Справа №442/5006/24
Провадження №2/442/1262/2024
24 липня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Нагірної О.Б.,
за участю секретаря судового засідання Томан Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу № 442/5006/24 в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування виконавчого комітету Теплицької селищної ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання,
учасники справи:
представник позивача ОСОБА_3
встановив:
Позивач звернувся з позовом до відповідачки, просить розірвати укладений між ними шлюб, зареєстрований відділом РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 09.06.2009, актовий запис №971 розірвати шлюб та визначити місце проживання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 09.06.2009 між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Спільне життя з відповідачкою у них не склалось, оскільки у них різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, і подальше перебування у такому шлюбі суперечить їх інтересам. У шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично уже кілька років дружина проживає окремо від нього та дитини. У зв'язку з війною вона переїхала проживати на ОСОБА_6 , де влаштувалася на роботу та почала нове життя. Після припинення шлюбних відносин між сторонами їх дочка залишилася проживати з позивачем, який самостійно займається вихованням та утриманням дитини, оскільки позивачка не цікавиться її життям, здоров'ям та розвитком, тобто повністю самоусунулася від виховання дитини. Тому просить визначити місце проживання дитини з ним.
Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження на 17.10.2024.
16.07.2024 відповідачкою подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала, та не заперечила щодо їх задоволення. Разом з тим, просить проводити розгляд справи у її відсутності.
Ухвалою від 17.07.2024 підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду на 24.07.2024.
В судовому засіданні представник позивача просила позов задоволити, з підстав викладених у ньому.
Відповідачка до суду не з'явилась, причин неявки не повідомила, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала, та не заперечила щодо їх задоволення. Разом з тим, просить проводити розгляд справи у її відсутності..
Представник третьої особи до суду не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Щодо задоволення позову не заперечила.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09.06.2009 уклали шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис №971, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .
Від даного шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ).
Статтею 24 СК України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
У відповідності до ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Відповідно до ст. 109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
У статті 112 СК України регламентовано, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що оскільки сторони не підтримують подружніх відносин, їхній шлюб існує формально, примирення між ними не можливе, подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, тому є всі підстави для розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно із ст. 142 СК України, діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
У відповідності до ч. 2, 3 ст. Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Згідно ч.3 цієї статті той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
За змістом ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Приписами ст. 161 СК України визначається, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
З витягів з Реєстрів Теплицької територіальної громади від 06.05.2024 ОСОБА_1 зареєстрований разом зі своєю дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
З Акту № 41/09-12 від 09.05.2024 вбачається, що ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_2 .
Згідно з Актом обстеження умов проживання від 07.05.2024, складеного посадовими особами відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Теплицької селищної ради, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом зі своєю дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , дитина забезпечена усім необхідним для проживання та розвитку.
ОСОБА_1 працевлаштований та отримує заробітну плату, що підтверджується Довідкою № 157/74-22/51 від 04.07.2024.
Заявою, надісланою до суду, ОСОБА_8 стверджує, що проживає разом з батьком та бажає проживати разом з ним і надалі.
Свідок ОСОБА_9 в письмових поясненнях зазначає, що посвідчує те, що позивач проживає разом з донькою ОСОБА_10 , належним чином виконує свої батьківські обов'язки, має з дитиною дружні стосунки. Мати самоусунулась від виховання дитини.
Свідок ОСОБА_11 надав суду аналогічні письмові пояснення.
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо, їх дочка проживає разом з батьком, який займається її вихованням та утриманням, а тому враховуючи вищенаведене та інтереси дитини сторін суд дійшов до висновку, що доцільним є визначити місце її проживання з батьком за адресою місця реєстрації останнього.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір"з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн. понесених судових витрат.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81 , 263, 264, 265 ЦПК України, ч.2 ст.104, ст.ст.105, 110, 112 СК України, суд,
ухвалив:
позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 09.06.2009 та зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис №971, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .
Визначити місце проживання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як основним та єдиним утримувачем, та таким, що самостійно виховує дочку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) гривень.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 24.07.2024.
Суддя Нагірна О.Б.