Справа № 524/4376/24
Провадження №2/524/1868/24
23.07.2024 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,
У квітні 2024 року до суду звернулося АТ «Акцент-Банк» (далі - позивач, Банк) із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.
В обґрунтування позову зазначало, що Банк на підставі поданої відповідачем заяви про приєднання до запропонованих банківських послуг, відкрив особовий рахунок відповідачеві, видав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та платіжну кредитну картку.
Позивач стверджував, що відповідач надав свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які були викладені на банківському сайті https://a-bank/com.ua/terms, складає між ним (відповідачем) та банком договір про надання банківських послуг.
Посилався на те, що відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами у встановлені строки, але взятих на себе зобов'язань не виконує.
Позивач вказував, що у зв'язку з порушеннями зобов'язань за договором відповідач станом на 26.03.2024 року має заборгованість у розмірі 90564 грн. 21 коп., з яких: 67877 грн. 49 коп. - заборгованість за кредитом; 22686 грн. 72 коп. - заборгованість по відсоткам, та кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою судді від 07 травня 2024 року у справі відкрито провадження, залучено сторони до участі у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 23 липня 2024 року постановлено провести заочний розгляд справи.
Представник позивача АТ «Акцент-Банк» у судове засідання не прибув, просив розглянути справу за відсутності представника банку, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що надав письмову заяву.
Відповідач ОСОБА_1 повторно не прибула у судове засідання, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином, засобами рекомендованого поштового зв'язку, про причини неявки суд не повідомила та не подавала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками справи докази у їх сукупності, встановив наступне.
10.12.2021 року ОСОБА_1 приєдналася до умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (надалi - Умови та Правила) з метою укладання кредитного договору № б/н та відкриття банківського рахунку.
При цьому відповідач підписав Анкету-заяву без номеру (б/н) про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а саме щодо приєднання до програми надання банківських послуг у вигляді відкриття особового карткового рахунку та надання кредитної платіжної картки. Банк надав відповідачеві друкований типографським способом бланк Анкети-заяви, в якому було надруковано текст за винятком граф щодо підписів відповідача та уповноваженої Банком.
На підставі вказаноi Анкети-Заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг а А-Банку вiдповiдачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного лiмiту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмiрi 40,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
У вказаній Анкеті-заяві розмір ліміту не вказувався.
Відповідач підписав Анкету-заяву, в якій містилася графа щодо надання відповідачем своєї згоди на те, що підписана Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://a-bank/com.ua/terms, складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг.
Банком було відкрито відповідачеві картковий особовий рахунок та видано кредитну картку.
Дані обставини відповідачем не були оскаржені.
Позивач вказував у позовній заяві та доданого до неї розрахунку боргу, що у зв'язку з порушеннями відповідачем зобов'язань за договором станом на 26.03.2024 року має заборгованість у розмірі 90564 грн. 21 коп., з яких: 67877 грн. 49 коп. - заборгованість за кредитом; 22686 грн. 72 коп. - заборгованість по відсоткам.
Вказана сума заборгованості станом на день розгляду справи відповідачем банку не сплачена.
Відповідно до умов зазначеного договору, який був підписаний відповідачем постає, що договір діє з моменту його підписання та до повного виконання сторонами усіх їхніх зобов'язань.
Позивач не збільшував позовні вимоги.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином у разі укладення договору, кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Суд бере до уваги, що відповідач був ознайомлений зі змістом умов та правил договору та погодився з запропонованими умовами, про що свідчить його підпис в анкеті заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Вказана сума заборгованості станом на день розгляду справи відповідачем банку не сплачена.
Суд враховує, що позивач не збільшував позовні вимоги та не зазначав про розміри заборгованості станом на день розгляду справи.
Спір між сторонами у справі щодо розмірів боргу обчисленого позивачем фактично - відсутній.
Крім того, суд констатує, що відповідач не заявляв клопотання про призначення і проведення у даній справі відповідної судової економічної експертизи.
Отже, сума заборгованості за кредитними договором, яка була обчислена позивачем, не була спростована відповідачем.
Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин та позову.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
На підставі встановлених обставин, зважаючи на те, що позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з необхідністю стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі - 90564 грн. 21 коп.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з того, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн. при поданні позову, що позов підлягає задоволенню, відповідач не визнав позов, а також, що відповідач не надав документів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку повернення сплаченого позивачем судового збору. Тому відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України при обчисленні розміру коштів, які підлягають стягненню у повернення сплаченого судового збору, застосовуючи пропорційність задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у повернення сплаченого судового збору кошти у розмірі 3028,00 грн.
Даний позов розглянуто в межах заявлених позивачем вимог.
Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625, 626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.12.2021 року на суму 90564 грн. 21 коп. та судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст заочного рішення виготовлено 23 липня 2024 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його нескасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: