Справа № 461/3539/22
Провадження № 2/461/2530/24
18.07.2024 року місто Львів Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Львівського комунального підприємства «Старий Львів»
(79008, м. Львів, вул. Сербська, 15, ЄДРПОУ 20782401),
представник позивача - Любашевський Вячеслав Полікарпович
(79008, м. Львів, вул. Сербська, 15)
до
відповідач - ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
встановив:
I. Фактичні обставини справи, суть клопотання та дані про особу, яка його заявила, суть питання, яке вирішується судом
У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває цивільна справа №461/3539/22 за позовом Львівського міського комунального підприємства «Старий Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Ухвалою суду від 24.06.2024 скасовано заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2022 року у цивільній справі №461/3539/22 за позовом Львівського міського комунального підприємства «Старий Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судовому засіданні сторони повідомили суд про укладення мирової угоди, однак така угода не стосується усієї суми боргу відповідача, що є предметом судового розгляду, а лише її частини.
Представник позивача вказав, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо стягнення з останнього боргу у розмірі 4027 грн 14 коп.
Відповідач ствердив, що визнає заборгованість лише частково, а саме у сумі 4027 грн 14 коп., що стосується іншої частини позовних вимог заперечує та просить продовжити судовий розгляд.
Дослідивши матеріали судової справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши зміст мирової угоди та можливість її затвердження, суд приходить до наступного висновку.
II. Мотиви та висновки суду, а також положення закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу
Згідно з умовами мирової угоди, сторони домовились про таке:
«2.Позивач та Відповідач діючи свідомо, добровільно, без примусу, за взаємною згодою і попередньою домовленістю, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, домовились та просять суд затвердити цю Мирову угоду щодо сплати Відповідачем Позивачу, відповідно до укладеного між сторонами договору реструктуризації від 04.07.2024р, заборгованості з утримання буднику АДРЕСА_2 , за період 01.2020р. по 07.2022р. у сумі 4027,14 грн. (копія договору реструктуризації додається).
3.Сторони домовились та просять суд, позовні вимоги позивача щодо стягнення решти суми заборгованості за період з 01.2020р. по 07.2022р. у розмірі 10195,76 грн. розглянути по суті.
4.У зв'язку з тим, що спір між сторонами в частині стягнення з Відповідача в користь Позивача 4027,14 грн. врегульовано даною Мировою угодою, сторони просять провадження в справі, щодо стягнення з Відповідача в користь позивача заборгованості за період з 01.2020р. по 07.2022р. у сумі 4027,14 грн. закрити.
5.Сторони домовилися, що розподіл судових витрат покладається на вирішення суду відповідно до ст. ст. 141, 142 ЦПК України.
6.Сторони засвідчують, що після виконання Мирової угоди вони не будуть мати між собою будь-яких неврегульованих питань та претензій щодо заборгованості, яка є предметом даної Мирової угоди, в тому числі і щодо питання грошових компенсацій одна одній.
7.Сторони стверджуються, що умовами цієї Мирової угоди, не порушуються права та інтереси будь-яких третіх осіб.
8.Дана Мирова угода складена українською мовою і підписана у трьох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу - один до справи № 461/3539/22, яка перебуває у провадженні Галицького районного суду міста Львова та по одному для кожної сторони.»
Процесуальні правовідносини порушені сторонами перед судом регулюються главою 5 «Відмова позивача від позову. Мирова угода» розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України.
Положеннями частини 1 статті 207 ЦПК України встановлено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Відповідно до частини 5 статті 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, є не виконуваними; одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Встановлено, що заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг, яка є предметом позову у справі та яку позивач просить стягнути з відповідача становить 14222 гривні 90 копійок.
Зі змісту угоди вбачається, що спір між сторонами в частині стягнення з відповідача в користь позивача 4027,14 грн врегульовано даною мировою угодою, сторони просять провадження в справі, щодо стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за період з 01.2020р. по 07.2022р. у сумі 4027,14 грн закрити. Крім того, в угоді зазначено, що сторони домовились та просять суд, позовні вимоги позивача щодо стягнення решти суми заборгованості за період з 01.2020р. по 07.2022р. у розмірі 10195,76 грн. розглянути по суті.
Такі неоднозначні формулювання предмета мирової угоди унеможливлює належне розуміння її змісту та не відповідає наведеним вище вимогам закону. Суд звертає увагу на те, що затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі, через відсутність предмета спору є окремими процесуальними інститутами. Тому мирова угода не може містити умову про закриття провадження у справі через відсутність предмета спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦПК України, укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що затвердження мирової угоди судом може бути здійснено у разі якщо дана угода регулює усі питання віднесені сторонами до предмету позову, адже суд, затвердивши мирову угоду, зобов'язаний закрити провадження у справі в цілому, а не у окремій її частині.
Більше того, сторонами суду надано договір про реструктуризацію заборгованості від 04.07.2024, який регулює питання погашення заборгованості у розмірі 4027,14 грн, тобто тієї заборгованості щодо якої сторони подали суду на затвердження мирову угоду. Таким чином, зважаючи на наведене, у суду є обґрунтовані підстави для з'ясування у сторін питання щодо наявності спору у цій частині (заборгованість 4027,14 грн) взагалі.
Поряд з тим, згідно п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу , позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Отже, чинним цивільним процесуальним законодавством України передбачено, що позивач вправі відмовитися від частини позовних вимог на будь-якій стадії судового процесу і у такому випадку відсутня необхідність у затвердженні судом мирової угоди.
Аналіз наведених обставин свідчить про те, що умови мирової угоди суперечать вимогам закону.
З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для затвердження мирової угоди.
Керуючись ст. 207, 260, 353 ЦПК України,
постановив:
У задоволенні заяви представника Львівського комунального підприємства «Старий Львів» та ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди ? відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький