Справа № 308/12021/24
1-кс/308/4348/24
24 липня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність процесуального керівника - прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42024070000000110, -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області зі скаргою на бездіяльність прокурора в порядку ст.303 КПК України під час досудового розслідування, у якій вказує, що 16 липня 2024 року він подав на ім'я процесуального керівника - прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 в кримінальному провадженні 42024070000000110 за ч. 2 ст. 365 КК клопотання в порядку ст. 220 КПК про визнання його потерпілим в рамках цього кримінального провадження. 19 липня 2024 року отримав відповідь від начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 про перенаправлення клопотання до іншої прокуратури.
Стверджує, що оскільки процесуальний керівник не вчинив дії з розгляду клопотання в строк 3 днів, про що свідчить відповідь іншого прокурора, вказана бездіяльність підлягає оскарженню до слідчого судді в порядку ст. 303 КПК - на досудовому провадженні щодо не вчинення дій, які прокурор зобов'язаний вчинити у встановлений законом строк.
Відтак бездіяльність прокурора, на думку скаржника, полягає у не наданні у встановлений законом строк відповіді на клопотання від 16.07.2024 року. Наведене стало підставою для звернення до слідчого судді з даною скаргою.
Скаржник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. В прохальній частині скарги просив про її розгляд за його відсутності.
Суб'єкт оскарження - прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Враховуючи скорочені терміни розгляду скарги та належне повідомлення прокурора про час та місце розгляду такої, слідчий суддя вважає за можливе провести розгляд скарги без участі суб'єкта оскарження.
Слідчий суддя ухвалив здійснювати розгляд скарги без участі учасників провадження та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя встановив наступне.
Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.
Частиною 1 статті 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Зокрема, п.1 ч.1 ст. 303 КПК України передбачено можливість оскарження у досудовому провадженні бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.
Бездіяльність, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена (п. 1.3 Узагальнень про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, які містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №9-49/0/4-17 від 12.01.2017).
Відповідно до ст.220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова.
Отже ст. 220 КПК України містить обов'язок прокурора, слідчого розглянути подане, зокрема стороною захисту, клопотання та за результатами такого розгляду винести відповідну постанову лише у тих випадках, якщо у клопотанні порушуєтеся питання про вчинення процесуальних дій.
Кримінальний процесуальний закон не надає визначення процесуальним діям. Разом з тим, системний аналіз свідчить, що чинний КПК України під такими діями розуміє дії, визначені главами 20 та 21 даного кодексу.
З матеріалів скарги слідчим суддею встановлено, що слідчими Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді» ТУ ДБР розташованому у м. Львові, за процесуальним керівництвом прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024070000000110 від 15.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 365 КК України.
16.07.2024 року заявником ОСОБА_3 подано процесуальному керівнику - прокурору відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 клопотання про визнання потерпілим в рамках кримінального провадження № 42024070000000110 від 15.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 365 КК України.
За таких обставин слідчий суддя виходить з вимог ст.220 КПК України, відповідно до якої такі клопотання заявника прокурор зобов'язаний розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити його за наявності відповідних підстав, а про результати розгляду клопотання повідомити особу, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
На час судового розгляду особа, бездіяльність якої оскаржується, не надала слідчому судді доказів виконання зазначеного обов'язку та розгляду клопотання ОСОБА_3 , що свідчить про неналежне виконання прокурором обов'язку визначеного ст.220 КПК України щодо розгляду клопотань.
Слідчі судді зобов'язані здійснювати належний контроль за дотриманням гарантій, встановлених нормативно-правовим актом, метою якого є захист осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.
На слідчого суддю відповідно до норм КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
У цьому разі бездіяльність як предмет судового оскарження має місце тоді, коли в установлений статтею 220 КПК України термін дізнавач, слідчий, прокурор не виконує дій, визначених цією статтею як обов'язкові, - не повідомляє особу, яка заявила клопотання, про результати його розгляду та/або не приймає жодного з альтернативно можливих рішень - не задовольняє клопотання і не виносить мотивованої письмової постанови про відмову у його задоволенні.
У п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 року та у п. 38 Рішення ЄСПЛ у справі «Аnkel v. Switzerland» від 23.10.1996 року закріплено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
У п. 134 Рішення ЄСПЛ «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туреччини», п. 75 «Афанасьєв проти України», п. 207 рішення у справі «Ічаба проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту»)повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.
Як убачається з матеріалів провадження суб'єктом оскарження було отримано клопотання особи, яка подала скаргу, однак, на цей час відомості про результати розгляду зазначеного клопотання суб'єктом оскарження відсутні.
Суб'єкт оскарження будучи вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, правом на надання письмових заперечень до суду, із зазначенням належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 84-86 КПК України, які б в той чи інший спосіб спростовували або ж підтверджували доводи особи, що подала скаргу, не скористався.
За таких обставини, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, які йому відомі, на час розгляду скарги, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга підлягає задоволенню шляхом зобов'язання вчинити дію за клопотанням особи, згідно ст. 220 КПК України, так як такий спосіб захисту порушених прав є єдино ефективним засобом юридичного захисту в національному органі у світлі норм ст. 307 даного Кодексу.
Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути постановлена, зокрема про зобов'язання вчинити певну дію. Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором не було виконано обов'язок, передбачений ч.1 ст.220 КПК України, а тому наявні підстави для задоволення скарги ОСОБА_3 .
Керуючись вимогами ст.ст.55, 220, 303 - 307, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність процесуального керівника - прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42024070000000110 - задовольнити.
Зобов'язати процесуального керівника - прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 розглянути клопотання ОСОБА_3 про визнання потерпілим в рамках кримінального провадження №42024070000000110 від 15.07.2024 року. Про результати розгляду клопотання повідомити особу, яка його заявила.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1