Справа №461/6138/24
23 липня 2024 року Галицький районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді Волоско І.Р.
секретаря судового засідання Старовецької С.І.
з участю: представника позивача Горбаня О.В.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача Плат Є.І.
перекладача
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області до громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України,-
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 , в якому просить: прийняти рішення про затримання громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
В обгрунтування поданого позову покликається на те, що 18.07.2024 року о 16.40 год. згідно протоколу №МЛВ 000089 про адміністративне затримання за ч. 2 ст. 263 КУпАП працівниками Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області був виявлений та затриманий громадянин Турецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що порушив правила перебування іноземців на території України, а саме ухилявся від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ПР МЛВ 002586 від 18.07.2024 за ч. 2 ст. 203 КУпАП громадянин Турецької Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перевищив дозволений строк перебування більш як на 30 днів.
Дії громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а тому ним вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП.
Беручи до уваги той факт, що громадянин Турецької Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив встановлені правила перебування іноземців на території України та будучи в межах України не мав постійного місця проживання та місця праці, не мав стабільного джерела доходів для свого існування, що дає обґрунтовані підстави для прийняття рішення про його примусове видворення за межі території України.
Ухвалою суду від 23 липня 2024 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду.
У судове засідання представник позивача Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від представника позивача скеровано в суд заяву про слухання справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 подав в суд заяву про слухання справи за його відсутності. Позовні вимоги визнав повністю та не заперечує щодо їх задоволення.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в на підставі ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося у зв'язку з тим, що всі учасники процесу в судове засідання не з'явилися.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Суд встановив, що 18.07.2024 року о 16.40 год. згідно протоколу №МЛВ 000089 про адміністративне затримання за ч. 2 ст. 263 КУпАП працівниками Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області був виявлений та затриманий громадянин Турецької Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для забезпечення своєчасного розгляду справи про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 порушив правила перебування іноземців на території України, а саме ухилявся від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ПР МЛВ 002586 від 18.07.2024 за ч. 2 ст. 203 КУпАП громадянин Турецької Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перевищив дозволений строк перебування більш як на 30 днів.
Дії громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що громадянин Турецької Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив встановлені правила перебування іноземців на території України та будучи в межах України не мав постійного місця проживання та місця праці, не мав стабільного джерела доходів для свого існування, що дає обґрунтовані підстави для прийняття рішення про його примусове видворення за межі території України.
Відповідно до пункту 16 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон) паспортний документ іноземця це документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною.
У частині 3 статті 3 розділу І Закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до п.14 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Згідно ч.1 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон №3773) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Частиною 5 цієї ж статті Закону передбачено, що рішення суду про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, а стосовно іноземців та осіб без громадянства, затриманих ним у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України, - органом охорони державного кордону. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.
В абзаці першому пункту 4 статті 30 Закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення, (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Встановлено, що відповідач порушив встановлені правила перебування іноземців та осіб без громадянства на території України може здійснити втечу та будучи в межах України не має постійного місця проживання та місця праці, не має стабільного джерела доходів для свого існування.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи щодо затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України.
Частиною 1 ст. 289 КАС України визначено, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;
2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;
4) зобов'язання внести заставу.
Суд приймає до уваги покликання представника позивача про те, що існує ризик втечі громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 , та уникнення ним примусового видворення.
Відповідно до ч.11 ст. 289 КАС України визначено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не може перевищувати шести місяців.
Враховуючи наведене, зокрема те, що відповідач перебуває на території України без відповідних законних підстав, суд приходить до висновку, що є всі правові підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. ст.271, 272, 243-245, 289, 297 Кодексу адміністративного судочинства, Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", суд, -
адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області до громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України ? задовольнити.
Затримати громадянина Турецької Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Помістити громадянина Турецької Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяців.
Рішення суду допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Р.Волоско