23.07.2024 Єдиний унікальний № 371/527/24 провадження № 2/371/409/24
23 липня 2024 року м. Миронівка
ЄУН 371/527/24
Провадження № 2/371/409/24
Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Капшук Л.О.,
за участі секретаря судових засідань Литвин С.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
Представник позивача звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що між ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» (торгова марка «MONETKA) та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №230602-58147-6 від 02 червня 2023 року.
Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 9000,00 грн строком на 150 днів, а саме до 30 жовтня 2023 року, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПриватБанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування.
Вказаний кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Кредитний договір підписано відповідачем 02 червня 2023 року о 14:04:26 год шляхом введення одноразового ідентифікатора 909516, відправленому на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та/або https://monetka.ua/.
Позива виконав умови кредитного договору та відправив кредитні кошти відповідачу 02 червня 2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується відповідним чеком.
Відповідач прострочив виконання зобов'язань за договором, не здійснював повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у терміни та на умовах, визначених договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість за наданим кредитом, яка станом на 05 квітня 2024 року складає 56250,00 грн, з яких 9000,00 грн - заборгованість за кредитом 47250,00 грн заборгованість за нарахованими процентами за період з 02 червня 2023 року до 30 жовтня 2023 року.
Суму заборгованості в розмірі 56250,00 грн та судові витрати в розмірі 2422,40 грн просив стягнути з відповідача в судовому порядку.
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, витребувато в АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази.
23 квітня 2024 року відповідачу направлено копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.
24 травня 2024 року до суду повернуто конверт із вкладенням. Згідно даних довідки ф.20, сформованої представником відділення АТ «Укрпошта», причиною повернення відправлення вказано «за закінченням терміну зберігання».
20 червня 2024 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками направлено відповідачу повторно за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.
21 липня 2024 року повернуто конверт із вкладенням. Згідно даних довідки ф.20, сформованої представником відділення АТ «Укрпошта», причиною повернення відправлення вказано «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
04 червня 2024 року та 20 червня 2024 року на офіційному вебпорталі судової влади України розміщено оголошення, за змістом якого відповідач повідомляється про розгляд цивільної справи за його участі.
У зв'язку з наведеним, суд вжив всіх заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у встановленому законом порядку, тому суд вважає, що про розгляд справи відповідач повідомлений належно.
Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.
Відповідно до положень статті 274 ЦПК України, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
Відповідач відзиву на позов не подав.
Відповідно положень частини 2 статті 191 та частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи
Суд встановив такі фактичні обставини.
02 червня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» та відповідачем укладено договір №230602-58147-6 (а.с.10-15).
Відповідно до умов договору товариство надає позичальникові грошові кошти у розмірі 9000,00 грн (кредит), шляхом здійснення переказу таких на електронний платіжний засіб № 516874ХХХХХХ7911, що належить позичальникові, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором (п. п. 1.1, 1.6 договору).
Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 договору процентна ставка за користування кредитом становить 3,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка - 1277,50%) користування кредитом у межах строку надання кредиту, що становить 150 днів, який може бути продовжено в порядку та на умовах, визначених правилами та договором, з періодичністю платежів зі сплати процентів 30 днів.
Пунктом 3.3. договору визнаено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених цим договором, позичальник сплачує товариству проценти за неправомірне користування грошовими коштами запроцентною ставкою 3,5 % (річна процентна ставка становить1277,50 %) від суми несвоєчасно повернутих грошових коштів за кожен день користування. Сторонни домовились, що процентна ставка визначена у цьому пункті договору нараховується відповіднодо частини 2 статті 625 ЦК України. Нарахування процентів проводиться за фактичну кількість днів користування кредитом.
Розділом 5 договору визначено порядок його укладення згідно з яким договір укладається в інформаційно-телекомунікаційній системі на веб-сайті monetka.ua. відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». З метою отримання Кредиту, позичальник проходить реєстрацію в ІТС, шляхом заповнення всіх необхідних полів (в тому числі ПІБ, РНОКПП, номер телефону, номер електронного платіжного засобу), підтверджує номер телефону за яким буде здійснюватися подальша ідентифікація позичальника в ІТС, ознайомлюється
Правилами, надає згоду на обробку персональних даних та згоду на отримання та передачу інформації з Бюро кредитних історій шляхом проставлення відповідних відміток. Після проведення реєстрації в ІТС позичальнику створюється Особистий кабінет в якому відображаються всі його анкетні дані. Товариство ідентифікує та верифікує Позичальника шляхом отримання інформації з Бюро кредитних історій. Перед укладенням цього договору товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію позичальника і урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення
установами фінансового моніторингу, одним із наступних способів: -отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; - отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій. У разі, якщо позичальник вже зареєстрований в ІТС, то він підтверджує анкетні дані зазначені в ІТС. Після проходження реєстрації та ідентифікації в ІТС товариства, позичальник в Особистому кабінеті в ІТС
реєструє електронний платіжний засіб на який буде перераховано суму кредиту. Під час реєстрації електронного платіжного засобу, позичальник вказує дані електронного платіжного засобу, який має пройти прив'язку до особистості позичальника, перевірку дійсності та її доступності для позичальника. На електронному платіжному засобу позичальника повинна бути сума від 1 копійки до 10,00 грн. При проходженні процедури верифікації, система блокує на картці випадкову суму в розмірі до 10,00 грн, після чого від позичальник має дізнатись у банку, який випустив електронний платіжний засіб, суму заблокованих коштів та вставити у відповідне поле в ІТС.
Верифікація платіжної картки може проводитись також іншим способом в залежності від умов договору між кредитодавцем та платіжною системою (фінансовою установою/установою що має сертифікат, який відповідає стандартам PCI DSS). Для отримання кредиту та укладення договору, позичальник в особистому кабінеті в ІТС, подає заявку на кредит в якій вказує суму кредиту та бажаний строк надання кредиту (далі по тексту - Заявка на кредит). Позичальник підтверджує Заявку на кредит шляхом введення у відповідне поле ІТС одноразового ідентифікатора, який надсилається товариством шляхом відправки повідомлення на телефонний номері позичальника. Після отримання товариством заявки на кредит в ІТС здійснюється комплекс дій щодо погодження/відхилення позичальнику заявки на кредит. Товариство інформує позичальника про прийняте рішення щодо видачі кредиту шляхом відправки повідомлення на телефонний номер та/або електронним листом на електронну пошту позичальника, зазначені у Заявці на кредит, а також відповідним повідомленням в Особистому кабінеті. У разі схвалення Заявки на кредит, ІТС товариства генерує даний договір, що є офертою та містить усі істотні умови, про що інформує Позичальника в Особистому кабінеті. Товариство надсилає позичальнику електронний підпис з одноразовим ідентифікатором шляхом направлення повідомлення на телефонний номер позичальника, що вказаний в Особистому кабінеті. Позичальник ознайомившись в ІТС з паспортом споживчого кредиту, даним договором, підписує його
шляхом направлення повідомлення товариству, яке підписується відповідно до абзацу 3 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі, електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, який відповідає вимогам абзацу 3 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «Підписати договір». Позичальник не може підписати даний договір без попереднього ознайомлення з ним, а також з Паспортом споживчого кредиту, Правилами. Вказана іконка може стати активною лише після введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Зазначений електронний підпис з одноразовим ідентифікатором генерується товариством в ІТС та надсилається товариством позичальнику в повідомлені на підтверджений телефонний номер вказаний позичальником. Після підпису позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором цього договору, паспорту споживчого кредиту, повідомлення надходить в ІТС Товариства та свідчить/повідомляє Товариство про те, що позичальник надав згоду (акцептував) даний Договір. Після зазначених дій, даний договір підписується зі сторони товариства шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису із кваліфікованою електронною позначкою часу та/або кваліфікованою електронною печаткою з кваліфікованою електроннною позначкою часу уповноваженою особою, відповідно до чинного законодавства. Після підписання договору, товариство надсилає підписаний екземпляр договору в Особистий кабінет позичальника в ІТС та після цього перераховує суму кредиту на електронний платіжний засіб позичальника вказаний в п. 1.6. Позичальник завантажує підписаний екземпляр Договору з Особистого кабінету.
Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача ОСОБА_1 на веб-сайті monetka.ua та підписання такого електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 909516 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи (а.с.17,18,19).
Як вбачається з інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу суду від 22 квітня 2024 року на ім?я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 , IBAN НОМЕР_5 на яку 02 червня 2023 року здійснено переказ коштів на суму 9000,00 грн. Підтверджено, що номер телефону НОМЕР_2 значиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с. 56).
З огляду на наведене встановлено, що ТОВ «ФК «Ріальто» свої зобов?язання за договором №230602-58147-6 від 02 червня 2024 року виконало в повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок відповідача, зазначений у договорі, грошові кошти (кредит) у розмірі 9000,00 грн, про що також свідчить чек №555886923 від 02 червня 202 року (а.с. 15).
Водночас, отримавши грошові кошти, відповідач ОСОБА_2 зобов?язання за кредитним договором перед ТОВ «ФК «Ріальто» не виконав належним чином, у зв?язку із чим, згідно з даними наданого позивачем розрахунку, станом на 05 квітня 2024 року виникла заборгованість у розмірі 56250,00 грн., з яких: 9000,00 грн - заборгованість за кредитом, 47250,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач з метою отримання кредитних коштів здійснив послідовні дії для укладення договору з кредитною установою, які свідчать про укладення ним кредитного договору за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто одноразового ідентифікатора, підписання якого згідно з порядком уклалення договору, визначеного розділом 5 цього договору, неможливе без попереднього ознайомлення з самим договором, а також паспортом споживчого кредиту та правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «Ріальто».
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною 1статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, підписавши кредитний договір електронним підписом, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.
З огляду на викладене, на підставі укладеного електронного договору, який вважається укладеними у письмовій формі, у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов?язки, які походять із кредитного договору.
З досліджених судом письмових доказів вбачається, що ТОВ «ФК «Ріальто» та відповідач обумовили у письмовому вигляді та передбачили порядок та умови отримання кредитних коштів, погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, розмір відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитом, в тому числі і при неналежному виконанні договірних зобов'язань, а також строк кредитування.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 530 ЦПК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі положень статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені статтею 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Умови договору про розмір кредиту, порядок його надання та погашення, розмір та порядок сплати процентів за користування коштами, були викладені у підписаному відповідачем договорі № 230602-58147-6 від 02 червня 2023 року.
У порушення норм закону та умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, а саме не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що відповідач має заборгованість перед ТОВ «ФК «Ральто» за договором № 230602-58147-6 від 02 червня 2023 року у розмірі 56250,00 грн, з яких 9000,00 грн - заборгованість за кредитом, 47250,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом та процентами за прострочення виконання зобов?язання.
Відомостей про погашення заборгованості матеріали справи не містять, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 56250,00 грн, що визначений у розрахунках заборгованості, є обґрунтованими. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Висновки за результатами розгляду
Під час з?ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.
Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов?язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обґрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленого відповідача та обґрунтувати відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права.
Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.
Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за наданим кредитом в розмірі 56250,00 грн ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи, тому є доведеними.
Щодо розподілу судових витрат
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Відповідно до правил частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно вказаного правила судовий збір в розмірі 2422,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Окрім судового збору представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати, сплачені за надану правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
У відповідності до частини 1 статті133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.
Так, згідно з частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов?язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно з частини 3 статті141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов?язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача Руденко К.В. надав наступні докази: довіреність ТОВ «ФК«Ріальто», видану 12 лютого 2024 року, якою уповноважено адвоката Руденка К.В. представляти інтереси товариства в судах, договір №02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02 червня 2022 року, укладений між ТОВ «ФК «Ріальто» та фізичною-особою підприємцем Руденком К.В. , копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2412, платіжну інструкцію №1100 від 12 січня 2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг №204 від 11 січня 2024 до договору №02/06/2022 про надання юридичних послуг від 20 червня 2022 року, витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №204 від 11 січня 2024 року до договору №02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02 червня 2022 року.
Відповідно достатті 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов?язковими для суду зобов?язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 та від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов?язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі №909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі №922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 01 серпня 2019 у справі №915/237/18).
У постанові об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 листопада 2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, має обов?язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам ЦПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципів співмірності та розумності судових витрат, критеріїв реальності адвокатських витрат, критеріїв розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з врахуванням того, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.
Всього з відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 5422,40 грн (2422,40 +3000,00).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованість за кредитним договором, з урахуванням суми основного боргу та заборгованості за процентами, в розмірі 56250 гривень 00 копійок, понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень 00 копійок, всього 61672 (шістдесят одну тисячу шістсот сімдесят дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», код ЄДРПОУ 43492595, місцезнаходження: будинок під номером 4, бульвар Вацлава Гавела, місто Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_1 .
Суддя Л.О. Капшук