Провадження № 22-ц/803/6469/24 Справа № 185/11922/23 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М.М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
23 липня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
секретар судового засідання - Паромова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Неште Алли Іванівни на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року по справі за заявою Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, заінтересована особа - Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою, -
У вересні 2023 року Виконавчий комітет Павлоградської міської ради звернувся до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, а саме, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилася після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та передати її у власність територіальної громади міста Павлограда в особі Павлоградської міської ради.
Вказана заява мотивована тим, що зазначена вище квартира на підставі свідоцтва про право власності зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які померли більше року тому.
Після їх смертей спадкові справи не заводились.
Заявник вказує, що у квартирі ніхто не проживає, зареєстровані особи у ній відсутні, а тому наявні правові підстави для визнання спадщини відумерлою.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року заяву Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, про визнання спадщини відумерлою задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_2 , що залишилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , відумерлою, та передано у власність територіальної громади міста Павлограда в особі Павлоградської міської ради.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Неште Алла Іванівна посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що померлі ОСОБА_3 була її рідною сестрою, а ОСОБА_2 - її племінницею. Апелянт вказує, що після повномасштабного вторгнення російської федерації вони разом із сестрою проживали разом в її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вона є такою, що прийняла спадщину, оскільки на момент смерті сестри постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та заяви про відмову від неї не подавала. При цьому, представник апелянта вказує, що після похорон сестри та під час дії воєнного стану в Україні ОСОБА_1 виїхала до своєї доньки в Колумбію, однак подати заяву про прийняття спадщини вона не змогла через відсутність консульського представництва. Наразі ОСОБА_1 вирішує питання про звернення до нотаріуса з заявою про відкриття спадщини та поновлення строку для прийняття спадщини.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення скасувати, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Правом на апеляційне оскарження судових рішень з перевірки законності і обґрунтованості рішень та ухвал суду першої інстанції, наділені, зокрема: особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права або про їх обов'язки. Отже, за загальним правилом, у цих осіб відсутні правові підстави для апеляційного оскарження ухвал суду (оскільки ухвалами не вирішуються питання про спірні права та обов'язки). Однак разом з цим, особи, які не брали участь у справі, можуть оскаржити ухвалу суду лише у випадках, якщо відповідно до неї їх зобов'язано вчинити певні дії або утриматися від них, і це порушує права або інтереси цієї особи. Тобто, особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов'язки цих осіб.
Вказані норми процесуального закону встановлюють порядок та спосіб апеляційного оскарження судового рішення, який можливий у тому разі, коли суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Суд апеляційної інстанції може захистити право особи, яка не брала участі у справі, лише у разі якщо суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов'язки. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб'єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог особи. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
На стадії апеляційного провадження, під час якої вирішується питання про можливість прийняття апеляційної скарги особи, що не брала участі у справі, та яка вважає, що ухваленим рішенням порушені її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, суд апеляційної інстанції установлює, чи дійсно мало місце порушення таких прав, свобод, інтересів та обов'язків у зв'язку із ухваленим рішенням, та в залежності від установленого вчиняє відповідні процесуальні дії.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ,на підставі свідоцтва про право власності, виданого 24.11.1998 року Павлоградським відділом по обліку та розподілу житлової площі, що підтверджується відповідною довідкою КП Павлоградське МБТІ від 05.07.2023 року.
Відповідно до наданих повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про смерть вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно листа Першої Павлоградської державної нотаріальної контори спадкові справи після смертей ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 не заведені.
Станом на дату смерті ОСОБА_2 в квартирі були зареєстровані вона та ОСОБА_3 .
На дату смерті ОСОБА_3 в квартирі була зареєстрована лише вона одна.
З наданих представником апелянта доказів вбачається, що 13 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини за законом, після смерті сестри - ОСОБА_3 .
З Довідки від 17 травня 2024 року, вбачається, що комісія у складі голови правління ОСББ “СТАШКОВА,21” ОСОБА_4 , сусідів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підтвердили, що ОСОБА_1 з листопада 2021 року до кінця березня 2022 року проживала в квартирі АДРЕСА_2 .
Вказане свідчить, що ОСОБА_1 заявила свої права на спадкове майно, як спадкоємець другої черги.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 ст. 42 ЦПК України визначено, що у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв'язку із суб'єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника.
Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб'єктивних прав (постанова Верховного Суду у справі № 638/4/19 від 07 квітня 2020 року, провадження № 61-18132св19).
Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.
Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суд, залежно від мети встановлення юридичного факту, зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи чи органи державної влади можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи.
Залучення до участі у справі окремого провадження всіх заінтересованих осіб має важливе значення, оскільки допомагає суду уникнути ухвалення незаконного рішення та виключити можливість появи в майбутньому конкуруючого рішення з іншою заінтересованою особою, а також має на меті повно і всебічно дослідити всі обставини справи.
Вирішуючи питання про те, яка саме заінтересована особа повинна бути притягнута до участі у справі окремого провадження, крім вищезазначеного, слід також враховувати і взаємовідносини із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх інтереси та (або) обов'язки.
Будучи рідною сестрою спадкодавця ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , як така, що заявила свої права на спадкове майно, до участі у справі в якості заінтересованої особи залучена не була, в той час як ухваленим рішенням вирішено питання щодо її спадкових прав на вказану квартиру.
Розгляд справи за відсутності всіх належних заінтересованих осіб позбавляє суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості заяви про визнання спадщини відумерлою.
Оскільки, під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою судом першої інстанції не було залучено до участі у справі ОСОБА_1 , вирішення питання щодо визнання спадщини відумерлою, в цілому, без залучення у встановленому процесуальним законом порядку всіх заінтересованих осіб, є передчасним.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 5 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року “Про судове рішення у цивільній справі”, суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення заяви Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, заінтересована особа - Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою.
Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання щодо залучення до участі у справі інших осіб, а суд першої інстанції дане питання не вирішив, - колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню із ухваленням постанови про відмову в задоволенні заяви про визнання спадщини відумерлою.
Керуючись ст.ст.259, 367, 374, 376, 381-383ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Неште Алли Іванівни - задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року - скасувати та прийняти нове.
У задоволенні заяви Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, заінтересована особа - Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 24 липня 2024 року.
Головуючий суддя А.П. Барильська
Судді Е.Л. Демченко
М.О. Макаров