Справа № 163/2734/23 Провадження №11-кп/802/418/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
23 липня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження №12023030560000388 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 19 березня 2024 року, яким -
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Штунь Любомльського району Волинської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, має на утримані двох дітей, кочегар Штунського ліцею Вишнівської сільської ради, згідно ст. 89 КК України не судимий, -
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та йому призначено покарання, на підставі ч.1 ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 шість місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Вироком вирішення питання про речові докази.
Згідно вироку суду, ОСОБА_8 , визнаний винив в тому, що перебуваючи на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи військовозобов'язаним та придатним до проходження військової служби, 22 листопада 2023 року о 09 години відкрито у присутності свідків відмовився отримувати персональну повістку та усно був повідомлений про необхідність прибуття 23 листопада 2023 року на 09 годину до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що по АДРЕСА_2 , для відправки по мобілізації у складі команди НОМЕР_1 для проходження військової служби у Збройних Силах України. Всупереч вимог ст. 65 Конституції України, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином попередженим про прибуття, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин за викликом по повістці ухилився від призову за мобілізацією та не прибув 23 листопада 2023 року у пункт збору за адресою: АДРЕСА_2 на відправлення у складі команди A1008 для проходження військової служби за мобілізацією.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок в частині призначеного покарання необґрунтованим. Посилається на те, що ОСОБА_8 вину визнав повністю, має постійне місце роботи, де характеризується позитивно, проживає разом з дружиною та має на утриманні двох дітей, що дає підстави для застосування до останнього положення ст.75 КК України. Просить вирок суду змінити, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання встановивши іспитовий строк.
В ході апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 подала до апеляційного суду клопотання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України на підставі ст.48 КК України, з заявою ОСОБА_8 в якій він підтримує зазначене клопотання.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та апеляційної скарги захисника, міркування захисника, яка просила клопотання задовольнити та звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України, міркування прокурора, який не заперечив щодо задоволення клопотання, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.285 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Інститут звільнення від кримінальної відповідальності дозволяє не застосовувати жодну із форм реалізації кримінальної відповідальності до особи (осуд, покарання чи судимість).
Звільнення від кримінальної відповідальності згідно ст.48 КК України - це право, а не обов'язок суду.
А застосування ст.48 КК України є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку, що виправлення особи яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.
Відповідно до положень ст.48 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Зі змісту вказаної норми Закону вбачається, що необхідною підставою звільнення від кримінальної відповідальності є встановлення того, що протягом певного часу обстановка, яка оточувала особу на момент вчинення злочину, змінилась таким чином, що позитивно впливає на неї і робить маловірогідним вчинення даною особою нового тотожного або однорідного злочину.
При цьому, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, за якої особа перестала бути суспільно небезпечною, суд повинен навести у судовому рішенні дані, які би свідчили про таку зміну обстановки та втрату суспільної небезпечності особою. Висновок про те, що особа перестала бути суспільно небезпечною, суд повинен зробити на підставі комплексного вивчення обстановки життєдіяльності суб'єкта та її впливу на його поведінку.
Відповідно до Постанови Пленум Верховного Суду України від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», судам необхідно розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто у об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності. Для застосування ст.48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Як вбачається з витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 10.04.2024 ОСОБА_9 солдат ОСОБА_8 з 10.04.2024 призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 на посаду солдата резерву солдатського складу 304 запасної поти ВЧ НОМЕР_2 .
Отже, з моменту прийняття на військову службу, ОСОБА_8 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та розпочав виконання військового обов'язку проходження військової служби.
Відтак, з огляду на вищенаведене, з врахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, його посткримінальної поведінки, колегія суддів приходить до висновку, що після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України - ухилення від призову за мобілізацією на особливий період, та на момент апеляційного розгляду справи, змінилася обстановка, так як військовозобов'язаний ОСОБА_8 по даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а тому вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність.
Вказані обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать про те, що обстановка, яка оточувала обвинуваченого на момент вчинення кримінального правопорушення, змінилася таким чином, що позитивно впливає на нього і робить маловірогідним вчинення ним нового тотожного або однорідного кримінального правопорушення. У результаті таких змін в житті обвинуваченого ОСОБА_8 істотно змінилась морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим, на думку суду, втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Згідно вимог ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частинами 1, 4 ст.286 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає обґрунтованим клопотання сторони захисту і приходить до висновку про те, що наявні усі необхідні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, на підставі ст.48 КК України, відтак, вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 - закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Любомльського районного суду Волинської області від 19 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 ,- скасувати.
Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ст.336 КК України, на підставі ст.48 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки.
Кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, у зв'язку з його звільненням від кримінальної відповідальності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді: