Справа № 308/8603/24
1-кс/308/2868/24
29 травня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача сектору дізнання Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 27.09.2023 року про закриття кримінального провадження №12023078030000850 від 02.09.2023 року,-
ОСОБА_3 звернулися до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із даною скаргою, в якій просить поновити строк на оскарження постанови , оскільки така ним отримана тільки 04.05.2024року та скасувати вказану постанову старшого дізнавача сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 від 27.09.2023 року про закриття кримінального провадження №12023078030000850 від 02.09.2021 року;
В обґрунтування скарги зазначає, що на підставі раніше поданої ними заяви 02.09.2023року були внесені відомості про злочин до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження № 12023078030000850 від 02.09.2023року та досудове розслідування здійснювалось старшим дізнавачем сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції ОСОБА_4 .
Однак, як зазначає заявник, за увесь період проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий не провів жодної належної слідчої дії щодо заяявленого кримінального провадження , не відібрано жодних пояснень у нього та особи яка вказана у заяві про вчинення злочину не допитано його, як потерпілого у даному провадженні та не встановлено, що згідно розписки за отримані кошти розписалась жінка позичальника , тобто, наявні ознаки того, що діяла грпа осіб , не здійснено жодних дій щодо встановлення особи яка підозрюється у вчиенні правопорушення та виявлення майна .
При цьому, не зробивши жодної слідчої дії слідчий ОСОБА_4 виносить постанову про закриття кримінального провадження від 27.09.2023 року.
Заявник не погоджуються із даною постановою, стверджує що за весь період проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий не реагував та не надавав аргументованої відповіді на подані потерпілим заяви, клопотання, не проводять слідчі (розшукові) дії, ігнорують зазначені позиції .
У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 підтримав подану ними скаргу, просив таку задовольнити з підстав та мотивів наведених у ній.
Слідчий, рішення якого оскаржується органу досудового розслідування у судове засіданні повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином.
28.05.2024 року на адресу суду були надані матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12023078030000850 від 02.09.2023 року.
За наведених вище обставин, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності представника органу досудового розслідування, за участі заявника ОСОБА_3 , прийняти процесуальне рішення у відповідності до вимог ст. 307 КПК України.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3 , дослідивши матеріали скарги та надані матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачений вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 2ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
У відповідності до ч. 1ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема, в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 4ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силі наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
У судовому засіданні встановлено, що дізнавачем сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12023078030000850 від 02.09.2021 року за ч.1 ст.190 КК України.
Постановою слідчого дізнавача сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 від 27.09.2023 року кримінальне провадження за №12023078030000850 від 02.09.2023 року було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Як встановлено в судовому засіданні , за заявою ОСОБА_3 02.09.2023 року було внесено відомості про кримінальне правопорушення та згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.09.2023року встановлено , що заявником було надано кошти та ОСОБА_6 , що мешкає: АДРЕСА_1 під приводом договору позики отримано грошові кошти в розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США, та ОСОБА_6 зобов?язався повернути вказану суму грошових коштів до 06.03.2004 р., натомість свої зобов?язання не виконав, позику не повернув, зустрічі зі скаржником уникає, на телефонні дзвінки не відповідає, а відтак, його поведінка свідчить про те, що жодного наміру повертати кошти ОСОБА_6 не має, як і не мав наміру їх повертати під час їх отримання.
Єдиною метою ОСОБА_6 було отримання від заявника 2000 доларів США, а відтак. він ввів скаржника в оману, повідомивши йому під час отримання коштів завідомо неправдиві відомості про те, що має намір повернути такі кошти.
Таким чином, скаржник переконаний, що станом на час подання цієї скарги слідчим не проведено жодних слідчих дій, йому не вручено пам'ятку потерпілого та його не допитано , не встановлено місце перебування особи причепної до кримінального правопорушення , яка шохрайським шляхом виманила у нього кошти та відомості про яку внесено до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 , передбаченого ч.5 ст. 190 КК України .
Як встановлено з наданих матеріалів слідчим не було вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого у кримінальному провадженні №12023078030000850 від 02.09.2023 року за ч.1 ст.190 КК України, та всупереч вимогам ст.223, 224 КПК слідчим не дотримано вимоги до проведення всіх необхідних слідчих (розшукових) дій, не відібрано пояснень у ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , не з'ясовано при цьому , що до наявності заподіяної шкоди, не допитано свідків.
Таким чином, під час проведення перевірки обставин, кримінального провадження, слідчим в порушення вимог ч.2 ст.9 КПК України не проведені в повному обсязі слідчі дії з метою одержання фактичних даних вчиненого кримінального правопорушення для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, не надано їм належної правової оцінки, що свідчить про формальний підхід до розслідування вказаного кримінального правопорушення та як наслідок про неефективне досудове розслідування кримінальної справи.
Слідчий в порушення вимог кримінального процесуального закону, не провів всього необхідного обсягу слідчих дій, необхідних для встановлення істини у справі, тим самим, допустивши неповноту та однобічність, не дослідив обставини кримінального провадження в їх сукупності, не давши їм належної оцінки, для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому, дізнавачу у кримінальному провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, оскільки , останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства, дізнання (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України).
При цьому, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
Враховуючи наведене вище , слід зазначити, що з аналізу процесуального законодавства, яке регулює спірні правовідносини можна дійти висновку, що закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силі наявності обставин, що виключають кримінальне провадження та передумовою чого, є дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Згідно ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Отже, з огляду на наведене вище, приймаючи до уваги строки розгляду скарги визначені ч.2 ст..306 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що постанова старшого дізнавача сектору дізнання Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 27.09.2023 року про закриття кримінального провадження №12023078030000850 від 02.09.2023 рокуу підлягає скасуванню.
Окрім цього, за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги (ст. 307 КПК України).
З урахуванням наведеного вище, слідчий суддя приходить до висновку , що строк на оскарження постанови про закриття кримінального провадження №12023078030000850 від 02.09.2023 року слід поновити, оскільки така отримана заявником 04.05.2024року та скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити.
Керуючись вимогами ст.ст. 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача сектору дізнання Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 27.09.2023 року про закриття кримінального провадження №12023078030000850 від 02.09.2023 року - задовольнити.
Постанову старшого дізнавача сектору дізнання Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження від 27.09.2023 року №12023078030000850, внесеного до ЄРДР 02.09.2023 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України - скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Дата складання повного тексту ухвали 03.06.2024 року
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1