Справа № 304/560/24 Провадження № 1-кп/304/185/2024
23 липня 2024 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
її захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12023071130000318 від 05 грудня 2023 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Порошково Перечинського району Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, неодруженої, громадянки України, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 04 грудня 2023 року близько 19.10 год, знаходячись разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_6 у спальній кімнаті за місцем проживання у АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті тривалих особистих неприязних стосунків, штовхнула потерпілого руками у груди, від чого останній втратив рівновагу та впав на підлогу, де обвинувачена умисно, з метою спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, нанесла йому ногами та колінами ряд хаотичних ударів по тулубу, зокрема органах грудної клітки, грудної та черевної порожнин, чим вчинила кримінальне правопорушення, пов'язане з домашнім насильством, та спричинила потерпілому тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми грудної клітки, черева, множинних переломів ребер, пошкодження пристінкової плеври, перелому грудини з крововиливами, забою обох легень, розривів нижньої долі правої легені, розривів правої долі печінки та забою правої нирки, які 04 грудня 2023 року близько 23.00 год призвели до смерті ОСОБА_6 , за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 121 КК України.
Шістнадцятого липня 2024 року у м. Перечин між прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченою ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог статті 472 КПК України, згідно з умовами якої обвинувачена визнає свою вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України. Крім цього сторони дійшли згоди щодо покарання, яке має понести обвинувачена у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, а також визначили наслідки укладення, затвердження і невиконання зазначеної угоди.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 добровільність наміру щодо укладення угоди підтвердила та просила суд затвердити угоду про визнання винуватості. Повідомила, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді та обвинувальному акті, беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаюється, готова понести узгоджене покарання. Разом зі своїм захисником просили затвердити угоду про визнання винуватості.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні угоду про визнання винуватості підтримав, просив суд затвердити її, вказавши на відповідність угоди вимогам чинного законодавства, добровільність її укладення, належність кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також, що існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченою своєї винуватості в інкримінованому їй злочині, що підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів. Крім того звертав увагу суду на особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка посередньо характеризується за місцем проживання, не одружена, раніше не судима, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також вказував на наявність обтяжуючих покарання обставин, а саме вчинення кримінального правопорушення відносно особи, з якою винна перебувала у близьких відносинах та у стані алкогольного сп'яніння.
У судове засідання потерпілий ОСОБА_8 не з'явився, однак подав суду заяву, в якій підтвердив, що надав згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_4 , вказав, що будь яких претензій до обвинуваченої не має, просить призначити їй мінімальне покарання.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, прийшов до такого висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні зокрема щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Частина 5 вказаної статті передбачає, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених відповідно до ст. 94 КПК України, суд прийшов до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , передбачене ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.
Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 12 липня 2018 року у справі № 206/6936/15-к, кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК настає внаслідок заподіяння особі умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. З об'єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечним, протиправним діянням та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. До того тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв'язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного. Для застосування ч. 2 ст. 121 КК обов'язковою і необхідною умовою є встановлення необхідного причинного зв'язку між тяжкими тілесними ушкодженнями і смертю, що настала.
Окрім цього зі змісту угоди видно, що при узгодженні сторонами покарання ОСОБА_4 було враховано і дотримано положення ст. 65, 68 КК України, а саме: сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; при визначенні виду та меж покарання виходили із положень розділів X-ХІ Загальної частини КК України; врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину; взяли до уваги особу винної, характер та ступінь участі у вчиненні злочину; врахували поведінку після вчинення злочину; визначили обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання, застосування відносно ОСОБА_4 позбавлення волі на вказаний в угоді строк відповідатиме меті покарання, передбаченій ст. 50 КК України.
При цьому суд встановив, що обвинувачена ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, яке буде до неї застосовано.
Ухвалюючи цей вирок, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19, згідно з якою, зокрема, право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності.
Також суд встановив, що прокурор усвідомлює наслідки затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Крім цього у судовому засіданні встановлено, що дана угода укладена за письмової згоди потерпілого ОСОБА_8 , наданої прокурору, така відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та відповідно може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки її умови узгоджуються з вимогами вказаного Закону, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, укладення угоди було добровільним, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Також судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої ОСОБА_4 , яка посередньо характеризується за місцем проживання, не одружена, неповнолітніх/малолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судима, а також наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 слід обчислювати з моменту її затримання 05 грудня 2023 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили слід залишити попередній, але не більше як на шістдесят днів.
Питання речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження вирішуватиметься у порядку статей 100, 124, 174 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ч. 2 ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 16 липня 2024 року між прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченою ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України і призначити узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту її затримання, а саме з 05 грудня 2023 року.
Речові докази, а саме три вирізи з килимового покриття з плямами бурого кольору; виріз з підодіяльника з плямою бурого кольору; кофту сірого кольору; штани чорного кольору, що передані до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - знищити; предмет, ззовні схожий на цифровий тюнер та телевізор марки «Daewoo Platinum», що передані до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - повернути ОСОБА_4 ; матеріальний носій - флеш-носій «Patriot» 16 Gb Mikro SD, що приєднаний до матеріалів кримінального провадження № 12023071130000318 у органу досудового розслідування - при них зберігати.
Процесуальні витрати за проведення судових біологічних експертиз № СЕ-19/107-23/12179-БД від 27 грудня 2023 року у розмірі 9 006 (дев'ять тисяч шість) грн 82 коп, №СЕ-19/107-23/12437-БД від 04 січня 2024 року у розмірі 9 549 (дев'ять тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн 53 коп, № СЕ-19/107-23/12438-БД від 04 січня 2024 року у розмірі 14 451 (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят одна) грн 19 коп, № СЕ-19/107-23/12639-БД від 23 січня 2024 року у розмірі 13 155 (тринадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн 95 коп, № КСЕ-19/107-23/12547-БД від 26 січня 2024 року у розмірі 23 454 (двадцять три тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн 33 коп, № СЕ-19/107-23/12439-БД від 07 лютого 2024 року у розмірі 11 254 (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн 24 коп, № СЕ-19/107-23/12436-БД від 07 лютого 2024 року у розмірі 16 788 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн 34 коп, № СЕ-19/107-23/12435-БД від 07 лютого 2024 року у розмірі 19 753 (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят три) грн 70 коп, а також судової дактилоскопічної експертизи № КСЕ-19/107-23/12547-Д від 17 січня 2024 року у розмірі 1 893 (одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн 20 коп стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили підтвердити раніше обраний - тримання під вартою, але не більше як на шістдесят днів.
Заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 07 грудня 2023 року у виді арешту майна - скасувати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1