завжди доглянута, привітна, життєрадісна, систематично відвідує школу. Батько кожного разу супроводжує його до школи і зі школи, дитина відвідує гуртки та вивчає іноземні мови.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який є сином сторін, пояснив, що матір не проживає разом з ними більше двох років, не цікавиться, не піклується. Братові молодшому деколи телефонує , а з ним не спілкується.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що є сестрою позивача. Знає, що відповідач не проживає з сім'єю, оскільки пперебуває час від часу за кордоном. Якщо приїжджає в України, то проживає в Трускавці разом з іншим мужчиною.
Відповідно до довідок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щорічно проходить стоматологічний огляд і лікування, супровід та оплату проводить його батько ОСОБА_1 (довідка лікаря-стоматолога від 10.06.2024). ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також проходив огляд у лікаря уролога у присутності батька, що підтверджується висновком лікаря.
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо, їх син проживає разом з батьком, який займається його вихованням та утриманням, а тому враховуючи вищенаведене та інтереси дитини сторін суд дійшов до висновку, що доцільним є визначити місце його проживання з батьком за адресою місця реєстрації останнього.
Згідно ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. У разі їх ухилення від його виконання аліменти можуть стягуватись за рішенням суду. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При відсутності у матеріалах справи доказів про отримання відповідачем доходів, достатніх для оплати встановленого законодавством розміру аліментів, суд виходить з того, що відповідачка є особою працездатного віку та може бути працевлаштованою на будь-яку некваліфіковану роботу і отримувати дохід у вигляді мінімального заробітку, розмір якого з січня 2024 не може бути меншим ніж 7100 грн. Доказів протилежного суду не надано. А відтак, суд вважає, що з такого доходу можуть стягуватися аліменти на дитину.
За таких обставин, враховуючи матеріальне становище сторін, встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, визнання позову відповідачем, а також з врахуванням рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, вимог розумності та справедливості суд визначає їх в твердій грошовій сумі в розмірі по 1500 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Встановлений даним рішенням суду розмір аліментів на утримання дитини, є гарантією її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини. Проживання одного з батьків окремо від дитини не повинно впливати на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Суд звертає увагу, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, на що, в тому числі, необхідні й фінансові витрати. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне роз'яснити, що ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, - що не позбавляє позивачку чи відповідача права за наявності вказаних підстав та доказів звернутись до суду з таким позовом.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача 2122,40 грн. та 1211,20 грн. судового збору в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81 , 263, 264, 265 ЦПК України, ч.2 ст.104, ст.ст.105, 110, 112 СК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 14.11.1996 та зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Дрогобицького міського управління юстиції Львівської області, актовий запис № 497, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .
Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як основним та єдиним утримувачем, та таким, що самостійно виховує неповнолітню дитину, за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошові сумі в розмірі по 1500 гривень щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.06.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 24.07.2024.
Суддя Нагірна О.Б.