cправа № 752/16928/20
провадження №: 2/752/293/24
31.05.2024 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
У вересні 2020 ТОВ «Ліко-житлосервіс» звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 з 19.10.2017 по час подання позовної заяви до суду є власником квартири АДРЕСА_1 . 05.04.2018 ТОВ «Ліко-Житлосервіс» направило відповідачу пропозицію укладення Типового договору про надання послуг з утрмиання будинків, споруд та прибудинкових територій на адресу місцезнаходження майна (квартири) відповідача, так як фактичної адреси проживання позивача ТОВ «Лако-Житлосервіс» було не відомо. Однак відповідач не повернув підписаний примірник договору та не надав оформленого належним чином протоколу розбіжностей. За період утворення заборгованості, а саме: з жовтня 2017 по час подання позовної заяви про стягнення заборгованості до суду ТОВ «Ліко-Житлосервіс» надавало та безперебійно надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач не відмовлявся від отримання вказаних послуг у встановленому законом порядку. Станом на 30.06.2020 у відповідача утворилась заборгованість у сумі 9544,07 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 10325,03 грн, яка складається з: суми заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 9544,07 грн, інфляційних втрат у розмірі 476,06 грн, 3% річних у розмірі 304,90 грн та просить стягнути з відповідача судовий збір.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.09.2020 року відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст. 174 ЦПК України, визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст.ст. 174, 178 ЦПК України, відповідач скористався своїм правом та направив до суду відзив на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначила, що в матеріалах справи відсутні докази щодо виникнення у позивача прав і обовязків як у управителя бдинку по АДРЕСА_1 . Зауважила, що тарифи, що встановлкені позивачем на власний розсуд є безпідставними, не погодженими в договірному порядку, не визначені органами влади чи місцевого самоврядування і економічно ніяким чином не обгрунтовані.
Враховуючи викладене, відповідач просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Враховуючи наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.10.2017 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 29.05.2020.
Наказом № 41 від 30.05.2017 визначено виконавця послуг з утримання житлового будинку № 10/1 та його прибудинкової території. Згідно даного Наказу ТОВ «Ліко-Житлосервіс» є виконавцем послуг з утримання житлового будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території.
ТОВ «Ліко-Житлосервіс» здійснює обслуговування, утримання та експлуатацію багатоповерховаого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Акту прийому-передачі житлового будинку від 30.05.2017.
Позивач є суб'єктом господарювання у сфері надання житлово-комунальних послуг, здійснює дану діяльність на договірних засадах за предметом правовідносин, що виникають між виробниками, виконавцями і споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також формує і надає споживачам рахунки на оплату комунальних послуг згідно затверджених уповноваженими органами тарифів, зокрема обслуговування та ремонт житлового будинку, а також утримання прибудинкової території.
Так, Наказом №25 від 30.05.2017 року про встановлення розмірів вартості послуг по АДРЕСА_1 до затвердження виконавчим органом КМДА тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території ТОВ «Ліко-Житлосервіс» встановлені вартість послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території згідно з фактичним: витратами.
Належна відповідачу квартира АДРЕСА_1 є частиною житлового будинку, а тому відповідач, спільно з власниками (орендарям, користувачами, наймачами) квартир та нежитлових приміщень у житловому будинку, зобов'язання брати участь у витратах на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій пропорційно загальної площі нежитлового приміщення.
Оскільки співвласниками будинку не приймалось рішення щодо передачі будинку відмінні від позивача особі в управління (балансоутримання) та експлуатацію в період утворення заборгованості у ТОВ «Ліко-Житлосервіс» є підстави для здійснення функцій з управління зазначеним будинком.
Як вбачається з відповіді № 058/3/2-966 від 06.02.2024 на адвокатський запит Департамент житлово-комунальної інфраструктури повідомив, що станом на 05.02.2024 протоколи зборів співвласників багатоквартирних будинків у місті Києві, де обрано управителем багатоквартирного будинку ТОВ «Управляюча компанія «Венеція», Департаментом на зберігання не приймалися.
Згідно відповіді № 050/20-486 від 05.02.2024 на адвокатський запит Департамент економіки та інвестицій повідомив, що тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для будинку АДРЕСА_1 за період з 30.05.2017 по теперішній час розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) / начальника Київської міської військової адміністрації не затверджувалися.
Статтею 18 вказаного Закону визначено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
Статтею 9, 10 вказаного Закону визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.
За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: 1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; 2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; 3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; 4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком; 5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт; 6) изначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників; 7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком; 8) відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; 9) прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.
Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Управитель протягом одного місяця після підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) зобов'язаний надати або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом управителя.
Під час розгляду справи судом встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 не відбувались збори співвласників, не вирішувалось питання щодо обрання управителя багатоквартирними будинком, та не обиралась особа уповноважена на укладання та підписання від співвласників відповідного договору.
Відповідно до пунктів 4, 5 статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» установити, що до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року із дня набрання чинності цим Законом, послуги з утримання такого будинку надає суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом.
У разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб'єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.
У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Згідно із пунктом 3-1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Отже, враховуючи той факт, що за адресою: АДРЕСА_1 не створено ОСББ, а також співвласники цього будинку не визначились із формою управління будинку та не уклали відповідний договір, до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем застосовуються норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.
Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Статтею 10 Закону визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.
Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.
Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід'ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов'язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов'язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території.
На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих послуг з управління, їхню вартість, а також галузева звітність.
З аналізу норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема розділу, що стосується обов'язків надавача послуг, не вбачається наявність такого обов'язку як «надсилання споживачу щомісячних рахунків поштовими засобами зв'язку, зокрема «Укрпошта стандарт».
Позовна заява також не містить відповідного посилання на правову норму, яка б визначала такий обов'язок надавачу послуг.
Разом з цим, суд зазначає, що у відповіді Департаменту житлово-комунальної інфраструктури № 058/3/2-966 від 06.02.2024 мова йде про ТОВ «Управляюча компанія «Венеція», і не зазначено адресу будинку щодо якого надана вказана інформація, тобто суд приходить до висновку, що надана інформація не стосується ТОВ «Ліко-Житлосервіс».
Відповідач до ТОВ «Ліко-житлосервіс» з пропозицією укладення типового договору у вищезазначений період не звертався.
05.04.2018 ТОВ «Ліко-Житлосервіс» направило відповідачу пропозицію укладень Типового договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій на адресу місцезнаходження майна (квартири) відповідача, так як фактичної адреси проживання позивача ТОВ «Ліко-житлосервіс» було не відомо.
Однак відповідач не повернув підписаний примірник договору та не надав оформленої належним чином протоколу розбіжностей, на спростування вказаного відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
Наявність договірних відносин між сторонами у справі не встановлена, проте, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно зі статями 322, 360 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Отже, враховуючи положення статей 317, 322, 360 ЦК України власник квартири зобов'язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає він у належній йому квартирі чи ні, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц).
Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення
Загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-згороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно з ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України встановлено обов'язок власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
В свою чергу, відповідно до ст.179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ від 24 січня 2006 року (далі - Правила) визначає, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, відповідач, як власник квартири у будинку, незалежно від місця свого фактичного проживання, повинен нести тягар утримання майна та виконувати свій цивільний обов'язок щодо оплати житлово-комунальних послуг, зокрема, оплачувати комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які безперервно надаються позивачем у будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлова послуга - це послуга з управління багатоквартирним будинком, що включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.
Частина 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених Законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Крім того, відповідно до п.п.1 п.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Хоча у ч.1 ст.19 Закону України й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п.1 ч.1 ст.7 цього Закону України споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений у п.5 ч.3 ст.7 Закону України обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові ВСУ від 20.04.2016 у справі №6- 295цсІ5.
Отже, відсутність письмового договору між сторонами не звільняє боржника, як власника житлового приміщення, від обов'язку щодо оплати за фактично надані послуги за оспорюваний період, оскільки між сторонами склалися фактичні відносини, за якими ТОВ «Ліко-житлосервіс» надало боржнику послуги, а обов'язок укладення договору на надання житлово-комунальних послуг та їх оплати, відповідно до Закону України покладений на споживача.
За період утворення заборгованості, а саме: з жовтня 2017 по час подання позовної заяви про стягнення заборгованості до суду ТОВ «Ліко-Житлосервіс» надавало та безперебійно надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, Позивачу, як виконавцю послуг належить право грошової вимоги щодо стягнення зі споживача заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, тобто - Позивач має право на звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
ТОВ «Ліко-Житлосервіс» надавав споживачу послуги вчасно, безперебійно, у повному обсязі та належної якості. Факт надання позивачем послуг підтверджується договорами, укладеними з підрядними організаціями, а саме: послуг по технічному обслуговуванню ліфтів, з вивезення побутових відходів та документами, складеними на їх виконання, актами здачі приймання робіт (надання послуг) з вивезення ВГВ з графіком вивезення побутових відходів (копії додаються), актами приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів, актами здачі приймання робіт (надання послуг) з вивезення ТПВ та знешкодження.
Так, між ТОВ «Ліко-Житлосервіс» та ТОВ «БУДТЕХСЕРВІС В ГОЛОСІЇВО» укладено договір на технічне обслуговування ліфтів №ТО-Л-О3/17 від 28.02.2017 року. Між ТОВ «Ліко-Житлосервіс» та ТОВ «ОДС-ЛІФТСЕРВІС» укладено договір на технічне обслуговування і ремонт обладнання ОДС №43 від 01.04.2016. На підтвердження надання зазначених послуг належним чином ТОВ «Ліко-Житлосервіс» надає калькуляцію на щомісячне технічне обслуговування та ремонт обладнання, підписаною без зауважень (копія додається). З жовтня 2018 року на підприємстві ТОВ «Ліко-Житлосервіс» Наказом №47 від 08.10.2018 року створено структурний підрозділ ліфтової аварійної служби, працівники якого забезпечують технічне обслуговування ліфтів в багатоквартирних будинках.
Так, між ТОВ «Ліко-Житлосервіс» та ТОВ «Екотранс-Груп» укладено договір про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) №005/18 від 09.09.2018. На підтвердження надання зазначених послуг належним чином ТОВ «Ліко- Житлосервіс» надає копію довідки-дислокації вивозу ТПВ.
Наказом №38-К від 31 березня 2016 року ТОВ «Ліко-Житлосервіс» прийнято на роботу робітників з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями які здійснюють надання послуг прибирання будинку згідно затвердженого графіку, який включає в себе прибирання сходових клітин та вологе прибирання до третього поверху щоденно, вище третього поверху два рази на місяць. Копії графіків вологого прибирання по будинку АДРЕСА_1 та копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за оспорюваний період.
Разом з цим, відповідач, фактично отримуючи надані позивачем послуги жодного разу не звернувся до ТОВ «Ліко-Житлосервіс» із запереченнями щодо їх вартості, об'ємів або актами - претензіями щодо їх якості. Крім того, Відповідач не відмовлявся від отримання зазначених послуг у встановленому закону порядку, доказів на спростування зазначеного відповідачем до суду не надано.
Отже, сума нарахованої заборгованості є безспірною.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму богу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, №1875-IV, який діяв на момент правовідносин, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.
Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості, станом на 30.06.2020 у відповідача утворилась заборгованість у сумі 9544,07 грн. за період з жовтня 2017 року по квітень 2020 року, тобто з моменту набуття права власності. Даний розрахунок проведено відповідно до вимог чинного законодавства, не спростований відповідачем.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» (ідентифікаційний код: 30303467, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юлії Здановської (Ломоносова), буд. 58-А, р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 9544 (дев'ять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 07 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» (ідентифікаційний код: 30303467, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юлії Здановської (Ломоносова), буд. 58-А, р/р НОМЕР_3 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346) інфляційні втрати у розмірі 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 06 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» (ідентифікаційний код: 30303467, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юлії Здановської (Ломоносова), буд. 58-А, р/р НОМЕР_3 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346) 3% річних у розмірі 304 (триста чотири) грн 90 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» (ідентифікаційний код: 30303467, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юлії Здановської (Ломоносова), буд. 58-А, р/р НОМЕР_3 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя Ю.Ю. Мазур