cправа № 752/15681/22
провадження №: 2/752/878/24
09.07.2024 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання боргу безпідставним, зобов'язання списати заборгованість та відшкодування моральної шкоди,
У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до КП «Київтеплоенерго» про визнання боргу безпідставним, зобов'язання списати заборгованість та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.12.2017 складено акт виконаних робіт з виконання вимірювання для метрологічної повірки та опломбування засобів обліку, лічильника. 15.12.2017 згідно акту № 027/02 проведено вимірювання для метрологічної повірки та опломбування засобів обліку, лічильника гарячого водопостачання. 30.11.2017 позивач звернувся до ПАТ «Київенерго» з заявою про здійснення перерахунку в зв'язку з помилковим його нарахуванням. 13.03.2018 ПАТ АК «Київводоканал» склало акт про прийняття на абонентський облік засобів обліку води лічильник за адресою: АДРЕСА_1 . 08.01.2019 ПрАТ АК «Київводоканал» актом № 452841 прийняв на абонентський облік засобів обліку води лічильник за адресою: АДРЕСА_1 . 08.01.2019 позивач звернувся до Комунального центру «Центр комунального сервісу» з заявою про здійснення перерахунку у зв'язку з помилковим його нарахуванням. 01.10.2019 позивачу надійшов рахунок, в якому КП «Київтеплоенерго» рахує за ним заборгованість за гаряче водопостачання у розмірі 17530,71 грн. 06.02.2020 був складений акт встановлення пломб на запірній арматурі. 11.05.2022 позивач звернувся до Комунального центру «Центр комунального сервісу» з заявою про здійснення перерахунку у зв'язку з помилковим його нарахуванням. Так, послуги гарячого водопостачання припинено, труба гарячої води заглушена і нарахування з того часу проводяться помилково. 01.10.2022 позивачу надійшов рахунок, в якому КП «Київтеплоенерго» рахує за ним заборгованість за гаряче водопостачання в розмірі 17521,48 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить визнати заборгованість за особовим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 17521,48 грн неправомірно нарахованою; зобов'язати Комунальне підприємство «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок та виключити з обліку за особовим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 17521,48 грн, що утворилась станом на 01.10.2022; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.11.2022 відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У травні 2023 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що КП «Київтеплоенерго» стало виконавцем послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ) лише з 01.05.2018. Крім того, зауважили, що КП «Київтеплоенерго» не є правонаступником ПАТ «Київенерго». Зазначили, що КП «Київтеплоенерго» жодним чином не порушено право позивача, оскільки у спірний період КП «Київтеплоенерго» не було виконавцем послуг з ЦО та ЦПГВ. Починаючи з 06.02.2020 нарахування за послугу з постачання гарячої води по 32 житловому будинку по АДРЕСА_1 не проводяться. Разом з тим, позивачу здійснено коригування за період травень 2018 по грудень 2018. Також вказали на те, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував ступінь завданої моральної шкоди. Таким чином, просили у задоволенні позову відмовити.
У травні 2023 позивачем надано до суду додаткові пояснення, в яких останній вказав, що внаслідок порушення його прав він був позбавлений можливості отримати належну йому субсидію.
Суд, вивчивши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних мотивів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, норми права, які застосував суд, та мотиви, з яких виходив суд.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: - виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; - житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; - індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; - споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач;
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Частинами 1, 2 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
За ч. 1 ст. 13 цього Закону договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).
Пунктом 8 вищевказаних Правил передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).
Як встановлено судом, відповідно до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 (Угода), укладеною між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (в подальшому перейменована на ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та АТ «К.ЕНЕРГО»), майно енергетичного комплексу міста Києва було передано у володіння та користування ПАТ «КИЇВЕНЕРГО».
Згідно рішення Київської міської ради від 24.04.2018 № 517/4581 зазначена Угода припиняє свою дію стосовно майна ТЕЦ №5 та ТЕЦ №6, сміттєспалювального заводу (Завод «Енергія») з 01.08.2018, а стосовно іншого майна - з 01.05.2018.
Вищезазначене майно в подальшому було закріплене за Підприємством на праві господарського відання на виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», та наказу Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.05.2018 № 224 із змінами та доповненнями внесеними від 01.08.2018 № 370.
Таким чином, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» стало виконавцем послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ) лише з 01.05.2018. Саме з цього періоду Підприємство здійснює нарахування за послуги з ЦО та ЦПГВ і у будинку Позивача.
Питання надання послуг з ЦО та ЦПГВ регулювалось Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Правила), Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.
Пунктом 8 Правил передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції на час виникнення договірних правовідносин) договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Відповідно до ч.2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною другою ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
28.03.2018 у газеті Київської міської ради «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085), розміщено оголошення про те, що КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» стало виконавцем послуг з ЦО та ЦПГВ та розміщеного договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, який є договором приєднання та вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому законом порядку не надали заперечення щодо його умов.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, послуги ЦО та ЦПГВ для Позивача надавались КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» з 01.05.2018 на підставі договору про приєднання.
Звертаємо увагу на те, що КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» не є правонаступником ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (нині АТ «К.ЕНЕРГО»), яке раніше було виконавцем послуг у зазначеному будинку.
В постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1972/17 вказано, що за загальним визначенням, правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого.
Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки.
Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття. за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, виділу тощо. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов'язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт чи розподільчий баланс, статут правонаступника.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі серед іншого містяться дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа та дані про юридичних осіб - правонаступників.
Частиною 1 ст. 10 зазначеного Закону встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Слід зауважити, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) відносно АТ «К.ЕНЕРГО» (ідентифікаційний код 00131305) дані про юридичних осіб-правонаступників відсутні. Так само в ЄДР відсутні дані про юридичних осіб, правонаступником яких є КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».
З метою забезпечення повноти, всебічності і об'єктивності судового розглядуВідповідач наголошує на доцільності врахування при розгляді цієї справи правових висновків Верховного Суду, зроблених останнім у справах при вирішення процесуальних питань правонаступництва щодо заміни ПАТ «Київенерго» на КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», зокрема просимо врахувати правові висновки Верховного Суду наведені у постановах: від 20.12.2018 № 910/5082/18; від 18.03.2019 №910/5244/18; від 20.03.2019 № 910/7715/18; від 28.03.2019 № 910/5095/18; від 18.04.2019 №910/5105/18; від 22.05.2019 № 910/5096/18; від 23.05.2019 № 910/5085/18; від 23.05.2019 № 910/31608/15; від 23.05.2019 № 910/5098/18; від 18.04.2019 №910/5101/18; від 08.05.2019 № 910/5080/18; від 24.06.2019 № 910/5104/18; від 27.06.2019 № 910/5084/18; від 01.08.2019 № 910/5106/18.
За висновками судів, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» стало правонаступником ПАТ «Київенерго» лише в частині зобов'язань з оплати спожитого останнім природного газу, тобто в частині основного боргу.
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією його паспорту серії НОМЕР_2 .
15.12.2017 згідно акту виконаних робіт з виконання вимірювань для метрологічної повірки та опломбування засобів обліку № 027/01 проведено вимірювання для метрологічної повірки та опломбування засобів обліку, лічильника гарячого водопостачання (лічильник № 9209890, показники 00794, номер пломби R22380018N).
13.03.2018 складено Акт приймання на абонентський облік засобів обліку води, абонент: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , особовий рахунок НОМЕР_3 , дата повірки 12.2017, показники 00813 м3, особовий рахунок НОМЕР_4 , показники 00305 м3. На гаряче водопостачання встановлено пломбу, лічильник: тип - ЛК-15, заводський № 06010360.
08.01.2019 ПрАТ АК «Київводоканал» складено Акт № 452841 про приймання на абонентський облік засобів обліку води; споживач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , показники ХВ 00864 м3, ГВ 00305 м3, дата повірки 12.2017. На гаряче водопостачання встановлено пломбу №С40872516, лічильник: тип - ЛК-15, заводський № 06010360.
08.01.2019 позивач звернувся до Комунального центру «Центр комунального сервісу» із заявою про здійснення перерахунку у зв'язку з помилковим його нарахуванням. Зазначив, що у грудні 2014 було встановлено бойлер і з того часу показник лічильника (305) не змінювався, оскільки послугами гарячого водопостачання не користувались. Враховуючи показання квитанцій, середньомісячна норма споживання гарячої води складає 7 м. куб. (останній показник лічильника 196 м. куб. - травень 2012). Враховуючи показання лічильника послугами гарячого водопостачання припинено у вересні 2013 і нарахування з того часу вважає помилковим.
06.02.2020 складено Акт встановлення пломб на запірній арматурі, відповідальний представник споживача ОСОБА_1 про те, що представником РВЗ № 5 було здійснено встановлення пломб на запірній арматурі для відключення гарячої води.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Проте, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Водночас, такому праву прямо кореспондує визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води становить 20092,99 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води становить 23643,06 грн.
З наданого у судовому засіданні 13 вересня 2022 року представником позивача розрахунку у період з 01 травня 2018 року до 30 червня 2022 року, вбачається, що позивачем здійснено перерахунок заборгованості, з урахуванням проведених відповідачем повірок лічильників гарячого водопостачання, та проведено коригування заборгованості відповідача на суму 19640,66 грн. Заборгованість, яка утворилася з 01 травня 2018 року, в межах заявлених позовних вимог, становить - 4002,40 грн.(23643,06 грн. -19640,66 грн.).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, ОСОБА_1 вказав про те, що підстави для нарахування спірної заборгованості відсутні, розрахунки відповідача здійснені неправильно, без врахування наданих ним показів лічильника та взагалі без урахування наявності в нього лічильника гарячої води. Послугами з гарячого водопостачання він не користується, оскільки у нього встановлений з грудня 2014 року бойлер, а покази лічильника майже незмінні з часу його улаштування.
Згідно пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Отже, навіть якщо у споживача встановлений бойлер, і він користуєтесь лише ним, але при цьому в будинку є система гарячого водопостачання, то необхідно щомісяця протягом останнього тижня передавати показання лічильника гарячої води. В іншому випадку в рахунках за гарячу воду будуть відображені нарахування за середнім обсягом споживанням у попередні періоди.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до КК Центр комунального сервісу з заявою, в якій повідомляв про те, що у грудні 2014 року у нього було встановлено бойлер і зазначив, що з того часу покази лічильника (305) не змінювалися, оскільки послугами гарячого водопостачання не користувався.
Зазначене підтверджується, крім іншого актом № 452841 зняття контрольних показань з вузла розподільного обліку гарячої води від 08 січня 2019 року. У зазначеному акті зафіксовані наступні покази лічильника гарячого водопостачання № 06010360 - 305 м3.
Проте, як досліджено з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву КП «Київтеплоенернго» повідомило, що відомості про наявність квартирного обліку (лічильника) у постачальника відсутні.
На підставі досліджених судом доказів, приходжу до переконання, що відсутність у відповідача інформації про наявний квартирний лічильник обліку гарячої води у споживача, яку не було передано попереднім постачальником послуг ПАТ «Київенерго» не може покладати на споживача надмірний тягар та обов'язок сплати за послугу, яку не споживає.
Заперечення представника відповідача, що відповідачем не доведено факту передання показів лічильника до травня 2018 року постачальнику послуг, як підставу нарахування заборгованості за нормою споживання, суд вважає неприйнятними з тих підстав, що споживач не має обов'язку зберігати документи та інформацію передання показів лічильника поза межами строку позовної давності з метою доведеності правомірності своїх дій, саме на позивача покладений обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51).
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання заборгованості за особовим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 17521,48 грн неправомірно нарахованою та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виключити з обліку за вказаним особовим рахунком заборгованості в розмірі 17521,48 грн, що утворилась станом на 01.10.2022, тому що матеріалами справи доведений факт звернення споживача задля проведення перерахунку за фактично спожиті послуги після контрольного зняття представником відповідача показів лічильника, за якими встановлено улаштування лічильника, проведення його повірки та відсутність користування споживачем централізованою гарячою водою.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (Абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 (v0005700-01) від 25.05.2001).
Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювала шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Тобто, суд повинен визначити чи мав місце сам факт заподіяння шкоди, за яких обставин це відбулось та винність особи в її заподіянні.
Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.
Варто зауважити, що відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Проте Позивачем не зазначено та не надано суду жодного доказу, який би підтверджував ступінь завданої моральної шкоди.
Відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди з відпвоідача, - не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 263, 265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання боргу безпідставним, зобов'язання списати заборгованість та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати заборгованість за особовим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 17521,48 грн неправомірно нарахованою.
Зобов'язати Комунальне підприємство «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок та виключити з обліку за особовим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 17521,48 грн, що утворилась станом на 01.10.2022.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ідентифікаційний код: 40538421, місцезнаходження: м. Київ, пл. Франка, 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 403 (чотириста три) грн. 66 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю.Ю.Мазур