Справа № 333/6341/24
Провадження № 1-кп/333/768/24
Іменем України
23 липня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, клопотання прокурора щодо продовження строків тримання під вартою ОСОБА_5 , обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024082040000017, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.01.2024 року у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.077.2024 року відносно обвинуваченої ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 30.07.2024 року.
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 , та посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачена може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, чим перешкоджатиме розгляду даного кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого чи свідків у цьому ж кримінальному провадженні; також обвинувачена до затримання не мала офіційного місця роботи та міцних соціальних зв'язків, не мала законних джерел заробітку, крім того вона є особою, яка раніше була засуджена, що вказує на можливість вчинення нею інших кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим просив задовольнити клопотання.
Обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник - адвокат ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні щодо клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, та посилаючись на те, що у обвинуваченої є постійне місце проживання, остання має чоловіка та сина, просили призначити цілодобовий домашній арешт.
В підготовче судове засідання представник потерпілого не з'явився.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною другою ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявленого клопотання, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити.
Суд, враховуючи характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, свідчить про підвищену суспільну небезпеку, оскільки ОСОБА_5 звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», ОСОБА_6 проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При розгляді питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачена може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суд та існування можливості вчинення нею інших правопорушень. Крім того, суд враховує, суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_5 в разі визнання її винуватою в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується.
Судом враховано аргументи, які наводилися обвинуваченою ОСОБА_5 та її захисником у підготовчому судовому засіданні, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченої і виконання процесуальних рішень по справі.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні підстави вважати, що запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, а тому є необхідним продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою.
Крім того, суд вважає, що згідно з вимогами ст. 178 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, а також з огляду на те, що на даний час не відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені під час обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, оцінивши в сукупності всі вище перелічені обставини, приходить до висновку, що на цей час не має підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_5 , а тому є необхідним продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою на 60 днів.
Разом з тим, виходячи з принципів, закріплених в ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд, продовжуючи ОСОБА_5 раніше обраний запобіжний захід, вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці переглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою.
Керуючись ст. ст. 177-178, 183, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», строком до 21 вересня 2024 року включно.
Виконання ухвали доручити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ять днів з моменту її проголошення. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1