1Справа № 335/6765/24 2/335/2564/2024
24 липня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Радостєвої Марини Володимирівни, до Концерну «Міські теплові мережі», третя особа: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення безпідставного набутих грошових коштів,
У червні 2024 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Радостєвої М.В., звернувся до суду з позовом до Концерну «Міські теплові мережі», третя особа: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення безпідставного набутих грошових коштів, у якому він просить стягнути з Концерну «МТМ» на його користь безпідставно набуті грошові кошти в сумі 59 528,65 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування позову зазначено, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2021, у справі № 335/8670/21, задоволено позов Концерну «МТМ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, і стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за надані послуги за період з 01.07.2015 по 30.06.2021, у розмірі 52 436 грн. 49 коп.
Про те, що судом було ухвалено заочне рішення позивач дізнався лише 08.12.2023, коли було заблоковано його банківські картки, після чого він одразу звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.
Між тим, постановою про арешт коштів боржника від 05.12.2023 державного виконавця Лівобережного ВДВС у м. Запоріжжі Південного МУ МЮ (м. Одеса) Гайдаш О.С. (ВП № 73491674) було накладено арешт на рахунки позивача в межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 58 450,14 грн. На виконання даної постанови з позивача стягнуто 10.01.2024 - 1266,33 грн., 12.01.2024 - 58 262,23 грн., а всього стягнуто 59 528,65 грн.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2024, заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Радостєвої М.В. про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2021 у справі № 335/8670/21, за позовом Концерну «МТМ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води скасовано.
Вказана ухвала набрала законної сили, а тому позивач вважає, що підстави набуття грошових коштів відповідачем відпали.
Посилаючись на ті обставини, що заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2021 скасовано ухвалою цього ж суду від 29.04.2024, а відтак відпала правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів, позивач вважає, що, на підставі ст. 1212 ЦК України, відповідач зобов'язаний повернути позивачу отримані грошові кошти в повному обсязі, у сумі 59 528,65 грн.
Ухвалою судді від 18.06.2024 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь, пояснень для третьої особи).
Представник відповідача Концерну «Міські теплові мережі» отримавши копію ухвали судді від 16.06.2024 разом із копією позовної заяви поштовим зв'язком 24.06.2024, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням, та копію ухвали судді 19.06.2024 через електронний кабінет, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
Лівобережний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), як третя особа у справі, також, отримавши копію ухвали судді та позовної заяви, не скористався своїм право на подання пояснень на позов.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2021, у справі № 335/8670/21, стягнуто солідарно із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у сумі 52 436 грн. 49 коп., а також стягнуто понесені судові витрати в розмірі 756 грн. 66 коп. з кожного відповідача.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2024, за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Радостєвої М.В., заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2021, у справі № 335/8670/21, за позовом Концерну «Міські теплова мережі» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води скасовано та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
За наслідками нового розгляду справи № 335/8670/21 після скасування заочного рішення від 26.11.2021, Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 08.07.2024 постановлено рішення, яким позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води залишено без задоволення.
При цьому, провадження у справі в частині позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3 , ухвалою суду від 08.07.2024 закрито у зв'язку зі смертю останнього.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.07.2024 не набрало законної сили станом на час розгляду цієї справи.
Згідно інформації, яка надана Лівобережним відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та викладена у листі від 20.06.2024 № 56624/3, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 73491674 з примусового виконання виконавчого листа № 335/8670/21, виданого 22.02.2023 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» в сумі 52 436 грн. 49 коп.
В рамках виконавчого провадження стягнуто суму боргу в повному обсязі з урахуванням виконавчого збору та витрат, а саме: сума боргу - 52 436,49 грн. стягнута та перерахована стягувачу відповідно до платіжної інструкції № 428 від 15.01.2024, виконавчий збір в розмірі 5 243,65 грн. перераховано до державного бюджету та витрати у розмірі 770 грн. перераховано до державного бюджету. Виконавче провадження закінчено на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» 15.01.2024.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що з нього в порядку примусового виконання заочного рішення суду від 26.11.2021, яке у подальшому було скасовано на підставі ухвали суду від 29.04.2024, були стягнуті на користь відповідача грошові кошти в загальній сумі 59 528,65 грн. Відтак, він вважає, що на підставі ст. 1212 ЦК України, вказані грошові кошти повинні бути стягнуті з Концерну «Міські теплові мережі» на його користь, як безпідставно отримані відповідачем.
Тобто, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу повернення коштів у розмірі 59 528,65 грн., які, за аргументами позивача, є безпідставно отриманими, та були сплачені позивачем відповідачу, в порядку примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості за надані послуги, яке в подальшому було скасовано.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами суд виходить із такого.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15.
Із матеріалів справи встановлено, що спірна сума 59 528,65 грн. була стягнута в примусовому порядку на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване ухвалою з призначенням нового розгляду справи.
Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення - процесуального права. За змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не є тотожними та регулюються різними нормами права.
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Відповідно до частин першої, другої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Згідно з частиною дев'ятою статті 444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (частина перша статті 446 ЦПК України).
Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному, заочному, за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.
У цій справі відповідач отримав грошові кошти за рішенням суду, в порядку його примусового виконання.
Поворот виконання рішення полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнені кошти за скасованим судовим рішенням у разі відсутності обмежень, установлених законом.
Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 (провадження № 61-14640сво18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16-ц (провадження № 14-375цс19) та постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року у справі № 405/3877/19 (провадження № 61-826св22).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
Оскільки у цій справі грошові кошти в сумі 59 528,65 грн. були набуті Концерном «Міські теплові мережі» на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване з призначенням нового розгляду справи, суд доходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є його звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення у порядку, передбаченому статтею 444 ЦПК України, а тому у задоволенні позову про стягнення безпідставно набутих коштів у порядку, передбаченому статтею 1212 ЦК України слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Радостєвої Марини Володимирівни, до Концерну «Міські теплові мережі», третя особа: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення безпідставного набутих грошових коштів, відмовити.
Рішення ухвалене за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та складене в повному обсязі 24.07.2024.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Концерн «Міські теплові мережі», ЄДРПОУ 211333, місцезнаходження юридичної особи: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов» буд. 137.
Третя особа - Лівобережний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місцезнаходження юридичної особи: 69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів буд. 6.
Суддя: К.В. Гашук