іменем України
Справа № 171/1722/24
Провадження № 1-кс/210/1134/24
11 липня 2024 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши в судовому засіданні в м. Кривому Розі в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ ВП № 10 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №12024043090000146 від 04.06.2024 року щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нововоронцовка, Нововоронцовського району, Херсонської області, громадянина України, з середньою освітою, розлучений, на утриманні має неповнолітню дитину, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого СВ ВП №10 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №12024043090000146 від 04.06.2024 року щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовує тим, що У провадженні СВ ВП № 10 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за №12024043090000146 від 04.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Так, ОСОБА_5 , діючи в порушення вказаних вимог закону, (точного часу та місця під час досудового розслідування не встановлено), переслідуючи злочинний намір, спрямований на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу - опій ацетильований, у невстановленому місці та час, у невстановленої слідством особи, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, який з метою збуту, зберігав при собі.
09.07.2024, в період часу з 11:40 до 11:45, співробітниками ВП № 10 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, для доказу злочинної діяльності ОСОБА_5 , пов'язаної з незаконним збутом особливо небезпечного наркотичного засобу - опій ацетильований, на підставі постанови прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 , про проведення контролю за вчиненням злочину, передали для придбання особливо небезпечного наркотичного засобу - опій ацетильований у ОСОБА_5 , громадянину під вигаданим прізвищем ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 450 гривень.
09.07.2024, ОСОБА_5 , (точного часу та місця під час досудового розслідування не встановлено), реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу - опій ацетильований, без передбаченого законом дозволу переніс до території домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_3 особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований.
Далі, ОСОБА_5 , з метою особистого збагачення, 09.07.2024, приблизно з 11:51 по 12:17, перебуваючи на території домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_3 , в ході оперативної закупки, яку здійснював в якості покупця ОСОБА_8 , незаконно збув останньому, одноразовий медичний шприц об'ємом 6 мл заповнений до відмітки близько 2 мл рідкою речовиною темно-коричневого кольору, яка згідно висновку експерта № СЕ-19/104-24/4463-НЗПРАП від 31.01.2024, містить опій ацетильований, який віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, маса якого в перерахунку на суху речовину в наданих на експертизу рідинах складає 0,0313г та отримав від ОСОБА_8 , в якості оплати 450 гривень, які раніше були оглянуті та передані йому співробітниками поліції для проведення оперативної закупки.
Умисні дії ОСОБА_5 , кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби
У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України підозрюється - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Нововоронцовка, Нововоронцовського району, Херсонської області, громадянин України, українець, професійно- технічна, розлучений, на утриманні маючий неповнолітнього сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ст. 89 КК України раніше не судимий.
ОСОБА_5 , 10.07.2024 слідчим за погодженням з прокурором повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яка повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років.
Беручи до уваги вищевикладене, існують передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики щодо виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 буде:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, так як:
1) наявні достатні докази про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що свідчить про реальну небезпеку з його боку для оточуючих людей;
2) ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, що може спонукати його переховуватися від органів досудового розслідування, суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється;
3) ОСОБА_5 офіційно не працює, міцних соціальних зв'язків з право слухняними громадянами в місцях його проживання не встановлено.
Таким чином, наявна обґрунтована необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 до закінчення строків досудового розслідування.
Крім того ОСОБА_5 вчинив злочин під час дії воєнного стану в Україні у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, який продовжений Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 7 травня 2022 року № 341/2022.
Запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливо, оскільки:
- застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання ОСОБА_5 може покинути відомі слідству його можливі місця перебування, внаслідок чого слідчий не зможе фактично контролювати його виконання, також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,;
- під час досудового розслідування не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_5 комусь на поруки, що виключає передачу його на поруки;
- ОСОБА_5 вчинив злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що виключає можливість застосовування до нього запобіжного захід у вигляді застави.
- ОСОБА_5 не працює, а отже не має грошових заощаджень або родичів, які могли б його матеріально забезпечити, що виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Крім цього, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, можливо, враховуючи те, що за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, отже дотримується обов'язкова умова призначення даного запобіжного заходу, передбачена п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України.
Сукупність усіх вищевказаних обставин свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, жоден з яких не забезпечить належної поведінки підозрюваного.
Прокурор у судовому засіданні підтримує клопотання, з мотивів викладених у ньому. Вважає, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є доцільним та забезпечить неупереджене дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, надання їм належної правової оцінки, що має суттєве значення як під час досудового розслідування так і під час подальшого судового розгляду.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 заперечує щодо задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просить обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_5 просив обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді особистого зобов'язання.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП №10 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12024043090000146 від 04.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Криворізької східної окружної прокуратури.
09 липня 2024 року о 14 годині 20 хвилин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
10 липня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 307 КК України.
Повідомлення про підозру вручене ОСОБА_5 особисто під підпис.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з пунктом 9 частини 2 статті 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Доводи сторони захисту в цій частині щодо необґрунтованості підозри слідчий суддя не бере до уваги, оскільки на даній стадії слідчий суддя не вирішує питання, які вирішуються судом під час судового розгляду.
Таку ж позицію виклав Європейський суд з прав людини у рішенні „Мюррей проти Сполученого Королівства”, у якому зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим”, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».
Фактичні обставини інкриміновані ОСОБА_5 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії” Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів”.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дані про особу підозрюваного, міцність соціальних зв'язків, те, що останній раніше не судимий, може впливати на свідків у кримінальному провадженні, тому ОСОБА_5 доцільно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також слідчий суддя враховує вік підозрюваної особи, стан її здоров'я, сімейний стан, міцність соціальних зв'язків, тощо.
Виходячи з тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 злочину, а також у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність підозрюваною, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні та наведено прокурором у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України” крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
Виходячи з інкримінованого ОСОБА_5 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваною особою.
В ході розгляду клопотання підозрюваним та його захисниками не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваного ОСОБА_5 наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочину, який кваліфікуються за ч. 2 ст. 307 КК України, дані стосовно особи, та те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, та враховує його соціальні зв'язки за місцем проживання, тяжкість інкримінованого йому злочину.
Відповідно до п. 35 рішення Європейського суду по правам людини від 26.06.1991 р., у справі «Летельє проти Франції», національні судові органи повинні у першу чергу слідкувати за тим, щоб в кожному конкретному випадку строк попереднього ув'язнення обвинуваченого не перевищував розумних меж. З цією метою вони повинні приймати до уваги всі обставини, які мають значення для з'ясування, чи мається суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовував відступлення від принципу поваги до особистої свободи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного (обвинуваченого), але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри, яка пред'явлена ОСОБА_5 станом на момент розгляду клопотання не спростована.
На даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.
За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Крім того, враховуючи те, що в діях підозрюваного ОСОБА_5 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який є тяжким злочином, який карається позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність підозрюваного, прокурором в судовому засіданні доведено вагомі докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, достатні підстави вважати, що у діях та поведінці підозрюваного існує ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від слідства, а в подальшому і від суду, та з метою запобіганням цим спробам, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, відносно останнього, слідчий суддя вважає, що підозрюваному ОСОБА_5 доцільно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
При визначенні розміру застави, слідчий суддя зважає не лише на обсяг повідомленої підозри, а виходить і з тих позицій Європейського суду з прав людини, відповідно до яких розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою (рішення «Гафа проти Мальти»).
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Таким чином, слідчий суддя враховує дані про особу ОСОБА_5 , його вік, майновий та сімейний стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, та вважає за доцільне визначити останній заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 90 840 грн., оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст. 178, 182,183 КПК України.
Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідність відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України та ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;
- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду із населеного пункту, в якому він проживає;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця свого проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з під варти після внесення застави, визначеної в ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця увезення, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Крім того, виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід обчислювати з 09 липня 2024 року по 06 вересня 2024 року включно, у відповідності до ч. 1 ст. 219 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 184- 194 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання СВ ВП № 10 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №12024043090000146 від 04.06.2024 року щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з 09 липня 2024 року по 06 вересня 2024 року включно.
Розмір застави визначити у межах 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90 840 грн. (дев'яносто тисяч вісімсот сорок гривень, 00 копійок) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;
- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду із населеного пункту, в якому він проживає;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця свого проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документів, що підтверджують внесення застави, уповноважена особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з під варти та повідомити письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з під варти, у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Строк дії ухвали 60 днів.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 15 липня 2024 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1