іменем україни
14 листопада 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Пшонки М.П., Берднік І.С.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 27 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 6 березня 2007 року,
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що під час роботи в підземних умовах на шахті “Кондратьєвка» 23 грудня 1996 року з ним трапився нещасний випадок, унаслідок якого він отримав травму та струс мозку. При огляді у МСЕК 16 квітня 2004 року йому вперше було встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив відшкодувати йому завдану моральну шкоду в розмірі 18 750 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 27 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 6 березня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування постановлених судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення його позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального й процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, оскільки нещасний випадок стався з ним до набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
Судами встановлено, що нещасний випадок із ОСОБА_1 стався 23 грудня 1996 року. Потерпілий вперше був оглянутий у Донецькій обласній травматологічній МСЕК 16 квітня 2004 року і йому вперше встановлено втрату 25 % працездатності, а з 31 травня 2006 року - безстроково.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон) завданнями страхування від нещасного випадку є серед інших і відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
Відповідно до ст. ст. 21, 28 цього Закону в разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд) зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Частиною 3 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.
Крім того, право на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі смерті працівника, за рахунок Фонду відповідно до зазначеного вище Закону передбачено ст. 9 Закону України “Про охорону праці».
Це підтверджується також роз'ясненням Конституційного Суду України, даним у Рішенні від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання.
При вирішенні спору судові інстанції не взяли до уваги й не перевірили доводів позивача про те, що право застрахованої особи на отримання страхових виплат виникає тільки після надання до Фонду всіх необхідних документів, одним з яких є висновок МСЕК, що нещасний випадок на виробництві стався з ним у 1996 році, а втрату працездатності встановлено в 2004 році, тобто під час дії законодавчих актів, які надають йому право на отримання відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 27 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 6 березня 2007 рок скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: М.П. Пшонка
І.С. Берднік
А.В. Костенко
Ю.В. Прокопчук