Справа № 554/3084/24 Номер провадження 11-кп/814/1774/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
15 липня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , у інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 26 червня 2024 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023200480000886, задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 серпня 2024 року, обвинуваченому
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому.
Вирішено питання про запобіжні заходи ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , судове рішення щодо яких не оскаржується.
Приймаючи таке рішення щодо ОСОБА_8 , місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, особу обвинуваченого та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 26 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 та постановити нову ухвалу, якою застосувати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який не судимий, має: місце проживання, сім'ю, зокрема, цивільну дружину, яка є інвалідом І групи та потребує догляду, захворювання, наразі йому виповнилось 53 роки, він дотримувався та буде дотримуватись належної процесуальної поведінки.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, доводи захисника на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченого, який просив задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на те, що він визнає винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів, бажає захищати Україну та не буде переховуватись від суду, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України регламентовано,що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанціїв межах апеляційної скарги.
Ухвала місцевого суду щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 учасниками провадження в апеляційному порядку не оскаржується, а тому відповідно до ст.404 КПК України в цій частині зазначене судове рішення не переглядається.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згіднознормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відовідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст.177КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст.27 ч.3 ст.307 КК України - незаконного з метою збуту придбання, зберігання, перевезення, пересилання та збуту психотропної речовини, вчинених у великих розмірах, організованою групою; незаконного з метою збуту придбання, зберігання, перевезення, пересилання та збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчинених у великих розмірах, повторно, організованою групою; незаконного з метою збуту придбання, зберігання, перевезення, пересилання та збуту психотропної речовини, вчинених у великих розмірах, повторно, організованою групою; незаконного з метою збуту придбання, зберігання, перевезення, пересилання та збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненого організованою групою, повторно; незаконного з метою збуту придбання, зберігання, перевезення особливо небезпечних психотропної речовини й наркотичного засобу, вчинених у особливо великих розмірах, повторно, організованою групою; ч.2 ст.306 КК України - використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин із метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, вчинених за попередньою змовою групою осіб.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 197, 199, 331 КПК України, та продовжив ОСОБА_8 зазначений запобіжний захід.
Сама ж необхідність застосування обвинуваченому запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з цим, під час вирішення клопотання прокурора місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що ОСОБА_8 може: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, врахувавши тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна й позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років, та особу обвинуваченого.
Усупереч доводам апелянтів, даних (медичних висновків) про неможливість перебування ОСОБА_8 під вартою перевіркою матеріалів справи не виявлено і стороною захисту під час провадження в суді апеляційної інстанції не надано. Водночас слід зазначити, що відповідно до ст.49 Конституції України обвинувачений не обмежений у реалізації права на охорону здоров'я шляхом звернення за медичною допомогою до адміністрації установи, в якій він утримується, зокрема, з урахуванням установлених йому медичних рекомендацій.
Також не встановлено й наявність у обвинуваченого працевлаштування та законних джерел доходу.
Суд апеляційної інстанції ураховує те, що ОСОБА_8 не судимий, має: цивільну дружину, яка є інвалідом І групи, певні соціальні зв'язки із сім'єю, місце проживання, однак ці дані не спростовують висновки суду першої інстанції про неможливість запобігти наведеним вище ризикам у разі незастосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на всі обставини провадження, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.
Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_8 численних епізодів умисних особливо тяжких злочинів корисливої спрямованості в складі організованої групи, що мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений створенням загрози заподіяння тяжких наслідків та їх заподіянням здоров'ю всього населення (невизначеного кола осіб), економіки й суспільства, підривом заснованого на законі порядку обігу наркотичних засобів і психотропних речовин в Україні, дані про особу обвинуваченого та його поведінку в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 і це виключає можливість обрання останньому більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі й домашнього арешту в нічний період доби, про що йдеться в апеляційній скарзі.
Пунктом 5 ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, які є особливо тяжкими злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів.
З огляду на викладене вище та враховуючи встановлені судом ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, наведені вище обставини, передбачені ст.178 КПК України, то невизначення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали розміру застави обвинуваченому, як наслідок, є правильним.
Що стосується посилань обвинуваченого на його бажання захищати Україну, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, то вони є необгрунтованими. Матеріали судового провадження не містять та стороною захисту не наведено даних, які би підтверджували придатність ОСОБА_8 до несення військової служби в умовах воєнного стану, надходження до установи попереднього ув'язнення, органу прокуратури чи суду запиту органу, який здійснює оборону України, про доцільність мобілізації обвинуваченого. На думку колегії суддів, висока суспільна небезпека інкримінованих ОСОБА_8 дій по вчиненню корисливих особливо тяжких злочинів та інші наведені вище обставини цього кримінального провадження дають підстави стверджувати про наявність ризиків вчинення останнім дій по ухиленню від виконання рішень, а також продовження протиправних дій, які створять загрозу суспільству, в умовах воєнного стану, після звільнення його з установи попереднього ув'язнення. Про вказане вище додатково свідчить і те, що законодавцем у ст.616 КПК України виключено можливість скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для осіб, яким інкриміновано, в тому числі, вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.306, 307 КК України, як і ОСОБА_8 .
Таким чином, доводи сторони захисту, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження.
Істотних порушень вимог КПК України, які би перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , у інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 26 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4