Справа № 524/208/22 Номер провадження 22-ц/814/2545/24Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С.Г. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
17 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючої судді Прядкіної О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Чумак О.В.,
розглянувши в м.Полтаві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою адвоката Басай Максима Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 квітня 2024 року, прийнятого під головуванням судді Нестеренка С.Г. в м.Полтаві,-
У січні 2022 року ТОВ «Фінфорс» звернулося до районного суду з даним позовом. Зазначали, що 26 березня 2019 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «СС Лоун» кредитний договір № 521901-А в електронній формі, згідно з яким відповідач отримала кредит у розмірі 6500,00 грн., строком кредитування на 21 день на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,33% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Реальна процента ставка за користування кредитом становить 485,45%. Позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту та Правилами надання коштів в кредит.
Вказували, що у встановлений строк, до 16.04.2019 року, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала та уклала декілька додаткових угод до кредитного договору.
Відповідно до Додаткової угоди № 3 строк кредитного договору був продовжений до 30.05.2019 року. Однак, у цей строк відповідач не виконала свої зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 6500,00 грн. за тілом кредиту та 7658,95 грн. за нарахованими процентами.
29 серпня 2019 року між ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «Фінфорс» було укладено Договір факторингу № 40071779-15, згідно якого ТОВ «СС Лоун» відступило ТОВ «Фінфорс» права грошової вимоги за кредитним договором № 521901-А від 29.08.2019 року на загальну суму 14 158,95 грн.
Станом на дату подання позовної заяви відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 14 158,95 грн., із яких 6500 грн. - заборгованість за кредитним договором (тілом кредиту) та 7658,95 грн. - нараховані проценти, яку просили стягнути з відповідача на свою користь, а також судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 квітня 2024 року позов ТОВ «Фінфорс» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованість за кредитним договором № 521901-А від 26.03.2019 року, що виникла станом на 29.08.2019 року, у розмірі - 14 158,95 грн., із яких: - заборгованість за кредитом - 6500,00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами - 7 658,95 грн.
Відмовлено ТОВ «Фінфорс» у позовних вимогах про стягнення з ОСОБА_1 коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог.
Рішення оскаржив адвокат Басай М.М. в інтересах ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінфорс» в повному обсязі.
Вважає, що районним судом не взято до уваги те, що між банком та споживачем не було укладено жодного кредитного договору, а ні у письмовій формі, а ні у формі договору приєднання у відповідності до вимог ст. 634 ЦК України.
Звертає увагу, що додані товариством копії документів не можуть свідчити про укладення саме кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки подані до суду копії документів містять виключно пропозицію щодо укладання окремого документу - кредитного договору, який має бути погоджений та підписаний сторонами та містити відомості, що є обов'язковими істотними умовами такого договору.
Однак, надані документи містять виключно загальні анкетні дані споживача, відомості щодо його соціального статусу, сімейного стану, розміру доходу, очікуваних надходжень, наявності нерухомості та пропозицію укласти кредитний договір.
Вказує, що позивачем навіть не надано належним чином оформленого розрахунку, який би містив чіткі визначення сум, що фактично були погашені відповідачем.
У відзиві ТОВ «Фінфорс» посилаючись на правильність вирішення справи судом першої інстанції, просить в задоволенні апеляційної скарги адвоката Басай М.М., поданої в інтересах ОСОБА_1 , відмовити, а рішення районного суду залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України).
Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 26 березня 2019 року між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про споживчий кредит № 521901-А .
Додатковою угодою № 1 від 15 квітня 2019 року до кредитного договору № 521901-А від 26.03.2019 року, строк користування кредитом було продовжено позичальнику ОСОБА_1 на 20 календарних днів, який розпочав свою дію з 17.04.2019 року.
Додатковою угодою № 2 від 05 травня 2019 року до кредитного договору № 521901-А від 26.03.2019 року, строк користування кредитом було продовжено позичальнику ОСОБА_1 на 14 календарних днів, який розпочав свою дію з 07.05.2019 року.
Додатковою угодою № 3 від 20 травня 2019 року до кредитного договору № 521901-А від 26.03.2019 року, строк користування кредитом було продовжено позичальнику ОСОБА_1 на 10 календарних днів, який розпочав свою дію з 21.05.2019 року.
29 серпня 2019 року між ТОВ «CC Лоун» та ТОВ «Фінфорс» укладено договір Факторингу № 40071779-15. Відповідно до умов якого ТОВ «CC Лоун» відступило позивачу заборгованість та право вимоги основного зобов'язання, відсотків, комісії, неустойки, штрафу, пені та інших платежі до боржників.
Згідно даних реєстру прав грошових вимог до договору факторингу № 40071779-15 від 29 серпня 2019 року ТОВ «СС Лоун» відступив ТОВ «Фінфорс» право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 .
Районний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, рішення мотивував доведеністю позивачем заявлених позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту та відсотками.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді статті 205, 207 ЦК України.
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2019 року між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про споживчий кредит № 521901-А.
Перед заповненням заявки та до укладання договору, відповідач створила особистий кабінет.
При реєстрації особистого кабінету відповідачем було використано фінансовий номер телефону НОМЕР_1 та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору.
Далі, ОСОБА_1 оформила заявку на позику, вказавши суму договору та строк користування ним.
До укладання договору відповідач ознайомилася із Паспортом кредиту, про що свідчить її електронний підпис одноразовим ідентифікатором 324937.
Електронний договір про споживчий кредит було укладено за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи TOB «CC Лоун», на підставі Правил надання коштів у позику TOB «CC Лоун», затверджених наказом TOB «CC Лоун» за № 0412-1 від 04.12.2018 року. Даний договір містить відмітку про підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором 323749.
Підписом, згідно якого відповідач погодилася на укладення договору, є ідентифікатор 323749, надісланий кредитодавцем відповідачу у вигляді CMC на її мобільний номер НОМЕР_1 , який вказувався нею при реєстрації на сайті.
Послідуючі додаткові угоди ОСОБА_1 також підписала одноразовим ідентифікатором, що є тотожним власноручному підпису особи (т., а.с. 46-48).
Факт перерахування грошових коштів за договором в розмірі 6500,00 грн. відповідачу ОСОБА_1 підтверджується карткою рахунку 376 від 26 березня 2019 року, де о 22:25:41 їй було перераховано грошові кошти у такому розмірі (т. 1, а.с. 50) та інформацією, за якою на банківську картку НОМЕР_2 , власником якої є Srebnyak Viktoriya, через АТ «Ощадбанк» перераховано 6500,00 грн. (т. 1 а.с. 67).
Крім того, із наданої АТ «Ощадбанк» суду інформації вбачається, що 26.03.2019 року на ім'я ОСОБА_1 в філії - Полтавському обласному відділенні АТ «Ощадбанк» відкрито рахунок № НОМЕР_3 , який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_4 .
26 березня 2019 року о 22:25:39 на дану банківську картку було перераховано 6500,00 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно не укладення кредитного договору, не ознайомлення позичальника з його істотними умовами, не підписання ОСОБА_1 договору та наявністю лише пропозиції укласти договір спростовуються наявними у справі доказами.
Інші доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В частинні відмови у стягненні з відповідача судового збору рішення не оскаржується, тому колегією суддів не переглядається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Басай Максима Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23.07.2024 року.
Головуюча суддя О.В. Прядкіна
Судді: С.Б. Бутенко
О.В. Чумак