Справа № 529/514/24
Провадження № 1-кп/529/127/24
24 липня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області кримінальне провадження № 12024170440000472 стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Ландарі Диканського району Полтавської області, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, неодруженого, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого на посаді гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України,
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.
Обвинувачений ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України та Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", безпричинно, умисно, систематично вчиняв психологічне насильство стосовно своєї матері ОСОБА_5 , що призвело до психологічних страждань останньої.
Так, протягом року ОСОБА_4 неодноразово вчиняв домашнє насильство стосовно матері ОСОБА_5 , а саме 05.06.2023, 21.07.2023, 29.09.2023, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності:
- 09.08.2023 постановою Диканського районного суду Полтавської області за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у справі № 529/1007/23;
- 07.09.2023 постановою Диканського районного суду Полтавської області за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у справі № 529/1251/23;
- 30.10.2023 постановою Диканського районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у справі № 529/1490/23.
Крім того, 09 травня 2024 року близько 22 год. 00 хв. за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство стосовно своєї матері ОСОБА_5 , а саме висловлювався нецензурною лайкою в її адресу, погрожував фізичною розправою, на зауваження не реагував, чим завдав шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
Отже, вказаними діями ОСОБА_4 умисно вчинив систематичне психологічне насильство стосовно своєї матері ОСОБА_5 , що призвело до психологічних страждань потерпілої ОСОБА_5 .
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст. 126-1 КК України, у вигляді домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного насильства стосовно особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої ОСОБА_5 .
Суд зауважує, що в судовому засіданні не було встановлено факту вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 фізичного насильства стосовно його матері ОСОБА_5 під час вчинення домашнього насильства (зазначена в обвинувальному акті погроза фізичною розправою відноситься до психологічного, а не фізичного насильства), тому суд вважає за необхідне виключити із кваліфікації інкримінованого ОСОБА_4 злочину вказівку про те, що він умисно систематично вчиняв фізичне насильство стосовно потерпілої ОСОБА_5 .
Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
Позиція сторін кримінального провадження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності. При цьому вказав, що дійсно неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно своєї матері ОСОБА_5 . Вказав, що 09 травня 2024 року близько 22 години за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 він знову вчинив домашнє насильство стосовно своєї матері ОСОБА_5 , а саме висловлювався нецензурною лайкою в її адресу, погрожував фізичною розправою, на зауваження не реагував. Обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що сварки з матір'ю виникали як правило через вживання ним спиртних напоїв. ОСОБА_4 вказав, що на обліку у лікаря-нарколога не перебуває та від алкогольної залежності не лікувався, оскільки, на його думку, він помірно вживає алкогольні напої та не має алкогольної залежності. Обвинувачений зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому, обіцяв не вживати алкогольних напоїв та більше не вчиняти стосовно матері протиправних дій. Просив призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Прокурор ОСОБА_3 вказала, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України. Посилаючись на умисність та систематичність вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства стосовно своєї матері ОСОБА_5 , що призвело до психологічних страждань потерпілої, відсутність судимості, щире каяття обвинуваченого та його активне сприяння розкриттю злочину, те, що на теперішній час обвинувачений є військовослужбовцем і відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 самовільно залишив цю військову частину, однак на теперішній час підозра у вчиненні цього злочину ОСОБА_4 ще не оголошена, з метою належного виконання покарання за цим вироком, прокурор просила призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, визначеним судом.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні вказала, що її син - обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово вчиняв стосовно неї домашнє насильство, на її зауваження та постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї не реагував. Востаннє ОСОБА_4 вчинив стосовно неї домашнє насильство 09 травня 2024 року близько 22 години за місцем їх спільного проживання, а саме висловлювався нецензурною лайкою в її адресу, погрожував фізичною розправою, на зауваження не реагував. Потерпіла зазначила, що її син вчиняє домашнє насильство як правило внаслідок зловживання спиртними напоями. Потерпіла вказала, що син розкаявся у вчиненому, просив у неї пробачення, обіцяв в подальшому подібного не вчиняти. Потерпіла вказала, що вона вибачила обвинуваченому, просила обрати сину покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину за ст. 126-1 КК України визнав повністю, не заперечував фактичні обставини кримінального провадження, правильно розуміє та усвідомлює зміст обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, а також те, що обставини кримінального провадження щодо обвинувачення ОСОБА_4 за фактом домашнього насильства, іншими учасниками судового провадження не оспорюються, після роз'яснення обвинуваченому та іншим учасникам кримінального провадження положень та наслідків ст. 349 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження був обмежений допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, досудової доповіді органу пробації, з визнанням недоцільності дослідження інших доказів, що стосуються обвинувачення.
Суд пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини.
Враховуючи вищевикладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України.
При цьому, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 585/3184/20 (провадження № 51-5266км21), про те, що попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій винуватої особи.
Враховуючи те, що судом було встановлено подальшу повторюваність вчинення ОСОБА_4 протиправних дій стосовно потерпілої ОСОБА_5 , то попереднє притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за таких умов не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій обвинуваченого. Враховуючи вказане у сукупності, у даному випадку не порушено принцип non bis in idem щодо неможливості притягнення особи двічі за одні і ті ж діяння, які кваліфікуються як адміністративні правопорушення, а потім як кримінальне правопорушення.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, є визнання своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Згідно з ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.
Мотиви призначення покарання.
За змістом статтей 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен враховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є військовослужбовцем, характеризується задовільно, повністю визнав свою вину у скоєному злочині як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому, попрохав вибачення у потерпілої та обіцяв в подальшому не вчиняти подібних протиправних дій стосовно потерпілої. Суд враховує відсутність тяжких наслідків вчиненого, те, що потерпіла вибачила обвинуваченого, просила суворо його не карати.
При призначенні покарання судом також враховуються висновки, викладені в досудовій доповіді уповноваженого органу з питань пробації, відповідно до яких виправлення ОСОБА_4 можливе без позбавлення або обмеження його волі.
Враховуючи викладене, загальні засади призначення покарання - законність, справедливість, обґрунтованість та індивідуалізацію, враховуючи вимоги ст. 65 КК України, те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, враховуючи другорядну роль кари як мети покарання, беручи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї винуватості як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність тяжких наслідків вчиненого та претензій з боку потерпілої, дані про особу обвинуваченого, його задовільну характеристику, беручи до уваги те, що на теперішній час ОСОБА_4 є військовослужбовцем за мобілізацією та здійснює захист Вітчизни і відповідно через необхідність виконання обов'язків військової служби не матиме можливості виконувати покарання у вигляді громадських робіт чи пробаційного нагляду, з метою забезпечення реального та належного виконання покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ст. 126-1 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік та на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на обвинуваченого обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.
При цьому, таке рішення суд приймає також виходячи з того, що на даний час в Україні введено та діє воєнний стан і, відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу, а обвинувачений є особою, яка призвана на військову службу за мобілізацією, та таке покарання з випробуванням надасть останньому виконати свій конституційний обов'язок.
Враховуючи те, що на теперішній час у суду відсутні відомості про звільнення ОСОБА_4 з військової служби чи припинення ним проходження військової служби з інших причин, відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України, ч. 1 ст. 163 Кримінально-виконавчого кодексу України нагляд за поведінкою ОСОБА_4 , звільненого від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку покласти на командира військової частини за місцем проходження ним військової служби, а у випадку його звільнення з військової служби - на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Під час досудового розслідування запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 50, 65, 66, 67, 75, 126-1 КК України, ст. ст. 349, 369-371, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 в період іспитового строку:
- періодично з'являтися для реєстрації до командира військової частини, за місцем проходження ним військової служби, а у випадку його звільнення з військової служби - до уповноваженого органу з питань пробації за місцем його проживання;
- повідомляти командира військової частини, за місцем проходження ним військової служби, а у випадку його звільнення з військової служби - уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- виконати заходи, передбачені пробаційною програмою "Подолання домашнього насильства";
- не виїжджати за межі України без погодження з командиром військової частини, за місцем проходження ним військової служби, а у випадку його звільнення з військової служби - уповноваженим органом з питань пробації за місцем його проживання.
Відповідно до ч. 4 ст. 76 Кримінального кодексу України, ч. 1 ст. 163 Кримінально-виконавчого кодексу України нагляд за поведінкою ОСОБА_4 , звільненого від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку покласти на командира військової частини за місцем проходження ним військової служби, а у випадку його звільнення з військової служби - на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.
Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.
Вирок суду, за виключенням тих обставин, що не були досліджені в судовому засіданні, може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Диканський районний суд Полтавської області.
Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_1