СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/6400/24
пр. № 2/759/2974/24
24 липня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У березні 2024 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовувано тим, що 16.03.2020 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті ТОВ «МІЛОАН» https://miloan.ua/, ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту №1845850. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.
Законодавством України передбачено оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «МІЛОАН» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору №1845850 від 16.03.2020 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.
Таким чином, відповідачем укладено кредитний договір №1845850 від 16.03.2020 року з ТОВ «МІЛОАН» строком на 30 днів, та на підставі платіжного доручення відповідачу було перераховано кредитні кошти на вказаний ним картковий рахунок в сумі 12 000,00 грн.
13.09.2021 року згідно умов Договору фактоингу №07Т, ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором №1845850 від 16.03.2020 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно останнє набуло права вимоги до відповідача.
Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором становить 28 788,00 грн., з яких: - 12 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 15 348,00 грн. заборгованість за відсотками; - 1 440,00 грн. заборгованість за комісійними винагородами; - 0,00 грн заборгованість за пенею.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення про відступлення права вимоги, відповідачем не виконано свого зобов'язання. Після відступлення права грошової вимоги відповідачем не здійснено жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунок ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», ні на рахунок первісного кредитора.
Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за кредитним договором №1845850 від 16.03.2020 року у розмірі 28 788,00 грн., але не виконує умови взятих на себе зобов'язань щодо сплати заборгованості за вказаним кредитним договором, заборгованість не погашена, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
У порядку розподілу судових витрат позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу ОСОБА_1 ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками двічі направлялась на її зареєстроване місце проживання згідно інформації Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА: АДРЕСА_1 .
Згідно наявної у матеріалах справи довідки про причини повернення/досилання конверти повернулись до суду із відмітками «повертається» «за закінченням терміну зберігання».
Частина 1 ст. 131 ЦПК України зобов'язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Зазначене також узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 по справі №755/4829/23.
Судом також враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене відповідачу належним чином.
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв'язку, а подальші додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем її реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористалася, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк була повідомлена в ухвалі про відкриття провадження у справі від 02.04.2024 року.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи, відзив на позовну заяву не подала, суд прийшов до висновку про можливість вирішення питання про стягнення заборгованості.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні не подавалися.
З підстав наведених вище, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 16.03.2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладеного кредитний договір №1845850, відповідно до умов якого позичальник надав відповідачу грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн., строком на 30 днів, зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 12,00% одноразово від суми кредиту за договором, що складає 1 440,00 грн., та відсотків за користування кредитом у розмірі 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожень день строку користування кредитом. Проценти за користування кредитом складають 7 200,00 грн. Сума до повернення 20 640,00 грн.
Згідно п. 2.2.1 кредитного договору №1845850 від 16.03.2020 року позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за корстування кредитом у розмірах, зазначених у п. 1.5.1 -1.5.2,1.6 Договору відповідно.
Відповідно до п.п.п. 2.2.2. цього Договору, нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюються з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору.
Згідно платіжного доручення №16669702 від 16.03.2020 року відповідачу на банківську карту було перераховано грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн.
13.09.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладенено Договір факторингу № 07Т, відповідно до якого, відбулось відступлення права вимоги, в тому числі, за кредитним договором № 1845850 від 16.03.2020 року, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , про що свідчить Витяг з додатку до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 року.
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» повідомило відповідача про наявну у неї заборгованість у розмірі 28 788,00 грн, що підтверджується досудовою вимогою від 27.09.2023 року.
З позову вбачається, що всупереч умовам зазначеного договору, незважаючи на повідомлення про відступлення права вимоги, наявність непогашеної заборгованості відповідач не виконала свої зобов'язання. Після відступлення права грошової вимоги за договорами факторингу відповідач не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунки ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», ні на рахунки первісного кредитора.
Суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Вбачається, що між позивачем та кредитором ТОВ «МІЛОАН» було укладено кредитний договір у формі електронних документів з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася з ними.
Таким чином, між сторонами існують договірні правовідносини (кредитний договір), при укладенні якого сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.
Положеннями ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за кредитним договором, суму заборгованості за відсотками, суму заборгованості за комісійними винагородами.
За змістом кредитного договору вбачається, що він містить визначені параметри та умови надання кредиту, порядок і графік повернення кредитних коштів та сплати процентів і комісії.
Розрахунки сум заборгованості відповідача по кредитному договору надані суду і відповідають вимогам закону.
Доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано інші розрахунки, які би спростовували нарахування позивача.
Таким чином, надані позивачем докази у сукупності мають взаємний зв'язок, є належними і допустимими у зазначених спірних правовідносинах сторін, їх достовірність відповідачем не спростована (в тому числі і розмір заборгованості за кредитним договором). Умови договору не оспорюються. Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають зазначені суми за кредитним договором №1845850 від 16.03.2020 року.
З огляду на наведене, позовна заява підлягає задоволенню.
Статтею 141 ЦПК України визначено, що судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано договір №42649746 від 11.12.2023 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 20.02.2024 року, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 20.02.2024 року, додаткову угоду № 002774609386 від 09.02.2024 року до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023 року.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн. та виходячи з обсягу фактично наданих адвокатом послуг, принципу співмірності та розумності судових витрат, відсутності заяви відповідача про зменшення заявленого позивачем розміру витрат на правничну допомгу, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1845850 від 16.03.2020 року в розмірі 28 788,00 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 00 копійок), з яких: 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 копійок) - сума заборгованості за тілом кредиту; 15 348,00 грн. (п'ятнадцять тисяч триста сорок вісім гривень 00 копійок) - сума заборгованості за відстоками; 1 440,00 грн. (одна тисяча чотириста сорок гривень 00 копійок) - сума заборгованості за комісійними винагородами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження юридичної особи: 07405, Київська область, м. Бровари, вул Київська, буд. 243-А, а/с 897, МФО 300346, реквізити IBAN № НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», код ЄДРПОУ 40484607, місцезнаходження юридичної особи: 04107, м. Київ, вулиця Багговутівська, буд. 17-21.
Суддя Н.О. Горбенко