СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/6775/24
пр. № 2/759/3073/24
24 липня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) Страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди, -
У березні 2024 року МТСБУ звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останнього суму завданої майнової шкоди у розмірі 48 973,38 грн., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 19.02.2022 року в м. Києві сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля «FIAT FIORINO», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «SUZUKI», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , в результаті якої автомобіль «SUZUKI», д.н.з. НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 24.06.2022 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована. На підставі вищезазначених обставин потерпіла сторона повідомила МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому необхідні документи згідно ст. 35 Закону України № 961-ІV, зокрема, подала заяву про відшкодування шкоди, а тому МТСБУ визначено розмір завданої шкоди та здійснено регламенту виплату потерпілій особі, внаслідок чого у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача по справі.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу ОСОБА_1 ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками направлялась на його зареєстроване місце проживання згідно інформації Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА: АДРЕСА_1 .
Згідно наявного у матеріалах справи зворотного повідомлення поштове відправлення вручене ОСОБА_1 19.04.2024 року.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі від 08.04.2024 року.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив на позовну заяву не подав, суд прийшов до висновку про можливість вирішення питання про відшкодування шкоди.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні не подавалися.
З підстав наведених вище, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що 19.02.2022 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Fiat Fiorino», д.н.з. НОМЕР_1 , на Кільцевій Дорозі, 12 в м. Києві, рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався позаду, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 24.06.2022 року у справі №759/5970/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_1 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Доказів на спростування своєї вини відповідач у розпорядження суду не надав.
На час ДТП транспортний засіб «SUZUKI», д.н.з. НОМЕР_2 , був застрахований в ПАТ «СК «Українська страхова група», поліс ОСЦПВВНТЗ №ЕР203918396, строк дії якого з 16.05.2021 року по 15.05.2022 року.
Власник транспортного засобу «SUZUKI», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 повідомила МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди, а також подала заяву на виплату страхового відшкодування.
Згідно Звіту №105 від 23.06.2022 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ «SUZUKI», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, що сталося 19.02.2022 року, складає 68 103,50 грн.
За послуги аваркома (експерта) МТСБУ сплачено ФОП ОСОБА_3 1 640,00 грн., що вбачається з платіжної інструкції № 884210 від 27.06.2022 року.
На момент ДТП ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується інформацією щодо страхування вищевказаного транспортного засобу в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ.
18.07.2022 року МТСБУ на підставі довідки №1 від 15.07.2022 року про розмір відшкодування шкоди прийнято наказ про виплату власнику пошкодженого транспортного засобу «SUZUKI», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 47 333,38 грн.
18.07.2022 року відповідно до платіжної інструкції №884799 МТСБУ здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 47 333,38 грн.
Доказів того, що відповідачем на користь потерпілої були відшкодовані збитки, завдані внаслідок вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, матеріали справи не містять.
Частина 1 ст. 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, в тому числі, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Таким чином за загальним правилом обов'язок відшкодувати майнову шкоду покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача. Зазначене правило підлягає застосуванню також у випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.
Поряд з цим, ст. 1191 ЦК України встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Випадки, у яких відшкодування шкоди здійснює особа відмінна від її заподіювача, передбачені, зокрема, у ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон України від 01.07.2004 року № 1961-IV)
Згідно підп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до п. 21.1 ст. 22 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно положень ст. 29 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Положеннями п. 9.1 ст. 9 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV передбачено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно підп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Отже, у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках обов'язок відшкодувати шкоду у повному обсязі чи частково покладається на спеціального суб'єкта, за фактичних обставин справи - на МТСБУ.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як встановлено судом, МТСБУ відшкодовано шкоду, завдану відповідачем у результаті дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим в межах виплаченого відшкодування МТСБУ набуло право зворотної вимоги до відповідача щодо відшкодування майнової шкоди.
За таких обставин, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку щодо наявності передбачених законодавством України підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого останнім страхового відшкодування (матеріального збитку) в розмірі 47 333,38 грн.
Щодо вимог позивача про відшкодування витрат, пов'язаних із встановлення розміру шкоди в розмірі 1 640,00 грн., то суд відмовляє у цій частині з огляду на наступне.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з положеннями ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно Положення п. 34.2., 34.4. ст. 34, п. 40.3. ст. 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які регулюють повноваження МТСБУ щодо залучення аварійних комісарів, експертів та юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, а також інші норми вказаного Закону не передбачають право МТСБУ на відшкодування з боку винної особи витрат, пов'язаних із залученням вказаних вище осіб.
Крім того, як вбачається з вказаних вище положень законодавства, залучення аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, замість власних працівників для вирішення питань, пов'язаних із страховим відшкодуванням, є правом, а не обов'язком МТСБУ.
Нормами вказаного Закону, а саме п. 34.3, передбачено лише обов'язок страховика (МТСБУ) відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) в разі, якщо потерпілий самостійно обирає аварійного комісара або експерта. Будь-яких інших випадків, коли витрати на аварійного комісара, експерта або юридичну особу, у штаті якої аварійні комісари чи експерти, підлягають відшкодуванню, вказаним Законом не передбачено.
Як вбачається з положень ст. 28, 29 вказаного вище Закону, до складу витрат, що відшкодовуються страховиком (МТСБУ) та які можуть бути стягнуті в порядку регресу, витрати на аварійного комісара, експерта або оплату послуг юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, також не входять.
Отже, чинним законодавством не передбачено право страховика вимагати витрат на збір документів та визначення шкоди, у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду, а тому суд не вбачає підстав для відшкодування за рахунок відповідача вартості витрат на вст ановлення розміру шкоди в сумі 1 640,00 грн., тому відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позову до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Загальна сума задоволених вимог позивача складає 47 333,38 грн. (96,65%). Відтак з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 2 926,56 грн, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Моторного (транспортного) Страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) Страхового бюро України суму завданої майнової шкоди у розмірі 47 333,38 грн. (сорок сім тисяч триста тридцять три гривні 38 копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) Страхового бюро України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 926, 56 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять шість гривень 56 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Моторне (транспортне) Страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, адреса місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.О. Горбенко