Справа № 546/1620/23 Номер провадження 22-ц/814/1728/24Головуючий у 1-й інстанції Романенко О.О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
17 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.
Розгляднувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2024 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , -
У грудні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 . У позовній заяві АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 01.12.2010, що виникла в результаті невиконання його умов відповідачем, як позичальником, у розмірі 38987,19 грн, що складається з 33170,41 грн - заборгованості за тілом кредиту, 5816,78 грн заборгованості за простроченими відсотками, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Ухвалою суду від 27.12.2023 позовну заяву залишено без руху з підстав того, що вона не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: позивачем не надано суду відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін; до позовної заяви не надано належних і допустимих доказів того, представник позивача , який підписав позовну заяву, має статус адвоката чи має право вчиняти процесуальні дії від імені позивача в порядку самопредставництва; долучені позивачем до його заяви копії документів, а саме розрахунок заборгованості за договором б/н від 01.12.2010, яка подана у формі таблиці, що виконана надто мілким шрифтом, що унеможливлює її читання та позбавляє суд можливості належним чином, повно та всебічно вивчити значення, вказані у колонках та рядках такої, копія анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг є нечитабельною, оскільки ксерокопія є надрукованою мілкім шрифтом, через що неможливо встановити зміст даних документів.
Представником позивача, шляхом направлення засобами поштового зв'язку 04.01.2024, до суду подано заяву щодо виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2024 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредиту ухвалено - вважати неподаною та повернути позивачу.
Не погодившись з вказаною ухвалою, АТ КБ «Приват Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позовну заяву підписано представником позивача ОСОБА_2 , на підтвердження повноважень якого до матеріалів справи додано копію довіреності АТ КБ «Приват Банк» , яка є дійсною та відповідає вимогам ст. 246 ЦК України та якою передбачено право останнього підписувати та подавати позовні заяви в суд. Відповідна довіреність надана й ОСОБА_3 при зверненні із заявою про усунення недоліків позовної заяви.
Дійсність вказаних довіреностей можливо перевірити на офіційному інтернет-сайті Банку, про що зазначено на зворотній сторінці довіреності. Таким чином суду надані довіреності повноважень представника позивача з відповідними повноваженнями.
Скаржник також вказує, що дана справа є малозначною, відповідно представником може бути особа , яка досягла вісімнадцяти років та діє на підставі довіреності.
Окрім того , апелянт зазначає, що невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів ( у даному випадку розрахунку та анкети-заяви) може бути підставою для відмови в задовленні позову , а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1ст.368ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2ст.369ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цьогоКодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що до позовної заяви не додано належних доказів, що підтверджують повноваження представника позивача, а також надано докази у нечитабельному вигляді.
З таким висновком, апеляційний суд погодитись не може з наступних підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК Україниюридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що в процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії як «самопредставництво» і «представництво». Тобто допускається можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (частина друга статті 60 ЦПК України).
Таким чином, у цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.
Повноваження таких осіб відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 759/3868/23 (провадження № 61-15040св23) зазначено, що: «[…] справа на момент подання апеляційної скарги була малозначною відповідно до закону, а тому представництво АТ КБ «ПриватБанк» у суді апеляційної інстанції особою, яка не є адвокатом на підставі довіреності не суперечило вимогам цивільного процесуального закону. За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність доказів, що ОСОБА_4 є адвокатом або її повноваження щодо діяльності від імені позивача у порядку самопредставництва, є помилковим».
У справі, що переглядається позивач звернувся із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 38 987,19 грн. заборгованості за кредитним договором б/н.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2024 року позов представника АТ КБ «ПриватБанк» повернуто особі, яка її подала через не надання документів, що підтверджують право представника позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 діяти від імені банку в порядку самопредставництва (статут, положення, трудовий договір, (контракт), а також, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є адвокатами.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст.185ЦПК України заява повертається, зокрема, у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до ч. 3ст.58ЦПК України юридична особа бере участь у справі через свого представника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до вимог ст.62ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» в особі представника Гребенюк О.С. звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
На підтвердження своїх повноважень представник ОСОБА_2 додав до позовної заяви копію довіреності, що було вказано і судом першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, відповідно до якої, йому, як представнику, надано право представляти інтереси банку з наданням прав, передбачених законодавством для позивача.
Відповідна довіреність №9710-К-Н-О від 16.10.2023 , щодо права ОСОБА_3 представляти інтереси банку також міститься у матеріалах справи.
Суд першої інстанції залишив поза увагою, що АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, визначивши ціну позову у розмірі 38 987,19 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн x 100 = 268 400 грн), тобто ця справа на момент подання позовної заяви була малозначною відповідно до закону, а тому представництво АТ КБ «ПриватБанк» у суді апеляційної інстанції особою, яка не є адвокатом на підставі довіреності не суперечило вимогам цивільного процесуального закону.
Щодо ненадання позивачем документів у читабельному вигляді та повернення позову з цих підстав, колегія суддів приходить до слідуючого висновку.
Так, згідно ст.13, 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини . Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог , неточність формулювань позовних вимог , їх неузгодження із способами захисту порушеного права , недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи , оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті , а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Слушними є посилання апелянта на те , що згідно з роз'ясненнями пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» , подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу , тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишити заяву без
руху та повертати заявнику.
З огляду на що оцінка та аналіз доказів наданих сторонами , здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті , а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі , або залишення позову без руху, на що вірно вказує позивач у апеляційній скарзі.
Відповідно до п. 6 ч. 1ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідност.379ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах «Каньєте де Хоньї проти Іспанії», «Гору проти Греції», «Михолапа проти Латвії»).
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, вказаного не врахував і передчасно повернув позовну заяву позивачу, чим допустив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права прозивача на судовий захист.
Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», задовольнити.
Ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 липня 2024 року.
Головуючий суддя: В. М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов