СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/6434/24
пр. № 2/759/2984/24
24 липня 2024 року
Святошинський районний суд міста Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, -
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12 листопада 2023 року з вини ОСОБА_2 , сталася дорожньо - транспортна пригода, у результаті якої транспортний засіб марки «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 , належний позивачу згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження. Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2023 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Станом на дату виникнення ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» згідно полісу № 214549702. ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» було сплачено на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 43 000,00 грн. Позивач вказує, що для здійснення відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля необхідно провести відновлювальний ремонт, розмір якого згідно рахунку №х6126304 від 06 лютого 2024 року, складеного ТОВ «Кий Авто Центр», становить 113 475,05 грн.
З урахуванням сплаченого страховиком винної особи страхового відшкодування в розмірі 43 000,00 грн., розмір майнової шкоди складає 70 475,05 грн. (113 475,05 грн. - 43 000,00 грн. = 70 475,05 грн.), який позивач просить стягнути з відповідача як з винної у ДТП особи. Також позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати на транспортування належного позивачу транспортного засобу на станцію технічного обслуговування, здійсненого 22 листопада 2023 року в сумі 1 850,00 грн., витрати за послуги СТО з перевірки розвалу-сходження коліс та шиномонтажу внаслідок пошкодження автомобіля у ДТП в сумі 2 044,80 грн.,та кошти, які позивач був змушений витрачати на послуги таксі, внаслідок відсутності можливості використовувати пошкодженого власного автомобіля, які склали 2 132,18 грн.
Крім того, позивач вказує на те, що внаслідок завданої внаслідок ДТП майнової шкоди, йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 15 000,00 грн. Причиною моральних страждань позивача стало пошкодження належного йому автомобіля, а також неможливість певного часу експлуатації автомобіля, і використовування його до теперішнього часу в пошкодженому стані. Позивач був позбавлений можливості вести звичний для себе спосіб життя. Без транспортного засобу не міг спілкуватися з родичами і друзями, що мешкають як в м. Києві, так і за його межами.
Внаслідок втрати неможливості використовувати належний йому автомобіль для особистих та робочих питань, позивач був змушений користуватися громадським транспортом та послугами таксі, що призводило до незручностей та витрат значно більшого часу для вирішення власних питань. Окремі зайві витрати свого часу і душевних сил позивач поніс та продовжує витрачати внаслідок необхідності оформлення та отримання різних документів пов'язаних з ДТП, проведення різних досліджень, неицноразових перевезень пошкодженого автомобіля, звернення до різних організацій. Наслідки події, що сталася і подальша ситуація, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу позивача та обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. Моральні страждання позивача полягають і у фактично щоденних думках про те, що автомобіль до цього часу є пошкодженим. Всі зазначені моральні страждання підсилюються ще і за рахунок того, що відповідачка не має бажання вирішення питання відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди у позасудовий спосіб.
Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 239,20 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу ОСОБА_2 ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками вручені 06.04.2024, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення (отримав особисто ОСОБА_3 ).
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначила, що визнає позовні вимоги в частині покладення на неї обов'язку по відшкодуванню витрат на евакуатор у розмірі 850,00 грн., оскільки решту суми у розмірі 1 000,00 грн повинен відшкодувати потерпілій особі страховик за договором добровільного страхування №0-6-TR/ER-214549702. Крім того вказала, що оскільки між власником транспортного засобу марки «LAND ROVER. RANGE ROVER», д.н.з. НОМЕР_3 , та ТДВ «СК «Альфа-Гарант» було укладено 11.05.2023 року Договір добровільного страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивілки» №0-6-TR/ER-214549702, на підставі якого було видано Поліс №214549702 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ліміт відповідальності за шкоду завдану майну становить 160 000,00 грн, франшиза 0,00 грн, тому саме ТДВ «СК «Альфа-Гарант» повинно відшкодувати позивачу усю суму шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. З невідомої причини, позивач не додає до позовної заяви копію полісу № 214549702, до якої мав доступ та який підтверджував наявність факту страхування цивільно-правової відповідальності, зокрема відповідача, перед третіми особами на забезпеченому цим полісом транспортному засобі LAND ROVER. RANGE ROVER, д.н.з. НОМЕР_4 , 2007 року випуску, який був виданий ТДВ «Страхова компанія «Альфа- Гарант» та приховує від суду фактичні обставини, зазначені у цьому полісі.
Крім того, позивач навмисно приховав від суду факт його звернення ще 11 січня 2024 року (на майже місяць раніше, ніж до ТОР «Кий Авто Центр») до суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 (Юридична експертна компанія Баранкова) в рахунок замовлення оцінки вартості матеріального збитку Позивачу та відновлювального ремонту транспортного засобу марки «RENAULT SCENIC», д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до Висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяному власнику колісного транспортного засобу № 61/-01-24 від 18 січня 2024 року вартість матеріального збитку транспортного засобу марки «RENAULT SCENIC», д.н.з. НОМЕР_1 , склала 53 434,21 грн. (з урахуванням ПДВ).
Огляд пошкодженого транспортного засобу був виконаний ОСОБА_4 особисто з використанням фотофіксації. Разом з тим, наданий суду позивачем неоплачений рахунок № хб 126304 від 06 лютого 2024 року виконаний ТОВ «Кий Авто Центр» по заявці позивача не може бути об'єктивним джерелом доказу, щодо справжньої вартості матеріального збитку та відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу належного позивачу, оскільки виконаний не суб'єктом оціночної діяльності, без відповідної методики, затвердженою Міністерством юстиції України, без врахування фізичного зносу транспортного засобу, вузлів та комплектуючих, інших його пошкоджень та інше. Цей рахунок виставлений позивачу суб'єктом господарської діяльності, який до справжньої оцінки матеріального збитку не має жодного відношення, а зацікавлений тільки у фінансовому прибутку. Зазначена у полісі сума в 160 000 грн. повністю покриває вартість матеріального збитку Позивачеві у сумі 53 434,21 грн. відповідно Висновку, щодо вартості матеріального збитку, заподіяному власнику колісного транспортного засобу № 61/-01-24 від 18 січня 2024 року, визначеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 . Позивач надав суду доказ, щодо сплати йому суми у розмірі 43 000,00 грн. від ТДВ СК «Альфа-Гарант» в рахунок виплати страхового відшкодування. Всі інші недоплачені на думку позивачу суми, щодо відновлюваного ремонту його пошкодженого автомобіля мають стягуватися у судовому порядку саме з страховика ТДВ СК «Альфа-Гарант, а не з Відповідача.
Вимога щодо витрат позивача за послуги СТО з перевірки розвалу-сходження коліс та шиномонтажу є недоведеною, оскільки у переліку відновлювальних робіт автомобіля Позивача, які визначені рахунком № х6126304 від 06 лютого 2024 року, який був складений на замовлення позивача ТОВ«Кий Авто Центр» і на який він посилався відсутня опція щодо необхідності проведення шиномонтажу та розвалу-сходження коліс. На підтвердження такої вимоги позивачем надано тільки акт виконаних робіт №Т0231122031 від 13.02.2024 року з зазначенням суми до сплати у розмірі 2 044,80 грн. без надання фіскальних документів, оформлених належним чином надавача таких послуг ТОВ «Кий Авто Центр», які б підтвердили надходження коштів від Позивача. Надана позивачем фотокопія квитанції № ОХНО-Н2В6-К1ХК-517Т від 13.02.2024 року з мобільного додатку MONOBANK, підтверджує сплату Позивачем 2 044,80 грн. одержувачу FK KONTRAKTOVYI DIM, відношення якого до ТОВ «Кий Авто Центр» Позивачем не доведено. Натомість, у вищезазначеному акті виконаних робіт №Т0231122031 від 13.02.2024 року зазначено реквізити для оплати ФОП ОСОБА_5 з визначенням відповідного р/р в АТ КБ «Приватбанк», що зовсім не відповідає наданій копії електронної квитанції MONOBANK. Твердження Позивача про використання ним саме таксі не відповідає дійсності, оскільки надані ним суду копії роздруківок електронних квитанцій з мобільного додатку MONOBANK вказують на оплату Позивачем FDY*getmancar за послуги не таксі, а оренди автомобіля, оскільки автомобільний сервіс ОЕТМАКСАЯ не надає послуги таксі взагалі, а здає автомобілі в прокат (каршерінг).
За наявності свого автомобіля позивач здійснював би такі поїздки, витрачаючи пальне за свій кошт. Відповідно, у вартість прокату автомобіля входить вартість пального, яке по нинішніх цінах на нього є суттєвою складовою вартості послуги з прокату. У разі повного відшкодуванню Позивачу таких витрат, йому буде відшкодовано і вартість пального, яка б не відшкодовувалася йому за звичайних обставин. У зв'язку з цим у вимозі про відшкодування мала б бути виставлена сума такої послуги за вирахуванням вартості пального. Але Позивач не наводить такі розрахунки, а суд не має це робити за Позивача. Не менш важливим чинником є та обставина, що Позивач не доводить суду, що саме він безпосередньо користувався такою послугою у зв'язку з неможливістю користуватися своїм пошкодженим автомобілем, а не оплачував це для іншої особи. Суд не повинен у своєму рішенні грунтуватися на припущенні, що Позивач особисто користувався такою послугою.
Відповідно, поліс № 214549702, виданий ТДВ «Страховою компанією «Альфа- Гарант», повністю покриває і вимоги Позивача, щодо нанесення моральної шкоди його здоров'ю.
Крім того, Позивач визначає суму нанесеної йому моральної шкоди без будь-якого доказового обґрунтування, психологічного дослідження з відповідним висновком повноважного суб'єкту відповідної діяльності, по суті - голослівно. Не наведено суду причинно-наслідкового зв'язку між моральною шкодою та переживаннями саме у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу. Сума в 15 000,00 грн. є непідтвердженою жодним чином.
У своїй заяві до суду від 29.03.2024 року про судові витрати, які Позивач поніс у зв'язку із розглядом даної справи, він зазначає суму у 20 000 грн. В обгрунтування зазначеної суми Позивач вказує на договір про надання правової допомоги від 11 березня 2024 року та підтверджує факт оплати послуг квитанцією від 11 березня 2024 року. Натомість, предметом зазначеного договору (п.п.1.1) є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту стосовно його прав та інтересів на умовах та в порядку, визначеному цим договором. У предметі договору відсутнє посилання, щодо правової допомоги клієнту саме при розгляді цієї справи. У самому договорі не визначено суми в 20 000 грн., як суми за правничу допомогу саме у цій справі. У договорі (п.2) зазначено, що адвокат надає допомогу клієнту у судах всіх рівнів та юрисдикцій, представництва Клієнта на підприємствах всіх форм власності та підпорядкування, з усіх питань, пов'язаних з консультаціями, складанням будь-яких документів, запитів, процесуальних документів правового характеру і таке інше. Але, суду не надано жодних доказів, щодо конкретного обсягу реально наданих правничих послуг і виконаних робіт, їх окремої вартості. Не надано, також, акту приймання-передачі наданих послуг. Зазначається, також, що інших витрат він не передбачає. Позивач невірно визначив ціну позову у 96 502,03 грн., оскільки з якоїсь причини додав до суми майнових вимог 76 502,03 грн. вартість оплати за правничу допомогу 20 000 грн., що входить до судових витрат. Судовий збір за вимогу позивача майнового характеру на суму 76 502,03 грн. складає 3 028 грн. х 0,4 = 1 211,20 грн. та за вимогу позивача майнового характеру - моральну шкоду у сумі 15 000 грн. складає 3 028 грн. х 0,4 = 1 211,20 грн. Тому, судовий збір мав складати 2 422,40 грн., а не 4 239,20 грн., як зазначив та сплатив позивач. Позивач у своєму позові не доводить своє право вимоги до Відповідача практично, з усіх питань, які він ставить перед судом (крім часткового відшкодування послуг евакуатора).
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні не подавалися.
З підстав наведених вище, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 ЦПК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Судом встановлено, що 12 листопада 2023 року об 11 год. 55 хв., у м. Києві на вул. М. Приймаченко, 7, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «LAND ROVER. RANGE ROVER», д.н.з. НОМЕР_4 , порушила вимоги п. 2.3. (б), 12.3 ПДР України, а саме: не врахувала дорожньої обстановки, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у результаті чого здійснила зіткнення з припаркованим автомобілем марки «Равон», д.н.з. НОМЕР_5 та автомобілем марки «RENAULT SCENIC», д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2023 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» за Полісом №214549702 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ліміт відповідальності за шкоду завдану майну становив 160 000,00 грн, (0,00 грн - франшиза).
Після настання страхового випадку, власник пошкодженого транспортного засобу «RENAULT SCENIC», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 звернувся до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Право власності позивача на транспортний засіб «RENAULT SCENIC», д.н.з. НОМЕР_1 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Оскільки даний випадок є страховим, ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 43 000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
За нормою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.
Положення пункту 38.2.1 (г) статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) встановлюють, що страховик після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
З аналізу вищенаведених обставин, судом встановлено, що страховиком винуватця ДТП виплачено потерпілому суму страхового відшкодування в розмірі 43 000,00 грн., що не покриває в повній мірі суму відновлювального ремонту пошкодженого під час ДТП автомобіля «RENAULT SCENIC», д.н.з. НОМЕР_1 .
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що вартість відновлюваного ремонту внаслідок пошкодження у ДТП належного позивачу транспортного засобу складає 113 475,05 грн., що підтверджується рахунком № НОМЕР_6 від 06 лютого 2024 року складеного ТОВ «Кий Авто Центр».
При цьому позивач вказує, що належний йому на праві власності автомобіль «RENAULT SCENIC», д.н.з. НОМЕР_1 , не відремонтовано, для відновлення порушеного права позивача, необхідно провести відновлювальний ремонт за рахунком №х6126304 від 06 лютого 2024 року, складеним ТОВ «Кий Авто Центр», який не було оплачено ОСОБА_1 . СТО.
Проте наданий суду позивачем рахунок № хб 126304 від 06 лютого 2024 року, складений ТОВ «Кий Авто Центр», на замовлення позивача не може бути належним чи допустимим доказом на підтвердження розміру реальної вартості матеріального збитку та відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, належного позивачу, оскільки роботи за ним не провдено, автомобіль не відновлено, рахунок не оплачено.
Крім того такий рахунок складено не суб'єктом оціночної діяльності, без відповідної методики, затвердженою Міністерством юстиції України, без врахування фізичного зносу транспортного засобу, вузлів та комплектуючих, інших його пошкоджень тощо.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «RENAULT SCENIC», д.н.з. НОМЕР_1 , суд бере до уваги наданий стороною відповідача Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 61/-01-24 від 18 січня 2024 року, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 за заявою від 11.01.2024 року в рахунок замовлення оцінки вартості матеріального збитку та відновлювального ремонту транспортного засобу марки «RENAULT SCENIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до Висновку № 61/-01-24 від 18 січня 2024 року станом на дату ДТП 12.11.2023 року вартість матеріального збитку, заподіяному власнику колісного транспортного засобу «RENAULT SCENIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 53 434,21 грн. (з врахуванням податку на додану вартість), вартість відновлювального ремонту без урахування зносу вузлів і деталей складає 93 826, 38 грн., розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість становить 50 549,06 грн.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування.
Згідно пункту 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), відновлювальний ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу (КТЗ) чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м+ С с Х (1- Е з), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е з - коефіцієнт фізичного зносу.
Проведення оцінки та оформлення звіту (результатів оцінки) здійснено без порушення норм методики та ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну і оціночну діяльність в Україні», а тому висновок складений 18.01.2024 року на замовлення позивача та наданий у розпорядження суду відповідачем, судом береться до уваги.
Таким чином вартість страхового відшкодування - матерального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «RENAULT SCENIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що складає 53 434,21 грн. (з врахуванням податку на додану вартість), підлягала сплаті ТзДВ «СК «Альфа - Гарант» за полсіом №214549702 від 11.05.2023.
Із матеріалів справи вбачається, що ТзДВ «СК «Альфа - Гарант» перерахувало на банківський рахунок позивача суму страхового відшкодування у розмірі 43 000,00 грн.
При цьому вимог до ТзДВ «СК «Альфа - Гарант» позивачем не заявлено.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).
Таким чином, страховик (ТзДВ «СК «Альфа-Гарант») за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому Законом.
За приписами статті 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Якщо для відновлення пошкодженого транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №910/386716 та від 01.02.2018 у справі №910/22886/16.
Відповідно до Висновку № 61/-01-24 від 18 січня 2024 року станом на дату ДТП 12.11.2023 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «RENAULT SCENIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 93 826, 38 грн.
За приписами статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як вбачається з матеріалів справи, розмір завданої шкоди покривається страховою виплатою.
Проте, системний аналіз Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема статті 22, та ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики приводить до висновку, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі законодавчих обмежень, щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Згідно правового висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15, правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) та страховим відшкодуванням виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виникає обов'язку з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №227/2996/16-ц зазначив: Аналіз статті 1194 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, страховик відповідальної особи, яка винна в ДТП, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків".
Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом в постанові від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц, від 13.06.2019 у справі №587/1080/16, від 17.10.2019 у справі №370/2787/18, від 21.02.2020 у справі №755/5374/18 та від 22.04.2020 у справі №756/2632/17.
Таким чином, різниця між виплаченою позивачу страховиком відповідача сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого в ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахування фізичного зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу та франшизою.
З урахування того, що виплачене ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» страхове відшкодування у розмірі 43 000,00 грн, не покриває реальної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «RENAULT SCENIC», д.н.з. НОМЕР_1 , належного позивачу, що становить 93 826,38 грн, то різниця невідшкодованої суми збитків у розмірі 40 392, 17 грн (з урахуванням розміру матеріального збитку встановленого Звітом від 18.01.2024 року №61/01-24, що складає 53 434,21 грн (з врахуванням податку на додану вартість) та за мінусом недоплаченої страховиком суми страхового відшкодування у розмірі 10 434,21 грн) підлягає стягненню з винної особи ОСОБА_2 на підставі ст. 1194 ЦК України.
При цьому дія Договору добровільного страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивілки» №0-6-TR/ER-214549702 у даному випадку не розповсюджується на правовідносини, які виникли між сторонами, оскільки страховим випадком за вказаним договором є пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, без вини водія цього транспортного засобу, тобто без вини ОСОБА_2 .
За умовами Договору добровільного страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивілки» №0-6-TR/ER-214549702 якщо страховик невинен в ДТП, то у такому разі він має право на отримання виплати від страховика у повному розмірі, належному для відновлення пошкодженого транспортного засобу без тяжб з винуватцем ДТП і його страховою компанією. Тобто обов'язковою умовою є невинуватість водія застрахованого трансопртного засобу. У іншому випадку діє Поліс №214549702 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.05.2023 року.
Відтак твердження відповідача в цій частині суд не бере до уваги, оскільки вони є невірним тлумаченням норм закону.
Щодо позовних вимог в частині стягнення витрат на транспортні послуги (евакуатор) у розмірі 1 850,00 грн., то судом встановлено наступне.
Статтями 28, 29 Закону №1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено грошові кошти на користь ФОП ОСОБА_6 в розмірі 1 850,00 грн. за транспортні послуги (маніпулятор), про що свідчить чек №1593337204 від 22.11.2023 року.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов'язаних з транспортуванням пошкодженого автомобіля у розмірі 1 850,00 грн. підлягають задоволенню.
Як зазначалося вище, дія Договору добровільного страхування наземного транспорту № 0-6-TR/ER - 214549702 від 11.05.2023 року не розповсюджується на дані правовідносини, оскільки в ДТП, яка мала місце 12.11.2023 року винна ОСОБА_2 .
Позовні вимоги щодо стягнення витрат на послуги таксі є необгрунтованими, оскільки не належать до матеріальних збитків чи завданої шкоди у розумінні Закону №1961-IV.
Позивач не довів суду, що саме він безпосередньо користувався такою послугою у зв'язку з неможливістю користуватися своїм пошкодженим автомобілем, а не оплачував це для іншої особи. Зокрема позивачем не доведенням, що такі витрати були необхідними та неминучими, а їх розмір не обґрунтований належним чином враховуючи характер заявлених вимог.
Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов таких висновків.
Як на підставу для відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на той факт, що внаслідок ДТП було завдано моральної шкоди пов'язаної із ушкодженням його майна. Причиною моральних страждань позивача стало пошкодження належного йому автомобіля автомобіля, а також неможливість певного часу експлуатації автомобіля, і використовування його до теперішнього часу в пошкодженому стані. Позивач був позбавлений автомобіля, внаслідок чого він був позбавлений можливості вести звичний для себе спосіб життя. Без транспортного засобу позивач не міг, як це було до виникнення ДТП, спілкуватися з родичами і друзями, що мешкають як в м. Києві, так і за його межами.
Внаслідок втрати неможливості використовувати належний йому автомобіль для особистих та робочих питань, позивач був змушений користуватися громадським транспортом та послугами таксі, що призводило до незручностей та витрат значно більшого часу для вирішення власних питань. Окремі зайві витрати свого часу і душевних сил позивач поніс та продовжує витрачати внаслідок необхідності оформлення та отримання різних документів пов'язаних з ДТП, проведення різних досліджень, неицноразових перевезень пошкодженого автомобіля, звернення до різних організацій. Наслідки події, що сталася і подальша ситуація, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу позивача та обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. Моральні страждання позивача полягають і у фактично щоденних думках про те, що автомобіль до цього часу є пошкодженим. Всі зазначені моральні страждання підсилюються ще і за рахунок того, що відповідачка не має бажання вирішення питання відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди у позасудовий спосіб.
Моральна шкода завдана діями відповідача позивачем оцінюється у сумі 15 000,00 грн..
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до частини першої, пунктів 1,3 частини другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Крім того відповідно роз'яснень даних в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача, та вина останнього в її заподіянні. Зокрема суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин, та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
При вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, а саме характер моральної шкоди, спричиненої позивачу в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також негативні наслідки, що безумовно змінило звичайне життя позивача.
Разом з тим, суд вважає, що пред'явлений до стягнення розмір моральної шкоди 15 000,00 грн., є надмірно завищеним.
Суд, вирішуючи спір у цій частині, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача внаслідок пошкодження належного йому майна, ступеню вини відповідача та із застосуванням принципів розумності, виваженості і справедливості, дійшов висновку про стягнення з відповідача 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, що буде відповідати обставинам справи, а саме обсягу моральних страждань, що стали причиною дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини відповідача.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач в першу чергу мав звернутися до страховика за відшкодування моральної шкоди з огляду на таке.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (стаття 23 Закону).
Відповідно до статті 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Оскільки відшкодування шкоди здоров'ю позивача не є предметом спору у цій справі, а підстави компенсації моральної шкоди не пов'язані з ушкодження здоров'я, суд вважає заперечення відповідача в цій частині необґрунтованими.
Щодо стягнення витрат за послуги СТО з перевірки розвалу-сходження коліс та шиномонтажу суд вважає, що такі вимоги є необгрунтованими, оскільки автомобіль не відремонтовано, доказів необхідності проведення шиномонтажу та розвалу-сходження коліс позивачем у розпорядження суду не надано. На підтвердження такої вимоги Позивачем надано тільки акт виконаних робіт № Т0231122031 від 13.02.2024 року з зазначенням суми до сплати у розмірі 2 044,80 грн. без надання фіскальних документів, оформлених належним чином надавача таких послуг ТОР «Кий Авто Центр», які б підтвердили надходження коштів від Позивача; надана Позивачем фотокопія квитанції №ОХНО-Н2В6-К1ХК-517Т від 13.02.2024 року з мобільного додатку MONOBANK, підтверджує сплату Позивачем 2 044,80 грн. одержувачу FK KONTRAKTOVYI DIM, відношення якого до ТОР «Кий Авто Центр» Позивачем не доведено. Натомість, у вищезазначеному акті виконаних робіт № Т0231122031 від 13.02.2024 року зазначено реквізити для оплати ФОП ОСОБА_5 з визначенням відповідного р/р в АТ КБ «Приватбанк», що зовсім не відповідає наданій копії електронної квитанції MONOBANK. Таким чином, позивачем наданий неналежний доказ на підтвердження такої вимоги.
Щодо відшкодування понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги від 11.03.2024 року, копію ордеру серії АІ №1566750 від 12.03.2024 року та копію квитанції про сплату 11.03.2024 року на користь адвоката Шевченка О. Б. коштів у сумі 20 000,00 грн. за юридичні послуги.
Разом з тим у договорі про надання правової допомоги зазначено, що предметом договору є надання адвокатом усіма законним методами та способами правової допомоги клієнту стосовно його прав та інтеересів на умовах та у порядку, визначеному цим договором.
За відсутності детального опису робіт (наданих послуг), акт виконаних робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у суду відсутні підстави вважати, що зазначені в квитанції кошти у розмірі 20 000,00 грн. були витратами позивача саме на отримання правової допомоги в межах підготовки та розгляду позову про відшкодування шкоди у цій справі.
Крім того, в порушення положень ст. 137 ЦПК України відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги позивачу у цій справі.
За наведених обставин відсутні підстави для відшкодування відповідачем пропорційно до задоволеної частини вимог заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи ціну позову та відсоткове співвідношення задоволеної частини позовних вимог до їх загального розміру, судом встановлено, що пропорційно розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить менше мінімального розміру судового збору за подання позовної заяви майнового характеру. Таким чином, стягнення сплаченого позивачем розміру судового збору має бути встановлене у розмірі мінімальної ставки за подання позову майнового характеру у сумі 1 211,20 грн., оскільки менший розмір суми не дозволяє позивачу звернутись до суду за захистом своїх прав, тож такий розмір має бути відшкодований відповідачем не залежно від пропорційності.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 40 392,17 грн (сорок тисяч триста дев'яносто дві гривні 17 копійки) у відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 1 850,00 грн (одна тисяча вісімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) у рахунок відшкодування витрат за транспортні послуги (маніпулятор), 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок) у відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.О. Горбенко