Справа № 568/858/24
Провадження № 1-кп/568/81/24
"24" липня 2024 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
прокурор ОСОБА_3
обвинувачений ОСОБА_4
розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024181210000088 (від 23.04.2024 р.) по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Рівне, житель АДРЕСА_1 , середня спеціальна освіта, не працюючий, на утриманні неповнолітніх та осбі непрацездатного віку немає, не депутат, відповідно до ст. 89 КК Україна не судимий, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.ч. 1, 3 ст.357 КК України
23.04.2024 р. близько 13 год. ОСОБА_4 перебуваючи у підсобному приміщенні, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, умисно, таємно викрав із кишені куртки ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 500 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на вказану суму.
Дії ОСОБА_4 кваліфікуються,як таємне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Крім того, 23.04.2024 р. близько 13 год., ОСОБА_4 перебуваючи у підсобному приміщенні, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, умисно, таємно викрав із кишені куртки ОСОБА_6 офіційний документ - банківську карту АТ КБ "Приват банк" № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_6 .
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, а саме: викрадення офіційного документа.
23.04.2024 р. близько 13 год. ОСОБА_4 перебуваючи у підсобному приміщенні, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, умисно, таємно викрав із кишені куртки ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 700 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на вказану суму.
Дії ОСОБА_4 кваліфікуються, як таємне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Крім того, 23.04.2024 р. близько 13 год., ОСОБА_4 перебуваючи у підсобному приміщенні, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, умисно, таємно викрав із кишені куртки ОСОБА_7 офіційний документ - банківську карту АТ КБ "Приват банк" № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, а саме: викрадення офіційного документа.
23.04.2024 р. близько 13 год., ОСОБА_4 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, умисно, таємно викрав із кишені куртки ОСОБА_7 офіційний документ паспорт громадянина України "ID картка" № 005585309 від 28.12.2020 р. на ім'я ОСОБА_7 .
Дії ОСОБА_4 кваліфікуються, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.357 КК України.
23.04.2024 р. близько 11 год. ОСОБА_4 незаконно заволодів банківською карткою АТ КБ "Приват банк" № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_7 з наявними на ній грошовими коштами, достовірно усвідомлюючи, що заволодів чужим майном, прибув у магазин "Food Market" ( АДРЕСА_3 ), використовуючи викрадену банківську карту, з корисливих мотивів, повторно, у період воєнного стану, шляхом оплати товарів, викрав для власних потреб грошові кошти в сумі 449,18 грн., чим заподіяв ОСОБА_7 майнову шкоду на вказану суму.
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфікуються, як таємне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Потерпілі в судове засідання не з'явилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі. Наголосили, що шкода їм вішкодована, претензій до обвинуваченого не мають.
Прокурор просив призначити обвинуваченому остаточне покарання на підставі ст. 70 КК України у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.
В судовому засіданні обвинувачений вину у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України визнав. Пояснив, що з метою особистого збагачення, для власних потреб, він 23.04.2024 р. викрав у знайомих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 грошові кошти на загальну суму 1200 грн., дві банківські картки та паспорт громадянина України. Використовуючи викрадену банківську картку в міні маркеті "Food Market" та викрадені готівкові кошти, він оплатив продукти харчування. Щиро розкаявся, просив суворо не карати.
Суд, враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 та ч. 3 ст. 357 КК України.
При призначені покарання суд враховує ступінь тяжкості та ступінь суспільної небезпечності вчинених правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України за ч. 4 ст. 185 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за ч.ч. 1, 3 ст. 357 КК України, як кримінальний проступок.
Судом досліджувалися дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , при цьому встановлено, що він раніше судимий, проте судимість погашена; офіційно непрацевлаштований; за місцем реєстрації на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місце проживання характеризується посередньо.
Обставиною, що пом'якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням усіх обставин у справі, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 не працевлаштований, суд не вбачає підстав для застосування такого виду покарання, як штраф, а вважає за доцільне призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді обмеження волі строком один рік, за ч. 3 ст. 357 КК України у вигляді обмеження волі строком один рік, за ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі строком строком 5 років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Крім того, беручи до уваги критичне ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, активне сприяння у розкритті злочину, щире каяття, повне визнання ним вини, як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду, відсутність претензій потерпілого та відсутність тяжких наслідків вчиненого злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи, що шкода потерпілим відшкодована, суд дійшов висновку про те, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
А відтак, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю три роки, який є достатнім для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід не обирався.
Питання щодо речових доказів у справі належить вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
С удові витрати по кримінальному провадженню- відсутні.
Керуючись ст.ст. 369-371 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 та ч. 3 ст. 357 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років;
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк один рік;
- за 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк один рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком три роки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Речові докази у справі, а саме:
- банківську картку АТ КБ "Приват банк" № НОМЕР_1 - залишити власнику ОСОБА_6 ;
- банківську картку АТ КБ "Приват банк" № НОМЕР_2 , паспорт громадянина України "ID картка" № НОМЕР_3 від 28.12.2020 р.- залишити власнику ОСОБА_7
- два чеки на оплату товарів, DVD-R диск з камер відеоспостереження міні маркету "Food Market"- залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст вироку вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1