Справа № 385/815/24
Провадження № 2/385/365/24
23.07.2024 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Гришака А.М.,
з участю секретаря судового засідання - Зеленко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в м. Гайвороні Кіровоградської області справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати виконавчий напис №1864 від 13.10.2017 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., яким з ОСОБА_1 було безспірно стягнуто на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у розмірі 27993,74 грн. таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Позов мотивований тим, що 13.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було посвідчено виконавчий напис №1864, яким з позивача ОСОБА_1 було безспірно стягнуто на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість в розмірі 27993,74 гривень.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. на підставі виконавчого напису №1864 від 13.10.2017 року відкрито виконавче провадження ВП №5942509.
Вважає вищевказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки позивача не було повідомлено про його вчинення, а саме не надіслано фіскального чеку про відправлення листа та опис вкладення, кредитний договір не є нотаріально посвідченим. Також сума боргу не відповідає сумі зазначеній у виконавчому написі та не є безспірною заборгованість.
Враховуючи все вищевикладене, позивач вважає, що є достатні правові підстави вважати оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 31.05.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
31.05.2024 року на адресу суду надійшла заява від представника відповідача про визнання позовних вимог та стягнення з відповідача 50 відсотків судового, сплаченого позивачем при поданні позову. Розгляд справи просить здійснювати без участі представника відповідача.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися. Представник позивача надав до суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. в судове засідання не з'явилася, судову повістку не отримувала, оскільки відсутня в зареєстрованому місці знаходження, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є такою, що належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Письмових пояснень щодо позову на адресу суду не надіслала.
Третя особа приватниий виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце його проведення, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення. Письмових пояснень щодо позову на адресу суду не надіслала.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважаючи на те, що судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені законом, для забезпечення доказів у справі і їх витребування, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, як слідує зі змісту ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
13.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. видано виконавчий напис за № 1864, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №26259028578756 від 10.10.2013 року, укладеним нею із АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», заборгованість за кредитним договором №26259028578756 від 10.10.2013 року в розмірі 27993,74 грн. (а.с. 7).
27.06.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. на підставі заяви АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (а.с. 6) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №5942509, згідно якої відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 1864 від 13.10.2017 року; документ видав: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості у розмірі 27993,74 грн. (а.с. 8).
Норми права та мотиви їх застосування.
Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 88 цього Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом МЮУ від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованим в МЮУ 22.02.2012 за № 282/20595, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно пункту 1.1. Глави 16 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 10.10.2018 справа №61-10285св18.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи наведене та визнання відповідачем позовних вимог, що не суперечить закону та не порушує права свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що вимоги позивача про визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді позивачем підтверджується договором про надання правової допомоги від 11.04.2023 року № б/н та додатком до даного договору від 27.05.2024 року, розрахунком суми судових витрат від 29.05.2024 року, актом прийому наданих послуг до договору про надання правничої допомоги, відповідно до яких розмір понесених позивачем витрат за надану правову допомогу складає 18168,00 грн.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
З урахуванням вищевказаного, обґрунтувань позовної заяви, в якій порушено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до неї документів, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Волощука В.В., та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 4300,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги. Правова позиція по таким правовідносинам є сталою, практика численна, складністю справа не відрізняється.
Крім того, суд зазначає, що положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Разом з тим, суд зазначає, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, станом на 31.05.2024 року відповідач визнав позовні вимоги, а розгляд справи по суті ще не відбувся, позивач звільнений від сплати судового збору та позовні вимоги задоволені у повному обсязі, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави лише 50% судового збору який би підлягав стягненню з позивача при звереннні до суду з даною позовною заявою, тобто 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис №1864 від 13.10.2017 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, яким з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , було безспірно стягнуто на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у розмірі 27993,74 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати на правову допомогу в сумі 4300 грн. 00 крп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: А. М. ГРИШАК
Дата документу 23.07.2024