ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/24004.10.10
За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток"
про стягнення 32 958,75 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_2. -представник за дов. № 2032 від 20.09.2010р.
від відповідача Гимашевич О.О. -представник за дов. № 23/09-10 від 23.09.2010р.
Заявлено позов про стягнення з ТОВ «Трейдінг Восток»заборгованості в розмірі 32 958,75 грн., в т.ч. 29 700,00 грн. -основний борг, 258,75 грн. -3% річних, 3 000,00 грн. витрат на правову допомогу та судові витрати.
Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору UA 116/10/09 від 28.10.2009р. позивачем надано на користь відповідача послуги з перевезення вантажу на суму 29 700,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов'язання з оплати послуг відповідач не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2010р. порушено провадження у справі № 53/240 та призначено розгляд справи на 06.09.2010р.
Представник позивача у судове засідання 06.09.2010р. не з'явився, однак через відділ діловодства суду надав документи на виконання вимог ухвали суду від 19.08.2010р., клопотання про повернення після вирішення спору оригіналів поданих письмових доказів та клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника.
Представник відповідача у судове засідання 06.09.2010р. не з'явився, витребувані ухвалою суду від 19.08.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи те, що неявка представників сторін у судове засідання, неподання ними витребуваних доказів та необхідність витребування від позивача додаткових письмових пояснень і доказів перешкоджали вирішенню спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 04.10.2010р.
Представник позивача в судовому засіданні 04.10.2010р. уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 19 700,00 грн. у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду. В цій частині позивач просив суд припинити провадження у справі.
Представник відповідача у судовому засіданні 04.10.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 19.08.2010 року відзив на позовну заяву та усні пояснення по суті спору.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив що, в порушення пункту 4.2 договору UA 116/10/09 від 28.10.2009 року, позивач не надав відповідачу рахунок на оплату наданих послуг, акт виконаних робіт та оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної, а тому, станом на день звернення до суду строк виконання відповідачем обов'язку оплатити надані послуги не настав. Проти позовної вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн. відповідач заперечує, посилаючись на статтю 44 ГПК України, за змістом якої підлягають відшкодуванню витрати, пов'язані з оплатою послуг виключно адвоката.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 06.09.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28.10.2009р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейдінг Восток” (надалі -відповідач) укладено договір UA 116/10/09 на транспортне обслуговування (надалі -договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобов'язався здійснювати перевезення вантажів, наданих відповідачем, а відповідач зобов'язався оплачувати надані послуги в порядку та на умовах, викладених в договорі. Конкретні умови перевезень вантажів, наданих відповідачем зазначаються в заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники та вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг позивача зазначаються в заявках на перевезення, які є невід'ємними частинами даного договору і надаються відповідачем позивачу перед кожним перевезенням або групою перевезень. Заявка-замовлення на перевезення ватажу повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печатками позивача та відповідача. Сторони визнають юридичну силу заявки-замовлення на перевезення, переданої шляхом факсимільного зв'язку.
Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору відповідач зобов'язався не пізніше як за 2 дні до бажаної дати здійснення перевезення повідомляти позивача про його необхідність шляхом надання позивачу заявки, в якій зазначаються всі необхідні для перевезення відомості, а позивач, виходячи зі змісту підпунктів 2.2.3 та 2.2.4 пункту 2.2 договору, зобов'язався здійснювати перевезення вантажів, наданих відповідачем згідно умов, викладених в заявках, або у випадку неможливості здійснення перевезення вантажу, наданого відповідачем згідно умов заявки, повідомити про це останнього не пізніше ніж за 2 дні до вказаного в заявці строку подання транспортного засобу під завантаження.
З наявних в матеріалах справи заявок № 500_148/10, № 500_146/10 судом вбачається, що згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору відповідач доручив, а позивач відповідно до підпункту 2.2.3 пункту 2.2 договору прийняв до виконання замовлення на здійснення перевезення маршрутом м. Тарнув, Польща -м. Луганськ, Україна.
Зобов'язання зі здійснення перевезення вантажу згідно з заявками позивач належним чином виконав, що підтверджується наданими суду міжнародними товарно-транспортними накладними № 181129, № 7473056424.
Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що вартість послуг позивача, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) вказується в заявках.
Заявками № 500_148/10, № 500_146/10 сторони погодили, що ставка за перевезення складає 14 800,00 грн. плюс вартість печаток.
Виходячи зі змісту пунктів 4.2 та 4.3 договору оплата вартості послуг відповідач здійснюється на підставі оригіналів наступних документів -рахунку позивача, виставленого згідно з умовами договору, акту виконаних робіт та оригіналу CMR через 7-10 днів після їх отримання, якщо інше не передбачено в заявці.
Заявками № 500_148/10, № 500_146/10 сторони обумовили, що розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 10-15 днів після отримання оригіналів документів.
Відповідач зазначає, що, в порушення пункту 4.2 договору, позивач не надав відповідачу передбачені документи, а тому, станом на день звернення до суду строк виконання відповідачем обов'язку оплатити надані послуги не настав.
На доказ направлення відповідачу оригіналів документів позивач надав оригінали фіскальних чеків № 4136 від 08.04.2010р., № 4173 від 09.04.2010р., квитанцій та повідомлень про вручення поштових відправлень з відмітками відповідача про отримання вказаних документів 12.04.2010р.
Враховуючи зазначене, оплатити вартість послуг відповідач зобов'язаний був у термін до 27.04.2010р.
Крім того, 24.09.2010 року платіжним дорученням № 943 відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг, перерахувавши на поточний рахунок позивача 10 000,00 грн. При цьому, в графі платіжного доручення “Призначення платежу” значаться реквізити наданого суду рахунку на оплату послуг.
Тому, доводи відповідача щодо ненастання станом на день звернення до суду строку виконання відповідачем обов'язку оплатити надані послуги суд вважає непереконливими та не приймає до уваги.
Вище вказувалося, що відповідач частково розрахувався за надані послуги, здійснивши на користь позивача переказ 10 000,00 грн.
Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 19 700,00 грн.
В частині стягнення 10 000,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 909 ЦК України визначає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до частини 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати послуг відповідач не подав.
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 19 700,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з останнього 3% річних у розмірі 258,75 грн. за період з 28.04.2010р. по 11.07.2010р.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 258,75 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму витрат на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
На підтвердження обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, останній надав суду укладений між позивачем як замовником та Приватним підприємством “Юридична фірма “Паритет Плюс” як виконавцем договір про надання юридичних послуг № 19 від 10.08.2010р., відповідно до пункту 1.1 якого позивач доручив, а Приватне підприємство “Юридична фірма “Паритет Плюс” зобов'язалося надати юридичну допомогу з питань повернення дебіторської заборгованості відповідача перед позивачем, та платіжне доручення № 104 від 11.08.2010р., згідно з яким позивач в рахунок плати за юридичні послуги переказав на користь Приватного підприємства “Юридична фірма “Паритет Плюс” 3 000,00 грн.
Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з абз. 2 п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»№01-8/1270 від 14.07.2004 р. статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 Конституції України для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Згідно з п. 14 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи організації та діяльності адвокатури.
Статтею 5 Закону України «Про адвокатуру»встановлено: адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 у справі N 13-рп/2000 (справа N 1-17/2000 про право вільного вибору захисника), держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб'єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства України з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такого суб'єкта надання правової допомоги -адвокатуру України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (частина друга статті 59 Конституції України);
Згідно з зазначеним Рішенням Конституційного Суду України положення частини другої статті 59 Конституції України про те, що для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура, треба розуміти як одну з конституційних гарантій, що надає підозрюваному, обвинуваченому і підсудному можливість реалізувати своє право вільно вибирати захисником у кримінальному судочинстві адвоката, тобто особу, яка має право на заняття адвокатською діяльністю. У такий спосіб держава бере на себе обов'язок забезпечити реальну можливість надання особам кваліфікованого захисту від обвинувачення, якщо цього вимагають інтереси правосуддя.
З наведеного в сукупності вбачається, що адвокати, адвокатські об'єднання можуть надавати лише юридичну допомогу, а не займатися підприємницькою діяльністю.
Суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Суд вважає, що отримання плати (за договором) за надання адвокатами (адвокатським об'єднанням) правової допомоги та отримання виручки за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) не є тотожними поняттями відповідно до норм чинного законодавства і з урахуванням особливого статусу адвокатури як спеціально уповноваженого недержавного професійного правозахисного інституту.
Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Як встановлено судом, адвокатська діяльність не є господарською діяльністю, оскільки не спрямована на отримання доходу.
Між ПП «Юридична фірма «Паритет плюс»та ФОП ОСОБА_1 10.08.2010р. було укладено договір про надання юридичних послуг.
Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.
Однак договір про надання юридичних послуг підписано ОСОБА_3. не як адвокатом, а як директором товариства, що підтверджується відбитком печатки на договорі.
При цьому в договорі йдеться не про послуги адвоката, а про юридичні послуги, які надаються ПП «Юридична фірма «Паритет Плюс».
Таким чином, вказані витрати позивача не підлягають компенсації за рахунок відповідача.
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 909, 916 ЦК України, статтями 33, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейдінг Восток” (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-А; ідентифікаційний код 36058165) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (81300, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основну заборгованість у розмірі 19 700 (дев'ятнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 258 (двісті п'ятдесят вісім) грн. 75 коп., 299 (двісті дев'яносто дев'ять) грн. 59 коп. державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 10 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
4.В іншій частині позовних вимог відмовити.
5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя Грєхова О.А.
Повне рішення складено 05.10.2010р.