Дата документу 22.07.2024Справа № 554/7209/24
Провадження № 2-з/554/56/2024
22 липня 2024 року м. Полтава
Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Сініцин Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
До Октябрського районного суду м. Полтави надійшла заява про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медведєва Вікторія Анатоліївна, про визнання правочинів недійсними (удаваними) та застосування наслідків недійсності правочинів, шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку А-1, загальною площею 39,4 кв.м., житловою площею 23,8 кв.м., вбиральні літ. «В», огорожі № 1.
Вимоги про необхідність забезпечення позову мотивує тим, що не вжиття заходів забезпечення позову може порушити матеріально-правові інтереси позивача, а рішення суду може бути ускладнене до виконання або неможливе.
В ст.149 ЦПК України зазначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
В п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України закріплений вид забезпечення позову - накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з п.п. 5-7 ч.1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Всупереч вказаним нормам, заява про забезпечення позову не містить вказаних відомостей відповідно до вимог Закону.
Крім того, заява про забезпечення позову була подана разом з позовною заявою, зі змісту якої вбачається, що позивач вказує на його борг перед відповідачем у розмірі 20 000 доларів США, що в еквіваленті становить 814 971, 40 гривень, але не надає пропозиції щодо зустрічного забезпечення, а також не вказує на інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
В ч.10 ст.153 ЦПК України закріплено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, суддя вважає, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, тому заяву слід повернути заявнику.
На підставі викладеного, керуючись ст.150, 153 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Октябрського
районного суду Е.М. Сініцин.