Справа № 545/3038/24
Провадження № 3/545/1073/24
23 липня 2024 рокум. Полтава
Суддя Полтавського районного суду Полтавської області Зуб Т.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції у Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ОСОБА_1 08.07.2024 року о 10-18 годині керував автомобілем марки «Fiat Nuovo Doblo» р/н НОМЕР_1 по вул. Центральна в с. Щербані, Полтавського району, Полтавської області, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, після чого, виконуючи маневр повороту праворуч, не ввімкнув показник повороту, чим змусив автомобіль «Тойота» під керуванням ОСОБА_2 різко гальмувати змінюючи швидкість руху, з метою уникнення зіткнення.
Своїми діями ОСОБА_1 створив аварійну ситуацію та порушив п. 9.1, 11.1 ПДР України.
За вказаним фактом 07.07.2024 року складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 629321.
ОСОБА_1 про час та дату слухання справи повідомлявся належним чином. В судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі.
Згідно положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги доправ, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
З отриманих судом матеріалів, в тому числі даних протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про факт складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та подальший розгляд справи в суді.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу про адміністративне правопорушення у відсутність ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно п. 9.1 ПДР України, попереджувальними сигналами є сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою.
Згідно п. 11.1 ПДР України, кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності- самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними
Частиною 5 ст. 122 КУпАП, встановлена відповідальність за Порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, протоколом про вилучення речей та документів та іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення підтверджується матеріалам справи.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, та його слід притягнути до адміністративної відповідальності, призначивши стягнення передбачене санкцією вказаної статті.
При накладенні стягнення, відповідно до ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд враховує характер правопорушення, дані про особу, винну у правопорушенні, її майновий стан.
Обставини, що обтяжують відповідальність особи, відповідно до ст. 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відсутні.
Обставини, що пом'якшують відповідальність, відповідно до ст. 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відсутні.
Крім того, на підставі ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір, розмір і порядок сплати якого встановлюється законом.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 3028,00 грн., тобто, розмір судового збору складає 605,60 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 40-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП суду невідомий, притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі вісімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1445,00 (одна тисяча чотириста сорок п'ять) грн.
Штраф стягнути на рахунок UA048999980313050149000016001, банк отримувача- Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК Полтавської області /Полтавська/21081300, ЄДРПОУ 37959255.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП суду невідомий, на користь держави (одержувач платежу: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, п. 5 таблиці ставок, ПІБ платника судового збору) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Полтавського апеляційного суду.
СуддяТетяна ЗУБ