Номер справи 703/2164/19
1-кп/703/181/24
23 липня 2024 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 23.03.2019 під №12019250230000440 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пляківка Кам'янського району Черкаської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
У провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
23 липня 2024 року у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив звільнити його від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та закрити кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності. При цьому зазначив, що вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнає.
Прокурор не заперечував проти задоволення заявленого стороною захисту клопотання. Повідомив про відсутність у сторони обвинувачення відомостей про обставини, які могли зумовити зупинення або переривання строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.
Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, 23.07.2024 через канцелярію суду подав заяву про відсутність претензій до обвинуваченого щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з її відшкодуванням обвинуваченим у повному обсязі. У зв'язку з цим відмовився від заявленого до обвинуваченого позову про відшкодування шкоди на суму 275403 грн., просив прийняти його відмову від позову та закрити в цій частині провадження у справі. Також просив звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності, а провадження у справі за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, - закрити. Заяву просив розглянути за його відсутності у судовому засіданні.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, у поданій потерпілим заяві також просив її розглянути за його відсутності в судовому засіданні.
Суд, заслухавши учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в обсязі, необхідному для правильного вирішення заявленого обвинуваченим та захисником клопотання, приходить до наступного висновку.
Відповідно до змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні від 23.03.2019 під №12019250230000440 ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він, 22 березня 2019 року близько 19 годин 35 хвилин керуючи автомобілем «Фольксваген Пасат» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі між населеними пунктами від с. Березняки в напрямку с. Велика Яблунівка, Смілянського району, допустив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, де уникаючи наїзду на пішохода який вибіг на проїжджу частину, виконав виїзд автомобіля на зустрічну смугу руху, не впорався із керуванням транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що рухався у зустрічному напрямку, у результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 05-6-01/223 є у вигляді: перелом кісток правої гомілки, що за ознакою тривалого розладу здоров'я відноситься до категорії середньої тяжкості, садно лобу справа, за ознакою короткочасного розладу здоров'я відноситься до категорії легких. Своїми діями ОСОБА_7 грубо порушив вимоги правил дорожнього руху України, а саме: п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків), пп. «б, д» п. 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; - не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху).
Указані дії ОСОБА_7 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Згідно з ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Санкція ч.1 ст.286 КК України у чинній редакції передбачає відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Частина 1 ст.286 КК України у редакції, яка була чинною на час події інкримінованого кримінального правопорушення, передбачала відповідальність у виді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Відповідно до ст.12 КК України (у редакції, яка діяла на час події інкримінованого кримінального правопорушення) кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, відносилося до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Згідно зі ст.12 КК України (у чинній редакції) кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, віднесено до категорії нетяжких злочинів
За приписами п.2 ч.1 ст.49 КК України (у чинній редакції) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України у редакції, яка була чинною на час події інкримінованого правопорушення, також встановлений строк давності в три роки у разі вчинення злочину злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
За приписами ч.2 ст.49 КПК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. За таких обставин строк давності обчислюється заново з моменту події, якою було зумовлене переривання такого строку.
Частиною другою статті 4 КК України визначено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, крім випадків, коли пізніше прийнятий закон поліпшує становище особи (зворотня дія закону про кримінальну відповідальність). Умови засосування зворотної дії закону про кримінальну відповідальність в часі визначені у ст.5 КК України.
Судом встановлено, що з часу події інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення (22 березня 2019 року), передбаченого ч.1 ст.286 КК України, сплинув строк понад три роки.
Даних про зупинення або переривання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальними правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.286 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , протягом трирічного строку давності, судом не встановлено.
Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За приписами ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, а відповідно до ч.1 ст.286 цього Кодексу звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
При цьому, в постанові від 25 лютого 2021 року в справі № 192/3301/16-к Верховний Суд вказав, що системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст.49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.
У постанові від 24 травня 2021 року у справі № 522/2652/15-к Верховний Суд зауважив, що суддя районного суду при постановленні ухвали, відповідно до ст.372 КПК України, не повинен був вирішувати питання про встановлення вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 26 березня 2020 року у справі №730/67/16-к указав, що передбачений законом (ст.49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Судом обвинуваченому ОСОБА_7 роз'яснено суть обвинувачення за ч.1 ст.286 КК України та підставу звільнення від кримінальної відповідальності із зазначених ним підстав. Обвинувачений підтвердив, що суть обвинувачення йому достовірно зрозуміла, провину у вчиненні кримінального правопорушення не визнає, повідомив, що підстава для звільнення від кримінальної відповідальності, яка ним вказана та не є реабілітуючою, йому зрозуміла, наполягав на задоволенні свого клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що закінчення строків давності, відповідно до вимог ст.49 КК України, є безумовною підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання обвинуваченого підлягає до задоволення.
Згідно з ч.1 ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Звільнення ж особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відбувається за судовим рішенням у формі ухвали, без ухвалення вироку суду.
Вимога ч.2 ст.288 КПК України щодо з'ясування думки потерпілого при розгляді питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності судом виконана, зважаючи на клопотання потерпілого про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Разом із цим суд звертає увагу, що чинним законодавством України не обмежено можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у разі заперечення проти цього потерпілого (його представника), а таке можливість такого звільнення пов'язується лише зі згодою самого обвинуваченого.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність необхідних підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв'язку зі спливом трирічного строку давності та закриття у зв'язку із цим кримінального провадження.
15 липня 2019 року під час підготовчого судового засідання у даному кримінальному провадженні представник потерпілого ОСОБА_9 пред'явив цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, який прийнятий до розгляду ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 липня 2019 року.
Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов в кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Перешкод для прийняття відмови потерпілого від заявленого до обвинуваченого цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди судом не встановлено, а тому провадження у справі в частині заявленого позову підлягає закриттю.
Запобіжний захід до обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувався.
Ураховуючи, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 підлягає закриттю у зв'язку з його звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, процесуальні витрати на проведення судових експертиз слід віднести за рахунок держави.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст. 12, 49, 286 КК України, ст. 100, 124, 128, 284, 285, 286, 372 КПК України, ст.206, 255 ЦПК України, суд
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про його звільнення від кримінальної відповідальності задовольнити.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 23.03.2019 під №12019250230000440, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, - закрити у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Прийняти відмову від позову потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Закрити провадження у справі за позовом потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а саме: матеріальної шкоди в сумі 17230,05 грн.; моральної шкоди в сумі 250000 грн. та неотриманих доходів у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в сумі 4173 грн.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- автомобіль «Фольцваген Пасат» реєстраційний номер НОМЕР_1 залишити за належністю ОСОБА_7 , звільнивши останнього від зобов'язань за зберігальною розпискою після набрання ухвалою законної сили.
Процесуальні витрати на проведення судових експертиз віднести за рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо воно не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1